Ринкова рівновага. Нерівновага

У будь-якій економічній системі рівновага відображає такий баланс сил, за якого змінні не збільшуються й не зменшуються. Зрозуміло, що у реальній, а отже, постійно змінюваній економіці такий баланс може бути лише моментом (миттю) у постійному русі. Для пояснюючої ж моделі саме цей момент стає об’єктом дослідження. Ринкова рівновага існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни чи кількості товарів, які продаються. Якщо ринок перебуває в рівновазі, то ціна товару така, що кількість товару, яку покупці хочуть придбати, точно збігається з кількістю товару, яку продавці хочуть запропонувати. Ринок перебуває в рівновазі, коли обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції за певної ціни. Криві попиту і пропозиції дають змогу знайти відповіді на запитання: як багато блага буде споживати домашнє господарство за кожної можливої ціни; скільки товарів готова буде запропонувати для продажу фірма за різних цін. Розрізняють два стани ринкової рівноваги: часткову й загальну. Стан, коли на окремому ринку сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції, називають частковою ринковою рівновагою. Тобто, має існувати таке значення рівноважної ціни (P*), за якого криві попиту та пропозиції мають принаймні одну спільну точку (рівноважний обсяг Q*) при додатному значенні ціни. Якщо при певному значенні ціни P>P* обсяг пропозиції буде більшим обсягу попиту, не всі раціонально діючі ділові одиниці зможуть реалізувати свої оптимальні плани виробництва; при P<P* обсяг попиту буде більшим за обсяг пропозиції, не всі домогосподарства зможуть реалізувати свої оптимальні плани споживання — ринок не буде перебувати в рівновазі. Лише за ціни P*, що є рівноважною, ринок знаходитиметься в рівновазі, усі господарські суб’єкти зможуть реалізувати свої оптимальні стани. Проте існують випадки, коли планів господарських суб’єктів при цьому не існує. Такі випадки називають особливими станами ринкової рівноваги. Така ситуація пов’язана з так званими «вільними благами». Для цього випадку характерно, що навіть якщо P = 0, обсяг попиту все одно буде меншим за обсяг пропозиції. Але при цьому слід зауважити, що всі господарські суб’єкти все ж таки реалізують свої оптимальні плани. Можливий і інший випадок, коли на певний ринок благо взагалі не буде постачатись, оскільки готовність споживачів до платежу нижча за готовність ділових одиниць постачати продукцію на ринок; споживачі не готові сплатити високі витрати на виготовлення продукції.

Збалансований, рівноважний економічне зростання є, по суті, моделлю ідеального варіанту розвитку економіки. Реальна економічна ситуація завжди так чи інакше відхиляється від цієї моделі. Всі сучасні країни з ринковою економікою в тій чи іншій мірі стикаються з проблемою інфляції, яка проявляється у зростанні загального рівня цін. Стійкі відхилення від макроекономічної рівноваги характеризують період економічної кризи, коли темпи зростання ВНП сповільнюються, він перестає рости, а потім може настати пряме скорочення виробництва. Збільшується ризик підприємницької діяльності в умовах економічної нестабільності посилює спад виробництва, відповідно знижується зайнятість, зростає безробіття. Поряд з інфляцією безробіття є макроекономічним процесом, що надає серйозний вплив на рівень життя, статус, морально-психологічний стан людей. Найчастіше для оцінки соціально-економічної ефективності державної економічної політики використовується так званий індекс убогості - сума рівнів безробіття та інфляції.