2. Поняття та сутність оподаткування. Принципи оподаткування.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання тих чи інших соціально – економічних процесів. (Податкові пільги – податковий тиск ).

Організація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Сучасна податкова система України починає свій відлік від 25 червня 1991 року з прийняття Закону України «Про систему оподаткування», в якому важливу роль відведено створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

Цей закон (1251-12) визначає принципи побудови системи оподаткування, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність за порушення податкового законодавства.

З того часу до базового податкового ЗУ «Про систему оподаткування» вносилися зміни. Так 2 лютого 1994р. була прийнята нова редакція цього закону (№ 3904-ХІІ від 02.02.1994р.), яка проіснувала три роки, а 18 лютого 1997р. була прийнята остання редакція Закону (№ 77/97-ВР від 18.02.1997р.), яка встановила більш чітку і логічну структуру оподаткування, і яка з подальшими змінами й доповненнями є чинною й на сьогодні.

Закон встановлює принципи побудови системи оподаткування, якими є:

- обов’язковість ;

- рівнозначність і пропорційність;

- недопущення проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- єдиний підхід;

- доступність;

- компетентність.

Виходячи з принципів можна зауважити, що система оподаткування буде тим ефективнішою, чим вона буде зручнішою як для того, хто сплачує податки, так і для того хто здійснює контрольні функції.

Закон України «Про систему оподаткування» визначає:

- порядок встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

- порядок встановлення податкових ставок;

- порядок зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів;

- права та обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів);

- відповідальність платників податків і зборів (обов’язкових платежів) за порушення податкових законів;

- обов’язки банків та інших фінансово-кредитних установ щодо запитів про наявність і рух коштів на розрахункових та інших рахунках платників податків-клієнтів цих установ;

- джерела сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

- порядок сплати місцевих податків і зборів;

- механізм усунення подвійного оподаткування;

- порядок дії міжнародних договорів;

- контроль за справлянням податків, зборів (обов’язкових платежів).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ефективна система оподаткування має принципове (якщо не вирішальне) значення для соціально-економічного розвитку країни. Вона безпосередньо впливає на структуру виробництва та динаміку розвитку економіки, інвестиційний клімат, розвиток науково-технічного прогресу та інновацій у суспільстві. На основі податкової системи формуються соціальні програми, а також доходи всіх рівнів.

3.Поняття податку.Відмінність податку від інших загальнообов’язкових внесків до бюджетів та державних цільових фондів.

Термін «податок» може розглядатися як правова і як прикладна категорії.

- Правова тому, що це перехід права власності від платника до держави, тобто зміна форми власності при внесенні платником податку до бюджету (державного чи місцевого).

- Як прикладна категорія, податок становить нецільовий, безвідплатний, безповоротний, безумовний і обов’язковий платіж, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі акта ВРУ або ради місцевого самоврядування.

Ст.2 Закону України « Про систему оподаткування » встановила, що під

« податком, збором, іншим обов’язковим платежем до бюджетів і внеском до державних цільових фондів розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснений платниками в порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України ».

Податки – основне джерело бюджетних доходів.

Обов’язок сплати податку , за Конституцією, виникає тоді, коли у власника з’являється дохід; які податки повинен сплачувати цей власник , скільки і коли визначає податкове законодавство.

Платники податків у будь – якій державі користуються фондами громадського споживання – безоплатною початковою і середньою освітою, мінімальною медичною допомогою…

Сплата податків обов’язкова, так як держава, регулюючи податкові відносини, погрожує покаранням за невиконання своїх приписів.

Податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують свій обов’язок, у державну чи комунальну власність, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.

У ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» визначено поняття податку і збору (обов’язкового платежу), окремого визначення податку, законодавець не дає в жодному акті.

У чому полягає істотна відмінність податків від зборів не зрозуміло. Деякі вчені виходять з того, що обов’язкові платежі – це родове поняття, а податкові збори – його видові форми. Інші вчені твердять: податок відрізняється від усіх інших платежів такими особливостями:

1) вводяться податки виключно законами;

2) при справлянні податків відбувається відчуження власності фізичних і юридичних осіб на користь держави або органу місцевого самоврядування;

3) законом встановлюється обов’язковість сплати;

4) існує індивідуальна безвідплатність;

5) відсутність цільового призначення;

6) застосування примусової сили при невиконанні припису держави.

Мито і збір відрізняються від податків:

1. За метою: податки – задоволення потреб держави; мита, збори– задоволення певних потреб чи витрат установ.

2. За характером обов’язку: податок – обов’язковість , інші - притаманна певна добровільність дій.

3. За періодичністю: збори, платежі – одноразовий характер, здійснюють без певної системи.

[ Ні державний, ні муніципальний орган не погрожує примусом суб’єктам, які добровільно на сплатили зборів, просто їм не будуть надані послуги

( ліцензії, дозволи ), покарають тих, що працюють без дозволу.]