
- •2. Структура і функції оглядового кабінету районної поліклініки. Облікові документи, які застосовують в онкологічній клініці. Диспансеризація онкологічних хворих.
- •6.Принципи діагностики онкологічних захворювань. Рання діагностика, поняття
- •7.Рентгенівська та магнітно-резонансна комп’ютерна томографія (фізичні основи методів, різновиди методик, переваги та недоліки, місце в онкологічній клініці).
- •8.Радіонуклідні методи діагностики: пет (фізичні основи, переваги та недоліки, місце в онкологічній клініці).
- •9.Ультразвукові методи діагностики: сканування в в-режимі, допплерографія, кольорове допплерівське картування (фізичні основи, переваги та недоліки, місце в онкологічній
- •10. Принципи діагностики онкологічних захворювань. Морфологічні, імунологічні методи. Види біопсій.
- •11. Рак молочної залози: теорії виникнення, етіологія, класифікація, клініка, діагностика, лікування, ускладнення хірургічного лікування. Поняття «сигнального лімфатичного вузла».
- •12. Рак легень: етіологія, класифікація, діагностика, лікування. Паранеопластичні синдроми.
- •13. Колоректальний рак: етіологія, епідеміологія, класифікація, клінічні синдроми, діагностика, лікування.
- •14. Меланома: етіологія, класифікація, діагностика, лікування.
- •15. Рак шкіри: етіологія, класифікація, діагностика, лікування.
- •16. Саркома Капоші: етіологія, класифікація, діагностика, лікування.
- •Лікування
- •17. Рак щитоподібної залози. Сучасні стандарти діагностики та лікування диференційованого раку щитоподібної залози.
- •18 Облігатні та факультативні передпухлинні захворювання. Лейкоплакія, хв. Боуена, еритроплазія Кейра, хейліт Манганотті.
- •19 Рак нижньої губи- етіологія ,епідеміологія, передракові захворювання, к-я, клініка, діагностика, диф. Діагн., лікування , профілактика.
- •20 Рак верхньої щелепи
- •21 Рак нижньої щелепи
- •22.Рак язика.
- •23.Рак слизової оболонки порожнини рота.
- •24.Рак слинних залоз.
20 Рак верхньої щелепи
Етіологія.
Як уже зазначалось, важливе значення мають хронічні запальні процеси слизової оболонки гайморової пазухи, альвеолярного відростка та піднебіння з папіломатозом; доброякісні пухлини з тривалим існуванням; хронічна травма ясен.
Патологічна анатомія.
Серед злоякісних пухлин верхньої щелепи найчастіше спостерігається плоскоклітинний рак з ороговінням (57%), плоскоклітинний рак без ороговіння (20%), залозистий рак (8%); сполучнотканинні пухлини представлені різними видами сарком (6%) та ін.
клінічна класифікація за стадіями:
І стадія – пухлина обмежена слизово-підслизовим шаром однієї стінки верхньощелепної порожнини. Регіонарні метастази не визначаються;
IIа стадія – пухлина з вогнищевою деструкцією кісткових стінок, що не виходить за межі верхньощелепної порожнини. Регіонарні метастази не визначаються;
IIб стадія – пухлина такого ж, або меншого розміру з поодиноким рухомим регіонарним метастазом на боці ураження;
IIIа стадія – пухлина з руйнуванням кісткових стінок, що розповсюджується в одну або декілька суміжних анатомічних ділянок (орбіту, порожнину носа, порожнину рота та ін.). Регіонарні метастази не визначаються;
IIIб стадія – пухлина такого ж, або меншого ступеню розповсюдження з поодинокими, обмежено рухомими або множинними рухомими регіонарними одно-, двобічними або контралатеральними метастазами;
IVа стадія – пухлина, що проростає в одну або декілька сусідніх анатомічних ділянок (шкіру обличчя, другу половину верхньощелепної кістки, вилицеву кістку, основу черепа) без регіонарних метастазів;
ІVб стадія – пухлина того ж ступеню місцевого розповсюдження з незміщуваними регіонарними метастазами або пухлина будь-якого місцевого розповсюдження з клінічними ознаками віддалених метастазів.
Клініка.
більшість хворих потрапляє в онкологічні заклади в занедбаних стадіях. Затримці своєчасного потрапляння хворих в спеціалізовану клініку сприяє хибне розпізнавання захворювання і внаслідок – неадекватне тривале лікування хворих з приводу інших захворювань.
Для систематизації симптомів їх доцільно розділити на ринологічні, офтальмологічні, стоматологічні, неврологічні:
· Ринологічні:
ь гнійно-кров’янисті виділення з носа;
ь однобічне утруднення або повна відсутність носового дихання;
ь деформація зовнішнього носа, зміщення носа в здоровий бік;
ь аносмія.
· Стоматологічні:
ь зубний біль (переважно в ділянці молярів);
ь розхитування зубів;
ь дистопія зубів (латеральна девіація);
ь деформація, потовщення альвеолярного відростка верхньої щелепи, піднебіння;
ь тенденція до утворення ороантральних сполучень після екстракції зубів;
ь контрактура жувальних м’язів (інвазія в ділянку крилоподібних м’язів).
· Офтальмологічні:
ь екзофтальм;
ь диплопія;
ь сльозотеча (обструкція сльозоносової протоки);
ь набряк повік;
ь зниження гостроти зору.
· Неврологічні:
ь прозопалгії (біль в ділянці обличчя);
ь симптоматичні тригемінальні невралгії;
ь парестезії в зоні іннервації суборбітального нерву;
ь виснажливий головний біль.
В щелепу поділяють на 4 сектори:
1. нижньопередньовнутрішній
2. нижньопередньозовнішній
3. верхньозадньовнутрішній
4. верхньозадньозовнішній
· Для пухлин нижньопередньовнутрішнього сектора ха-рактерними є слизові, слизово-гнійні або гнійно-кров’янисті виді-лення з носа. Проростання в порожнину носа приводить до ускладнення дихання ураженою половиною носа, пухлина стає видимою при риноскопії і доступною для біопсії. В пізніших стадіях спостерігається деформація лицьового скелету внаслідок руйнації передньої стінки гайморової пазухи, переднього відділу піднебіння, альвеолярного відростка верхньої щелепи. Пухлина може розповсюджуватись на м’я-кі тканини. Носогубна борозна згладжується, з’являється асиметрія обличчя.
· Пухлини нижньопередньозовнішнього сектора викликають біль, розхитування зубів, деформацію альвеолярного відростка і верхньої щелепи в задніх відділах. Внаслідок руйнування задньої стінки і проростання пухлини в підскроневу та крилопіднебінну ямку виникають явища контрактури жувальних м’язів.
· Пухлини задньоверхньовнутрішнього сектору часто діагностують в пізніших стадіях захворювання, так як вони важкодоступні для огляду і дослідження. Якщо пухлина спочатку проростає в носові ходи, то скоріше з’являються характерні симптоми (ускладнення носо-вого дихання, кров’янисті виділення з порожнини носа) і пухлину можна побачити при риноскопії у верхніх відділах носа. Інфільтруючи ділянку орбіти, пухлина призводить до зміщення очно-го яблука вперед і латерально. Внаслідок здавлення пухлиною сльозового каналу виникає сльозотеча.
· Пухлини задньоверхньозовнішнього сектору також призводять до виникнення екзофтальму із зміщенням ока у внутрішні відділи, що супроводжується диплопією.Спостерігаються застійні явища, на-бряк повік. При подальшому збільшенні пухлини з’являється асиметрія обличчя, а потім і значна його деформація. Розвиток пухлин супроводжується інтенсивними, виснажливими болями в ділянці гілок трійчастого нерва, головним болем, явищами контрактури жувальних м’язів.
Діагностика.
· Зовнішній огляд хворого. (асиметрію, деформацію лицьового скелету, зміщення очного яблука.)
· Мануальне обстеження. (визначить інфільтрацію м’яких тканин у ділянці іклової ямки і нижньоорбітального краю, деформацію схилу носа та вилицевої кістки.
· Передня риноскопія( можна виявити пухлину в порожнині носа, видалити шматочок пухлини для гістологічного дослідження. Якщо пухлина не виходить за межі пазухи, виконують її пункцію і проводять цитологічне дослідження пунктату.)
· Задня риноскопія. можна встановити наявність або відсутність проростання пухлини в носоглотку
· Огляд порожнини рота дає змогу визначити деформацію альвеолярного відростка й піднебіння; дистопію, розхитування та випадіння зубів; наявність бугристої пухлини чи виразки.
Пальпацію м’яких тканин і кісток виконують бімануально, порівнюючи симетрично розташовані відділи. Якщо знаходять пухлину, визначають пальпаторно її межі, консистенцію (щільна, хрящоподібна, еластична, м’яка), по-верхню (горбиста, гладенька), спаяність з м’якими тканинами щоки.
· Пальпаторне обстеження регіонарних лімфатичних вузлів. При метастазах пухлин в піднижньощелепну ділянку та ділянку шиї визначаються щільні, частіше безболісні, лімфовузли, які в подальшому стають нерухомими та зливаються в суцільні конгломерати.
· Рентгенологічне дослідження лицевого скелету. Використовується як оглядова, так і прицільна рентгенографія. рентгенограми в носопідборідній проекції та панорамна рентгенографія верхньої щелепи (томографія – пошарове дослідження.)
· Обстеження окуліста..
· Фіброскопія. Ступінь розповсюдженості пухлини на задні відділи носових ходів і носоглотку можна виявити за допомогою фіброскопії.
· Морфологічна верифікація. Клінічний діагноз обов’язково повинен бути підтверджений результатами морфологічного дослідження пунктату із гайморової пазухи, або біоптату пухлини із носа або порожнини рота, якщо пухлина проростає в ці анатомічні відділи.
комбіноване лікування.
складається з 2 етапів:
· Перший етап – складається із передопераційного курсу дистанційної гамма-терапії (сумарною дозою на вогнище 40-45 Гр). За допомогою передопераційної променевої терапії вдається досягти зменшення пухлини, відмежування її, зниження потенціалу злоякісності. Післяопераційна променева терапія показана лише тоді, коли немає впевненості в радика-лізмі виконаної операції.
· Другий етап – електрохірургічне видалення верхньої щелепи, яке виконується через 3 – 4 тижні після закінчення передопераційного курсу променевої терапії.. Найчастіше застосовується розтин м’яких тканин за Вебером.
ь При розповсюдженні пухлин на решітчастий лабіринт, порожнину орбіти показані розширені операції, часто з екзентерацією орбіти.
ь При підозрі або наявності метастазів в ділянці шиї одночасно з резекцією щелепи (якщо дозволяє стан хворого) виконують фасціально-футлярне видалення клітковини шиї за Пачесом або операцію Крайля відповідно.
Після лікування такі хворі потребують комісування (II група інвалідності). Крім складного протезування, такі хворі потребують відновних операцій, навчання у логопеда, оздоровлення в будинках відпочинку і санаторіях загального профілю.