12. Рак легень: етіологія, класифікація, діагностика, лікування. Паранеопластичні синдроми.

Рак легені — злоякісна пухлина, що розвивається з епітеліальних клітин бронхів або альвеол, невелика частина має мезенхімальну і нейрогенну природу (мезотеліоми плеври, саркоми, нейробластоми).

Етіологія:

1) Широке розповсюдження паління і забруднення повітряного середовища;

2) Професійна шкідливість (пил, хімічні канцерогени, дія малих доз іонізуючої радіації);

3) Забруднення повітря сполуками миш'яку, хлору, кадмію;

4) Сприяють розвитку раку хронічні захворювання легень (туберкульоз, бронхіт, різні рубцеві зміни легеневої тканини);

5) Генетичні фактори ризику.

Класифікація:

I. Плоскоклітинний або епідермальний (епідермоїдний) рак.

II. Дрібноклітинний рак:

1. Вівсяноклітинний (лімфоцитоподібний).

2. Проміжноклітинний.

3. Комбінований вівсяноклітинний.

ІІІ. Аденокарцинома:

1. Ацинарна

2. Папілярна

3. Бронхоальвеолярний рак

4. Солідний рак з утворенням муцину

IV. Крупноклітинний рак:

1. Гігантський.

2. Світлоклітинний.

V. Залозисто — плоскоклітинний рак.

VI. Карциноїдна пухлина.

VII. Рак бронхіальних залоз :

1. Аденокістозний,

2. Мукоепідермоїдний,

3. Інші види.

VIII. Інші пухлини.

Діагностика:

В діагностиці раку легень використовується комплексне рентгенологічне дослідження, яке передбачає використання рентгенографії, томографії, пневмомедіастінографії, ангіопневмографії, комп'ютерної томографії, або томографії на основі ядерно-магнітного резонансу.

З інших ендоскопічних методів використовують медіастіноскопію і торакоскопію.

1) Медіастиноскопія показана при виявленні в середостінні збільшених лімфатичних вузлів, підозрілих на метастази; 2) Торакоскопія дозволяє виключити метастатичне пораження плеври, полегшує диференціальну діагностику з мезотеліомою плеври.

Лікування:

1) Хірургічне; Комбіноване (хірургічне + променева терапія); 3) Променева терапія; 4) Хіміотерапія; 5) Комплексні методи лікування.

13. Колоректальний рак: етіологія, епідеміологія, класифікація, клінічні синдроми, діагностика, лікування.

Колоректальний рак (рак прямої кишки) — медичне визначення злоякісної пухлини слизової оболонки товстої кишки («колон») або прямої кишки («ректум»). Об’єднання пухлин прямої, сигмовидної, ободової і сліпої кишки в одну статистичну одиницю не випадково. Пухлини перерахованих відділів травного тракту мають подібні причини і механізм розвитку, прояви та ускладнення, методи діагностики та лікування.

До попереднім захворювань, з якими пов’язують виникнення раку прямої кишки, відносять хронічні запальні процеси в прямій кишці (проктити, виразки), ускладнення довгостроково існуючого геморою — тріщини, свищі, а головне поліпи і поліпоз прямої кишки.

Епідеміологія: Рак прямої кишки займає за частотою 6-7-е місце серед інших локалізацій, складаючи близько 4-5% всіх ракових захворювань. Серед локалізацій у кишечнику раку прямої кишки належить перше місце (70-80% всіх раків кишечника).

Найчастіше рак прямої кишки спостерігається у віці 40-60 років, проте він може виникати і в більш молодому віці (20-30 років), причому навіть частіше, ніж інші форми раку. Жінки і чоловіки хворіють з однаковою частотою.

Рак прямої кишки відповідно локалізації пухлини поділяють на такі форми:

а) високий супраампуллярний рак, найчастіше щільний скірр, кільцеподібно звужує просвіт кишки і швидко приводить до стенозу;

б) ампуллярном рак, зазвичай будови аденокарциноми, найбільш часто зустрічається, росте у вигляді екзофітної (вибухаючої) пухлини або у вигляді кратерообразной кровоточить виразки з інфільтрованою підставою;

в) анальний рак, що виникає безпосередньо над заднепроходним отвором у вигляді щільної пухлини або виразки і нерідко має плоскоклітинну будову.

Клінічна картина при раку прямої кишки на ранніх стадіях, так само як і при інших раках порожнистих органів, не має яскравих симптомів. Лише з ростом пухлини в просвіт кишки або її виразкою у хворих з’являються неприємні відчуття тупого болю при проходженні калу, виділення зі стільцем крові і слизу, а потім деформація калових мас (стрічкоподібними стілець). На відміну від геморою кров у калі при раку прямої кишки зазвичай з’являється не наприкінці, а на початку дефекації. У подальшому приєднуються часті позиви на дефекацію, рясні виділення смердючих кров’янисті-гнійних мас, запори, що змінюються проносами.

Надалі ознаки хвороби наростають, у важких випадках спостерігаються кишкова непрохідність, кровотеча, запальні ускладнення (абсцес, флегмона, перитоніт). Пухлина може проростати в сечовий міхур, піхву з розвитком свищів, викликати здавлення сечоводів і т. д.

Діагностика Рака прямої кишки (колоректального раку):

Дослідження прямої кишки пальцем роблять при положенні хворого на спині або на боці з підтягнутими до живота колінами або ж у колінно-ліктьовому положенні. При неможливості досягти пухлини пальцем хворого досліджують у положенні навпочіпки — в момент напруження пухлина трохи зміщується вниз і стає доступною обмацуванню.

Другим і безперечно важливим методом дослідження є ректороманоскопія або колоноскопія, що дозволяє поєднувати огляд кишки з біопсією. Це дослідження абсолютно необхідно, тому що хірургічне втручання при раку прямої кишки носить калічить характер і без морфологічного підтвердження діагнозу виконано бути не може.

Лікування Раку прямої кишки (колоректального раку):

Радикальне лікування раку прямої кишки проводять чисто хірургічним методом, хоча в даний час ведуться дослідження про використання променевої терапії в передопераційному періоді.

В основному виконують два типи операцій: черевно-промежностпую екстирпацію прямої кишки з утворенням протиприродного заднього проходу на черевній стінці і черевно-анальну резекцію з низведення сигмовидної кишки і підшиванням її до шкіри фізіологічного заднепроходного отвори. Другий тип операції виконаємо лише при відносно високо розташованих раках ранньої стадії і за умови довгою сигмовидної кишки, яку без натягу можна звести до анального отвору.