Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ON_1-25.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
109.41 Кб
Скачать

20 Рак верхньої щелепи

Етіологія.

Як уже зазначалось, важливе значення мають хронічні запальні процеси слизової оболонки гайморової пазухи, альвеолярного відростка та піднебіння з папіломатозом; доброякісні пухлини з тривалим існуванням; хронічна травма ясен.

Патологічна анатомія.

Серед злоякісних пухлин верхньої щелепи найчастіше спостерігається плоскоклітинний рак з ороговінням (57%), плоскоклітинний рак без ороговіння (20%), залозистий рак (8%); сполучнотканинні пухлини представлені різними видами сарком (6%) та ін.

клінічна класифікація за стадіями:

І стадія – пухлина обмежена слизово-підслизовим шаром однієї стінки верхньощелепної порожнини. Регіонарні метастази не визначаються;

IIа стадія – пухлина з вогнищевою деструкцією кісткових стінок, що не виходить за межі верхньощелепної порожнини. Регіонарні метастази не визначаються;

IIб стадія – пухлина такого ж, або меншого розміру з поодиноким рухомим регіонарним метастазом на боці ураження;

IIIа стадія – пухлина з руйнуванням кісткових стінок, що розповсюджується в одну або декілька суміжних анатомічних ділянок (орбіту, порожнину носа, порожнину рота та ін.). Регіонарні метастази не визначаються;

IIIб стадія – пухлина такого ж, або меншого ступеню розповсюдження з поодинокими, обмежено рухомими або множинними рухомими регіонарними одно-, двобічними або контралатеральними метастазами;

IVа стадія – пухлина, що проростає в одну або декілька сусідніх анатомічних ділянок (шкіру обличчя, другу половину верхньощелепної кістки, вилицеву кістку, основу черепа) без регіонарних метастазів;

ІVб стадія – пухлина того ж ступеню місцевого розповсюдження з незміщуваними регіонарними метастазами або пухлина будь-якого місцевого розповсюдження з клінічними ознаками віддалених метастазів.

Клініка.

більшість хворих потрапляє в онкологічні заклади в занедбаних стадіях. Затримці своєчасного потрапляння хворих в спеціалізовану клініку сприяє хибне розпізнавання захворювання і внаслідок – неадекватне тривале лікування хворих з приводу інших захворювань.

Для систематизації симптомів їх доцільно розділити на ринологічні, офтальмологічні, стоматологічні, неврологічні:

· Ринологічні:

ь гнійно-кров’янисті виділення з носа;

ь однобічне утруднення або повна відсутність носового дихання;

ь деформація зовнішнього носа, зміщення носа в здоровий бік;

ь аносмія.

· Стоматологічні:

ь зубний біль (переважно в ділянці молярів);

ь розхитування зубів;

ь дистопія зубів (латеральна девіація);

ь деформація, потовщення альвеолярного відростка верхньої щелепи, піднебіння;

ь тенденція до утворення ороантральних сполучень після екстракції зубів;

ь контрактура жувальних м’язів (інвазія в ділянку крилоподібних м’язів).

· Офтальмологічні:

ь екзофтальм;

ь диплопія;

ь сльозотеча (обструкція сльозоносової протоки);

ь набряк повік;

ь зниження гостроти зору.

· Неврологічні:

ь прозопалгії (біль в ділянці обличчя);

ь симптоматичні тригемінальні невралгії;

ь парестезії в зоні іннервації суборбітального нерву;

ь виснажливий головний біль.

В щелепу поділяють на 4 сектори:

1. нижньопередньовнутрішній

2. нижньопередньозовнішній

3. верхньозадньовнутрішній

4. верхньозадньозовнішній

· Для пухлин нижньопередньовнутрішнього сектора ха-рактерними є слизові, слизово-гнійні або гнійно-кров’янисті виді-лення з носа. Проростання в порожнину носа приводить до ускладнення дихання ураженою половиною носа, пухлина стає видимою при риноскопії і доступною для біопсії. В пізніших стадіях спостерігається деформація лицьового скелету внаслідок руйнації передньої стінки гайморової пазухи, переднього відділу піднебіння, альвеолярного відростка верхньої щелепи. Пухлина може розповсюджуватись на м’я-кі тканини. Носогубна борозна згладжується, з’являється асиметрія обличчя.

· Пухлини нижньопередньозовнішнього сектора викликають біль, розхитування зубів, деформацію альвеолярного відростка і верхньої щелепи в задніх відділах. Внаслідок руйнування задньої стінки і проростання пухлини в підскроневу та крилопіднебінну ямку виникають явища контрактури жувальних м’язів.

· Пухлини задньоверхньовнутрішнього сектору часто діагностують в пізніших стадіях захворювання, так як вони важкодоступні для огляду і дослідження. Якщо пухлина спочатку проростає в носові ходи, то скоріше з’являються характерні симптоми (ускладнення носо-вого дихання, кров’янисті виділення з порожнини носа) і пухлину можна побачити при риноскопії у верхніх відділах носа. Інфільтруючи ділянку орбіти, пухлина призводить до зміщення очно-го яблука вперед і латерально. Внаслідок здавлення пухлиною сльозового каналу виникає сльозотеча.

· Пухлини задньоверхньозовнішнього сектору також призводять до виникнення екзофтальму із зміщенням ока у внутрішні відділи, що супроводжується диплопією.Спостерігаються застійні явища, на-бряк повік. При подальшому збільшенні пухлини з’являється асиметрія обличчя, а потім і значна його деформація. Розвиток пухлин супроводжується інтенсивними, виснажливими болями в ділянці гілок трійчастого нерва, головним болем, явищами контрактури жувальних м’язів.

Діагностика.

· Зовнішній огляд хворого. (асиметрію, деформацію лицьового скелету, зміщення очного яблука.)

· Мануальне обстеження. (визначить інфільтрацію м’яких тканин у ділянці іклової ямки і нижньоорбітального краю, деформацію схилу носа та вилицевої кістки.

· Передня риноскопія( можна виявити пухлину в порожнині носа, видалити шматочок пухлини для гістологічного дослідження. Якщо пухлина не виходить за межі пазухи, виконують її пункцію і проводять цитологічне дослідження пунктату.)

· Задня риноскопія. можна встановити наявність або відсутність проростання пухлини в носоглотку

· Огляд порожнини рота дає змогу визначити деформацію альвеолярного відростка й піднебіння; дистопію, розхитування та випадіння зубів; наявність бугристої пухлини чи виразки.

Пальпацію м’яких тканин і кісток виконують бімануально, порівнюючи симетрично розташовані відділи. Якщо знаходять пухлину, визначають пальпаторно її межі, консистенцію (щільна, хрящоподібна, еластична, м’яка), по-верхню (горбиста, гладенька), спаяність з м’якими тканинами щоки.

· Пальпаторне обстеження регіонарних лімфатичних вузлів. При метастазах пухлин в піднижньощелепну ділянку та ділянку шиї визначаються щільні, частіше безболісні, лімфовузли, які в подальшому стають нерухомими та зливаються в суцільні конгломерати.

· Рентгенологічне дослідження лицевого скелету. Використовується як оглядова, так і прицільна рентгенографія. рентгенограми в носопідборідній проекції та панорамна рентгенографія верхньої щелепи (томографія – пошарове дослідження.)

· Обстеження окуліста..

· Фіброскопія. Ступінь розповсюдженості пухлини на задні відділи носових ходів і носоглотку можна виявити за допомогою фіброскопії.

· Морфологічна верифікація. Клінічний діагноз обов’язково повинен бути підтверджений результатами морфологічного дослідження пунктату із гайморової пазухи, або біоптату пухлини із носа або порожнини рота, якщо пухлина проростає в ці анатомічні відділи.

комбіноване лікування.

складається з 2 етапів:

· Перший етап – складається із передопераційного курсу дистанційної гамма-терапії (сумарною дозою на вогнище 40-45 Гр). За допомогою передопераційної променевої терапії вдається досягти зменшення пухлини, відмежування її, зниження потенціалу злоякісності. Післяопераційна променева терапія показана лише тоді, коли немає впевненості в радика-лізмі виконаної операції.

· Другий етап – електрохірургічне видалення верхньої щелепи, яке виконується через 3 – 4 тижні після закінчення передопераційного курсу променевої терапії.. Найчастіше застосовується розтин м’яких тканин за Вебером.

ь При розповсюдженні пухлин на решітчастий лабіринт, порожнину орбіти показані розширені операції, часто з екзентерацією орбіти.

ь При підозрі або наявності метастазів в ділянці шиї одночасно з резекцією щелепи (якщо дозволяє стан хворого) виконують фасціально-футлярне видалення клітковини шиї за Пачесом або операцію Крайля відповідно.

Після лікування такі хворі потребують комісування (II група інвалідності). Крім складного протезування, такі хворі потребують відновних операцій, навчання у логопеда, оздоровлення в будинках відпочинку і санаторіях загального профілю.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]