14. Меланома: етіологія, класифікація, діагностика, лікування.

Меланома — злоякісне новоутворення, що розвивається при злоякісній трансофрмації пігментих клітин меланоцитів. Часто утворюється на місці вродженої пігментної плями (невуса) або на незміненій шкірі.

Етіологія:

1) Генотип — біла шкіра, світлі (блакитні) очі, світле волосся та рожеві веснянки.

2) Наявність в анамнезі сонячних опіків.

3) Надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання — у тому числі штучного в солярії.

4) Синдром диспластичного невусу або атипові родинки.

5) Спадковість — сімейний анамнез меланоми.

6) Невуси (родимки).

7) Фактор множинності невусів (більше 50) підвищує ризик розвитку меланоми.

8) Пигментна ксеродерма.

9) Особистий анамнез меланоми.

10) Вік старше 50 років.

11) Чоловіча стать.

Стадії меланоми шкіри

І стадія — пігментна пухлина діаметром до 2 см, що проростає шкіру без регіонарних метастазів.

ІІ стадія:

- пухлина діаметром більше 2 см без збільшення регіонарних лімфатичних вузлів;

- така ж пухлина, але зі збільшенням регіонарних вузлів.

ІІІ стадія:

- різної величини та форми пігментні пухлини, що проростають шкіру, підшкірний жировий шар та апоневроз, без метастазів;

- така ж пухлина, але з регіонарними метастазами.

IV стадія — пухлина будь-якого розміру з множинними регіонарними та віддаленими метастазами.

Лікування залежить в основному від локалізації пухлини та стадії захворювання. Так, при локалізації на обличчі, волосистій частині голови можливості радикального лікування значно обмежені. Ефективність променевого та хірургічного лікування вкрай низька через складність встановлення меж поширення пухлини. В основному застосовують комбінований метод лікування (рентгенотерапія з наступним широким електрохірургічним розсіченням). Комбіноване лікування доповнюють хіміотерапією для впливу на приховані вогнища хвороби.

15. Рак шкіри: етіологія, класифікація, діагностика, лікування.

Клінічно і морфологічно розрізняють дві основні різновидності епітеліальних злоякісних пухлин шкіри: базаліому і плоскоклітинний рак.

Серед причин, що викликають злоякісне переродження клітин шкіри, на першому місці стоїть надлишкове Ультрафіолетове опромінення. Це доводить той факт, що майже 90% випадків раку шкіри розвиваються на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия), найбільш часто піддаються опроміненню. Причому для людей зі світлою шкірою вплив УФ-променів є найбільш небезпечним.

Виникнення раку шкіри може бути спровоковано впливом на неї різних хімічних речовин, що володіють канцерогенною дією: дьоготь, мастильні матеріали, миш'як, частинки тютюнового диму. Призвести до появи раку можуть Радіоактивні і Термічні фактори, що діють на шкіру. Так, рак шкіри може розвинутися на місці опіку або як ускладнення променевого дерматиту. Часта травматизація рубців або родимок може стати причиною їх злоякісної трансформації з виникненням раку шкіри.

Сприяючими до появи раку шкіри можуть бути спадкові особливості організму, що обумовлює сімейні випадки захворювання.

Класифікація раку шкіри ТNM

Стадія 0 Тis – рак “іn situ” – внутрішньоепітеліальний рак

Стадія І Т1 – пухлина до 2 см в найбільшому вимірі

Стадія ІІ Т2 – пухлина від 2 до 5 см; Т3 – пухлина понад 5 см

Стадія ІІІ Т1-4N0-1Т4 – пухлина проростає м’язи, хрящі, кістки

Стадія ІV Т1-4N0-1М1 є відділені метастази (М1).

Виділяють наступні форми раку шкіри:

1) Плоскоклітинний рак шкіри (Сквамозні-клітинна карцинома) – розвивається з плоских клітин поверхневого шару епідермісу.

2) Базально-клітинний рак шкіри (Базаліома) – виникає при атипових переродженні базальних клітин епідермісу, що мають округлу форму і розташованих під шаром плоских клітин.

3) Аденокарцинома шкіри – Рідкісна злоякісна пухлина, що розвивається з сальних або потових залоз.

Діагностика:

Пацієнти з підозрою на рак шкіри Повинні бути проконсультовані дерматоонколога. Лікар проводить огляд освіти гідної ділянок шкіри, пальпацію регіонарних лімфовузлів, дерматоскопії. Визначення глибини проростання пухлини і поширеності процесу може бути вироблено за допомогою УЗД. Для пігментних утворень додатково показана сіаскопія.

Остаточно підтвердити чи спростувати діагноз раку шкіри може тільки цитологічного і гістологічного дослідження. Цитологічне дослідження проводиться шляхом мікроскопії спеціально забарвлених мазків-відбитків, зроблених з поверхні ракових виразок або ерозій. Гістологічну діагностику раку шкіри проводять на матеріалі, отриманому після видалення новоутворення або шляхом біопсії шкіри. Якщо цілісність шкіри над пухлинним вузлом не порушена, то взяття біопсійного матеріалу здійснюється пункційні методом. За свідченнями проводять біопсію лімфатичних вузла. Гістологія виявляє наявність атипових клітин, встановлює їх походження (плоскі, базальні, меланоцити, Залозистий) і ступінь диференціювання.

Лікування:

Основне завдання в лікуванні раку шкіри – це його радикальної видалення. Найчастіше воно проводиться шляхом хірургічного висічення патологічних змінених тканин. Операція проводиться з захопленням мабуть здорових тканин на 1-2 см. здійснити операцію з мінімальним захопленням здорових тканин при максимально повному видаленні всіх пухлинних клітин раку шкіри дозволяє мікроскопічне інтраопераційної обстеження Крайової зони видаляється освіти. Висіченням раку шкіри може бути проведено за допомогою неодимового або вуглекислотного лазера, що зменшує кровотечу під час операції і дає хороший косметичний результат.

У відношенні невеликих за розміром пухлин (до 1-2 см) при незначно проростання раку шкіри в навколишні тканини можуть застосовуватися електрокоагуляція, кюретаж або видалення лазером. При проведення електрокоагуляції Рекомендовані захоплення здорових тканин становить 5-10 мм. Поверхневі високодиференційовані і малоінвазивні форми раку шкіри можуть піддаватися кріодеструкції із захопленням здорових тканин на 2-2,5 см. Оскільки кріодеструкція НЕ залишає можливості для проведення гістологічних вивчення видаленого матеріалу, вона може бути проведена тільки після попередньої біопсії з підтвердженням малого розповсюдження і високої диференціації пухлини .