22.Рак язика.

Рак язика — злоякісна пухлина язика, що зазвичай бере свій початок з клітин епітелію його слизової оболонки. Характеризується локальним або дифузним ущільненням тканин язика, утворенням на його поверхні папілломатозних виростів або виразки. Рак язика відрізняється швидким зростанням пухлини і її метастазуванням в лімфовузли, легені, кістки, головний мозок і печінку.

Класифікація:

Залежно від локалізації раку язика виділяють: рак тіла язика (70% випадків), рак кореня язика (20%) і рак нижньої поверхні язика (10%)

Клініка:

Починається мінятися рухливість язика, через що порушується дикція. В запущеній стадії: кровотечі, глибокі виразки, інколи із смердючим запахом, болю в шиї, в усі, грудині. Опухають лімфатичні вузли на шиї і під пахвами, хворий виснажений, слабкий.

Лікування раку язика :

як правило, відносно раку язика застосовується комбінована терапія, що включає різні поєднання наступних методів: хірургічного, променевого, хіміотерапії. Променева терапія проводиться до і після операції з приводу раку язика. Вона може здійснюватися дистанційно або шляхом внутрішньотканного опромінення (брахитерапія). Опроміненню піддаються первинне вогнище і області метастазування. Великий розмір пухлини і її інфільтративне зростання є свідченням для проведення поєднаної химіопроменевої терапії. Паліативна променева і хіміотерапія (блеоміцин, метатрексат, вінбластін) проводяться у пацієнтів з віддаленими метастазами раку язика. Оперативне лікування раку язика направлене на радикальне видалення пухлини. Воно включає часткову резекцію мови або повну глоссектомію.

23.Рак слизової оболонки порожнини рота.

Рак слизової оболонки ротової порожнини серед злоякісних пухлин голови і шиї займає 1 місце, це становить 8,8% на 100 000 населення України. Рак слизової оболонки ротової порожнини виникає в чоловіків у 7-10 разів частіше, ніж у жінок. Найбільша кількість хворих - особи віком від 50 до 70 років. Не менше, ніж в 50% хворих рак локалізується на язику, потім в області дна ротової порожнини, щоках, на верхній щелепі і нижній щелепі, піднебінні.

До причин, які мають певне значення в виникненні раку відносять: куріння, вживання міцних алкогольних напоїв, гострих приправ, гарячої їжі, травмування слизової неякісними протезами, гострими краями зубів, коронок, часте прикусування слизової оболонки дистопованими зубами мудрості. Всі ці фактори можуть сприяти виникненню таких передракових процесів, як лейкоплакія, папіломатоз, хронічні виразки, тріщини які є фоном для розвитку раку.

Розрізняють 2 форми раку: виразкову й інфільтративну. На практиці вони часто поєднуються. Діагноз раку ставиться на основі огляду і пальцевого обстеження ротової порожнини і регіонарних лімфовузлів, рентгенологічного дослідження, лабораторного дослідження мазків, зішкрібів, кусочків тканини і пунктату пухлини. Вибір методу лікування визначається локалізацією пухлини, її поширенням і будовою, а також наявністю метастазів і загальним станом хворого.

Лікування повинно бути комплексним і починатись, якщо немає протипоказань, з променевої терапії з подальшим хірургічним і хіміотерапевтичним лікуванням. Всі види лікування мають як показання, так і протипоказання до їх проведення. Прогноз залежить від своєчасності звернення за медичною допомогою і пунктуального виконання всіх призначень лікаря.

Профілактика онкозахворювань слизової оболонки ротової порожнини складається з первинних і повторних профоглядів, лікувальних процедур і диспансеризації. У випадках, коли захворювання пов'язані тільки з місцевим впливом несприятливих факторів, проводиться відповідне лікування (усунення подразнюючих факторів, застосування протизапальних засобів, надаються гігієнічні рекомендації (застосування відповідних зубних паст, полоскань ротової порожнини, а також рекомендації по дієті)). У цьому випадку диспансерного нагляду не треба.

Хворі, в яких виявлені захворювання внутрішніх органів, у поєднанні з захворюванням слизової оболонки ротової порожнини, особливо при рецидивних формах запалення, потребують не тільки лікування, але й диспансеризації:

• Лікування передпухлинних захворювань має включати санацію ротової порожнини, усунення шкідливих звичок. Найбільш ефективними методами лікування є хірургічний - висічення ділянки лейкоплакії або папіломатозу з подальшим гістологічним дослідженням, електрокоагуляція або кріодеструкція. Тому санація ротової порожнини і лікування передракових захворювань є реальною профілактикою раку.

• Постійної диспансеризації потребують хворі з передраковими ураженнями слизової оболонки, які погано піддаються дії терапевтичних засобів. Застосування антибіотиків, стероїдних препаратів, сильнодіючих хімічних речовин (припікання слизової оболонки) має бути суворо обгрунтованим. Підхід до лікування має бути комплексним, з участю лікарів інших спеціальностей: терапевтів, гастроентерологів, імунологів та інших.

У профілактиці захворювань слизової оболонки ротової порожнини важливе місце має займати харчування, яке регулює ферментний статус. При складанні режиму харчування слід керуватись конституційними особливостями, професією хворого, умовами зовнішнього середовища.