1. Організація та структура онкологічної служби України. Структура і функції онкологічного диспансеру. Національний інститут раку як головна науково - організаційна установа онкологічної служби. Поняття про національний канцер - реєстр.

Організація та структура онкологічної служби України:

1. Республіканський(Інститут Раку АМН України, інститут медичної радіології, інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології).

2. Обласний(Республіканський ОН диспансер в АР Крим, обласні онкологічні диспансери).

3. Периферійні ланки(онкологічні кабінети).

Структура онкологічного диспансеру:

Диспансерне відділення, гінекологічне, онко-урологічне, онкохірургічне, торакальне, відділення реанімації та інтенс.терапії., променевої терапії, хіміотерапевтичне, рентген-діагностичне, лабораторії.

Функції онкологічного диспансеру:

1. Надання в повному обсязі кваліфікованої консультативної лікувальної допомоги (поліклінічної та стаціонарної) хворим на злоякісні новоутворення;

2. Забезпечення своєчасного початку лікування та госпіталізації онкологічних хворих;

3. Впровадження в практику роботи сучасних методів діагностики та лікування онкологічних хворих

4. Організація та контроль диспансерного нагляду за онкологічними хворими як онкологічними поліклінічними відділеннями, так і в онкологічних кабінетах;

Поняття про національний канцер – реєстр:

Інформація з форми № 30-6/о переноситься до комп’ютерної бази даних - канцер-реєстру. Остання дає змогу отримати як оперативну інформацію, так і формувати поточні ( квартальний, піврічний, річний) звіти про стан онкологічної захворюваності населення, проведене лікування хворих, кількість занедбаних випадків злоякісних пухлин, смертність ( до року та загальну) і т.і.. Така схема забезпечує, з однієї сторони, надходження інформації про всі виявлені випадки захворювання в масштабі країни, з іншої - подальше поновлення та накопичення інформації та проведення диспансерізаціїї онкологічних хворих.

Лікарняний канцер-реєстр дозволяє: створити комп’ютерний архів історій хвороби для збереження інформації про всіх хворих, що лікувалися в клініці; логічний контроль інформації, що вводиться, попереджує можливість внесення інформації про хворого, яка не узгоджується, та створює умови для коректного накопичення та аналізу інформації;

2. Структура і функції оглядового кабінету районної поліклініки. Облікові документи, які застосовують в онкологічній клініці. Диспансеризація онкологічних хворих.

Структура і функції оглядового кабінету районної поліклініки:

1.Проведення прийому хворих, які звертаються в поліклініку з приводу злоякісних пухлин;

2. Надання консультативної допомоги хворим із злоякісними новоутвореннями і з підозрою на них.;

3. Проведення лікування хворих із злоякісними новоутвореннями за рекомендаціями онкологічних інститутів, диспансерів;

4. Організація госпіталізації в онкологічні диспансери (інститути) хворих з підозрою чи наявністю злоякісного новоутворення на до обстеження і лікування;

5. Здійснення диспансерного нагляду за хворими із злоякісними новоутвореннями і деякими формами передпухлинних захворювань;

6. Здійснення консультацій і патронажу на дому онкологічних хворих, які потребують цього, за виключенням хворих з IV клінічною групою, які обслуговуються дільничими терапевтами;

Облікові документи, які застосовують в онкологічній клініці:

Форма № 090/о - повідомлення про вперше в житті встановлений діагноз раку.

Контрольна карта № 30-6/о - на хворих з пухлинними захворюваннями заповнюється контрольна карта, дані якої є основою для внесення інформації про хворого в канцер реєстр України.

Форма № 027-1/о - виписка з історії хвороби онкологічного хворого яка подається в онкологічні диспансери після виписки хворого зі стаціонару.

Форма № 027-2/о - Протокол на випадок виявлення у хворого занедбаної форми злоякісного новоутворення.

Диспансеризація онкологічних хворих:

Диспансеризацію онкологічних хворих здійснює районний онколог. Суть диспансеризації полягає в ретельному своєчасному обстеженню хворих, що закінчили лікування з приводу раку, наданню їм необхідної реабілітації та симптоматичної терапії, нагляду за хворими з інкурабельними пухлинними хворобами, коригуванню симптоматичної терапії, що проводиться сімейними (дільничими) лікарями.

Періодичність диспансерного нагляду різниться в залежності від терміну з моменту закінчення спеціального лікування. Так, хворі, що закінчили лікування, в перший рік потребують обстеження не рідше одного разу в три місяці, на протязі другого та третього років повинні обстежуватися не рідше одного разу на шість місяців, в подальшому обстеження повинне бути проведеним не рідше одного разу на рік.

3. Загальні основи медичної, психологічної та соціальної допомоги невиліковним онкологічним хворим. Поняття про радикальне, паліативне та симптоматичне лікування. Поняття про операбельність та резектабільність. Хоспіс: структура та функції.

Загальні основи медичної, психологічної та соціальної допомоги:

Медична допомога – Симптоматичне лікування.

Психологічна - Хоспіси.

Поняття про радикальне, паліативне та симптоматичне лікування:

Радикальним вважають лікування, кінцевою метою якого є повне вилікування хворого від раку.

Паліативним лікуванням вважають лікування, внаслідок якого вдається досягти часткової елімінації пухлини (циторедукції) або стабілізації пухлини та продовжити тривалість життя хворого.

Симптоматичним вважають лікування, направлене на боротьбу з конкретними симптомами хвороби, найчастіше - з ускладненнями раку та сприяє покращенню якості життя хворих.

Поняття про операбельність та резектабільність:

Операбельність - це стан хворого,який дозволяє провести хірургічне лікування з мінімальним ризиком життєво небезпечних ускладнень. Встановлюється до операції.

Резектабельність - наявність технічних можливостей та умов для хірургічного видалення пухлини, встановлюється під час операції.

Хоспіс: структура та функції:

Хоспіс  — медичний заклад, в якому перебувають важко хворі з прогнозованим летальним наслідком.

За функціональним призначенням (для хворих на СНІД, церебросудинні захворювання – для пацієнтів, що перенесли інсульт, мають важку дегенеративну, дементну патологію головного мозку тощо).

Головна мета перебування пацієнта в хоспісі – покращення останніх днів життя пацієнта, полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта та членів його родини.

4. Деонтологія в онкології. Інформування про діагноз пацієнта та спілкування з родичами. Поняття про лікарську таємницю. Інформована згода на лікування. Відмови хворих від лікування: мотиви та документальне оформлення.

Одним з найважливіших питань деонтології є інформованість хворого про свій діагноз, плани обстеження та лікування, прогноз. У будь-якому разі лікар повинен дати вичерпну відповідь на питання хворого, при чому інформацію слід надавати з врахуванням типу вищої нервової діяльності людини так, аби максимально нівелювати її психотравмуючий ефект та надати віру у ефективність лікування. Разом з цим, у випадку крайнє песимістичного прогнозу, доцільним може бути деяке приховання правди, особливо стосовно розповсюдженості хвороби та неможливості дієвого лікування.

Лікар зобов’язаний згідно з чинним законодавством суворо зберігати лікарську таємницю, якщо вона не є загрозою для суспільства.. при цьому, як правило, прийнято інформацію про діагноз надавати родичам. Доцільно все ж поцікавитися у хворого, чи хоче він щоб інформацію про його хворобу лікар повідомив родичам чи близьким. Досить часто з тих чи інших причин хворий може бути проти такої дії з боку медичного персоналу.

Інформована згода на лікування - Форма № 003-6/о.

5. Епідеміологія та етіологія злоякісних пухлин. Теорії канцерогенезу. Профілактика розвитку злоякісних пухлин. Поняття злоякісного новоутворення. Відмінності між злоякісними та доброякісними пухлинами. Особливості формулювання та структура онкологічного діагнозу.

Епідеміологія та етіологія злоякісних пухлин: Спостерігається загальне збільшення захворюваності на злоякісні пухлини. Серед чоловіків на першому місці рак легень. Серед жінок рак молочної залози. Рак шлунка у чоловіків на одному рівні, у жінок зменшився. Знизилась захворюваність на рак шийки матки.

Хімічні канцерогени – ароматичні вуглеводні, миш’як, азбест, фенол, інсектициди.

Фізичні – УФ, гамма промені.

Біологічні – ВІЛ, вірус Епштейна-Барр, простого і генітального герпесу, папіломи людини.

Теорії канцерогенезу:

Хімічна - Майже всі зовнішні хімічні канцерогени (пер­винні) вимагають ферментативної активації в клітинах, де вони перетворюються на кінцеві (ультимальні) канцерогени. Кінцеві канцерогени пошкоджують насамперед мембранні клітинні структури і остаточно геном кліти­ни. Там вони зумовлюють різні пошкодження, починаючи від од­ного нуклеотиду (точкова мутація) і закінчуючи їхніми групами та генами (генні мутації).

Фізична - у її основі лежить радіоліз води, поява радикалів (Н, НО) з утворенням пероксиду водню, який взаємодіє з різними фер­ментами, різко порушуючи нормальний метаболізм клітини з вторинним пошкодженням генома.

Вірусна - онкогенні віруси передаються здебільшого через спадковий апарат клітини господаря, відповідно їхня інфекційність значно знижена. Вірус потрапляє в клітину. Його генетичний матеріал закріплюється там шляхом фізичної інтеграції з клітинною ДНК. Реплікація вірусу відбувається разом із реплікацією клітинної ДНК.

Профілактика розвитку злоякісних пухлин:

Первинна профілактика раку - попередження канцерогенної дії зовнішніх та внутрішніх факторів, нормалізація харчування, здоровий спосіб життя підвищення стійкості організму до шкідливих факторів.

Вторинна профілактика раку - передбачає своєчасне виявлення передпухлинних станів та захворювань, їх лікування та ретельний диспансерний нагляд за хворими. Одним з методів вторинної профілактики раку є активний скринінг раку та передракових станів.

Третинна профілактика раку - попередження прогресування (генералізації, рецидиву) пухлини, що уже виникла в організмі. Це досягається шляхом застосування сучасних оптимальних лікувальних технологій та ретельного своєчасного нагляду та обстеження хворих, яким проведене спеціальне лікування злоякісних пухлин. До третинної профілактики раку відносять також попередження та своєчасне виявлення злоякісних пухлин інших локалізацій у хворих, що вилікувані від раку.

Поняття злоякісного новоутворення:

Злоякісна пухлина — це особлива патологічна форма проліфе­рації клітин, спричиненої індукованими або спонтанними зміна­ми генома клітини, що характеризується схильністю до неконтро- льованого росту, незавершеної диференціації, а також до інвазії та деструкції прилеглих тканин і формування віддалених мета­стазів.

Відмінності між злоякісними та доброякісними пухлинами:

Доброякісні пухлини	Злоякісні
Мають незначні відхилення від материнської тканини	Виражений атипізм: тканинний і клітинний
Експансивний ріст	Інфільтративний ріст
Ростуть повільно	Ростуть швидко
Досягають великих розмірів	Рідко досягають великих розмірів
Рідко зазнають вираз кування	Часто зазнають виразкування
Не дають метастазів	Дають метастази
Рецидивування не характерне	Часто рецидивують
Мало порушують загальний стан хворого	Мають значний вплив на весь організм

Особливості формулювання та структура онкологічного діагнозу.

Структура діагнозу:

1. Вид пухлини.

2. Локалізація.

3. Стадія.

4. ТNМ.