3. Сімейний синдром високого вмісту стг-зв'язуючого білка в сироватці крові.

Типовий дуже високий рівень СТГ-зв'язуючого білка в сироватці крові – СТГ-зв'язуюча активність сироватки в 30-110 разів більша, ніж у здорових осіб. СТГ-зв'язуючий білок сироватки крові знижує швидкість метаболічного кліренсу і деградації СТГ. Комплекс гормону росту із СТГ-зв'язуючим білком є біологічно неактивною формою депонування СТГ. Характерна часткова резистентність до гормону росту.

4. Дефект рецепторів до гормону росту – синдром Ларона

Описаний З. Лароном в 1966 р. Тип успадкування - аутосомно-рецесивний. Причиною захворювання є недостатність (або відсутність) рецепторів до СТГ в печінці і інших периферичних тканинах при одночасному зниженні рівня (або повній відсутності) СТГ-зв'язуючого білка в сироватці крові. Високоаффінний СТГ-зв'язуючий білок сироватки крові ідентичний по амінокислотному складу позаклітинному домену мембранного рецептора до СТГ. Синтез СТГ-зв'язуючого білка і рецептора СТГ кодується одним геном.

Захворювання характеризується низьким вмістом ІФР-1 і компенсаторно підвищеним рівнем імунореактивного СТГ в сироватці крові. Типова резистентність до екзогенного гормону росту, що вводиться з метою лікування. Рівень інсуліноподібних факторів росту в сироватці крові не збільшується у відповідь на введення екзогенного СТГ, лікування СТГ не ефективне. Проте позитивний клінічний ефект (збільшення швидкості росту) у цих хворих спостерігається при лікуванні їх ІФР-1. Терапія ІФР-1 разом з прискоренням росту призводить до зменшення рівня гормону росту в сироватці крові, що свідчить про наявність збереженого зворотного зв'язку в регуляції секреції СТГ.

5. Недостатність ІФР-1

5.1. Майже абсолютна відсутність ІФР-1 при нормальному рівні ІФР-2

У певній кількості випадків причиною низькорослості може бути недостатність утворення ІФР-1 при нормальному рівні ІФР-2, який має невисоку біологічну активність.

5.2. Карликовість африканських пігмеїв.

Вміст СТГ в сироватці крові у пігмеїв у межах норми, але рівень ІФР-1 значно знижений. Особливо змінюється співвідношення СТГ/ІФР-1 в пубертатний період, коли у здорових людей спостерігається різке підвищення рівня ІФР-1 в сироватці крові, що і забезпечує фізіологічний «стрибок росту» пубертатного періоду. Генетичний дефект пов'язаний з порушенням гена, що відповідає за синтез ІФР-1.

5.3. Відсутність рецепторів до ІФР-1.

5.4. Пострецепторний дефект дії ІФР-1.

Причиною низькорослості може бути недостатність або відсутність рецепторів до ІФР-1 або дефект на пострецепторному рівні. Зниження або відсутність зв'язування ізотопних форм ІФР-1 в різних тканинах свідчить про патологію рецепторів. Про наявність пострецепторного дефекту у дії ІФР-1 свідчить нормальне зв'язування ІФР-1 фібробластами при зниженні або відсутності поглинання амінокислот цими тканинами.

Б. Вроджені дефекти розвитку гіпофіза: аненцефалія, відсутність передньої частки гіпофіза, ектопія передньої частки гіпофіза, гіпоплазія зорових нервів, заяча губа або вовча паща.

Набута недостатність СТГ

1. Пухлини: краніофарингіома, гермінома, гамартрома, гліома, саркома аденогіпофіза (фібросаркома, остеосаркома).

2. Травми: пологи в лицьовому або сідничному передлежанні, внутрішньочерепні крововиливи або тромбози, асфіксія, черепно-мозкові травми, стан після хірургічного втручання на гіпофізі або основі черепа.

3. Судинна патологія: аневризми внутрішньої сонної артерії і судин гіпофіза, ангіоми, інфаркт гіпофіза.

4. Інфільтративні захворювання: гістіоцитоз, туберкульоз, сифіліс, аутоімунний гіпофізит, саркоїдоз.

5. Радіо- або хіміотерапія з приводу лейкемії, ретинобластоми, інших пухлин голови та шиї.

6. Супраселлярні арахноїдальні кісти, синдром “порожнього” турецького сідла.

Клінічна картина