106

ЗМІСТ

ВСТУП.......................................................................................................		3
РОЗДІЛ 1.	ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСВА........................................................................	6
1.1.	Економічний зміст стратегії підприємства та її завдання.....	6
1.2.	Види стратегій та їх значення в діяльності підприємств.......	13
1.3.	Особливості аналізу стратегічного набору діяльності підприємства...............................................................................	21
РОЗДІЛ 2.	СУЧАСНИЙ СТАН ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “РАЙЗ-ПОЛІССЯ” ТА ОЦІНКА ЙОГО РИНКОВОЇ ПОЗИЦІЇ.........................	31
2.1.	Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ “Райз-Полісся”...........................................................................	31
2.2.	Аналіз фінансового стану підприємства .................................	42
2.3.	Оцінка ринкової позиції ТОВ “Райз-Полісся” в регіоні ......	49
РОЗДІЛ 3.	ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ТОВ “РАЙЗ-ПОЛІССЯ” В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА.........................................................................	58
3.1.	Вибір стратегії розвитку ТОВ “Райз-Полісся” ...................	58
3.2.	Організація маркетингової діяльності підприємства на засадах стратегічного розвитку ..............................................	67
3.3.	Обґрунтування стратегії диверсифікації та розрахунок економічного ефекту від її впровадження .............................	76
РОЗДІЛ 4.	ОХОРОНА ПРАЦІ І БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ..............................................................................	83
4.1.	Нормативне забезпечення охорони праці ...............................	83
4.2.	Аналіз стану охорони праці в ТОВ “Райз-Полісся” ..............	86
4.3.	Безпека в надзвичайних ситуаціях ..........................................	93
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.....................................................................		98
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................		102
ДОДАТКИ........................................................................................................		107

ВСТУП

В сучасних ринкових умовах питання формування стратегії розвитку підприємства та визначення основних пріоритетних напрямків його діяльності є досить актуальною проблемою. Адже найважливішими проблемами розвитку будь-якого підприємства є: забезпечення безупинного розвитку, завоювання ринкових позицій, оволодіння конкурентними перевагами у перспективі. Ефективне вирішення цих проблем можливо за рахунок вірно обраного стратегічного напрямку, грамотно розроблених стратегій, створення стратегічних планів, тобто використання стратегічного маркетингового планування.

Основною метою розробки стратегії розвитку є підвищення конкурентоспроможності підприємства, сильної конкурентної позиції і формування такої організації, яка за допомогою удосконалювання структури управління і підвищення організаційної культури могла б успішно працювати у жорстких ринкових умовах. Засобами досягнення даної мети є підвищення ефективності економічної діяльності на основі послідовного поліпшення економічних показників, раціоналізації товарної структури експортно-імпортних операцій, підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства, а також залучення передових технологій, сучасного досвіду управління та використання прогресивних форм залучення інвестицій у розвиток.

Тільки розробивши осмислену стратегію діяльності на довгострокову та короткострокову перспективу, підприємство зможе забезпечити стійкі темпи росту торгівлі й зменшити свою уразливість у господарських зв'язках. Особливо це стосується аграрних підприємств, які є неконкурентоспроможними як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, які практично не розробляють стратегії розвитку тощо.

Враховуючи необхідність розробки стратегії для діяльності сільськогосподарських підприємств необхідно особливу увагу приділяти застосуванню саме маркетингової стратегії, суть якої полягає в чіткій орієнтації розробленого плану на ринкові потреби й врахування ринку як головного фактора зовнішнього середовища, від якого залежить майбутнє підприємства. Сьогодні багато керівників прийшли до висновку, що маркетингова стратегія для них є не розкішшю, без якої можна обійтися, а реальним засобом досягнення поставлених цілей, що дозволяють зробити підприємство ще більш успішним, забезпечити одержання нових прибутків і збільшити його вартість. З огляду на вищезазначене тема дослідження є актуальною та потребує відповідного дослідження.

Проблемам формування стратегії підприємства присвячено праці таких відомих зарубіжних та вітчизняних вчених, як Д.  Аакер, Г. Ассель, О. Березін, І. Брітченко, А.  Вайсман, О. Герман, А.  Григор, Дж. Дей, А. Длігач, О. Долматов, О.  Кендюхов, Н. Куденко, В.  Коршунов, Ф. Котлер, В. Кучер, Ж-Ж. Ламбен, тощо.

У науковій літературі приділяється значна увага дослідженню оцінки ефективності стратегій. Результати цих досліджень знайшли своє відображення в працях таких науковців, як І. Ансофф, Ф. Котлер, М. Мескон, Н. В. Куденко, М. Мак-Дональд, М. Альберт, Ф. Хедоурі, С. Гаркавенко та ін.

Метою роботи є вивчення теоретичних і практичних аспектів розробки стратегії діяльності сільськогосподарського підприємства, наявності та ефективності її використання в умовах здійснення господарської діяльності на ТОВ “Райз-Полісся”.

Для досягнення поставленої мети були сформовані і вирішувалися наступні завдання:

- висвітлити важливість стратегічної спрямованості діяльності підприємства в сучасних умовах;

- визначити теоретичні аспекти формування та розвитку стратегії підприємства;

- дати загальну економічну характеристику господарської діяльності досліджуваного підприємства;

- дослідити проблеми формування та реалізації стратегії розвитку підприємства;

- визначити місію та стратегічні цілі сільськогосподарського підприємства в контексті формування та реалізації маркетингової стратегії.

Об'єктом дослідження роботи є стратегія діяльності ТОВ “Райз-Полісся” на ринку сільськогосподарської продукції.

Предметом дослідження є теоретичні основи та прикладні аспекти оцінки ефективності стратегії сільськогосподарських підприємств.

У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: комплексно-цільовий підхід і системний аналіз – при дослідженні сутності та змісту маркетингової стратегії підприємства, формування методів оцінки ефективності маркетингової стратегії; ситуаційний підхід – при аналізі факторів, які впливають на ефективність маркетингової стратегії підприємства; логічний і економічний аналіз – при обґрунтуванні критеріїв оцінки ефективності маркетингової стратегії підприємства, а також монографічний, аналізу і синтезу, економіко-математичний (розрахунок фінансових результатів), порівняльний, абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків).

Інформаційною базою дослідження послужили підручники та посібники із стратегії підприємств; сучасні періодичні видання та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених; відповідні законодавчі і нормативні акти України; фінансова звітність досліджуваного підприємства за період 2010-2012 рр. Емпіричний матеріал роботи формувався на основі результатів та висновків проведеного економічного, фінансового аналізу та оцінки зовнішнього і внутрішнього середовища ТОВ “Райз-Полісся”.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1 теоретичні основи стратегії розвитку підприємсва

1. Економічний зміст стратегії підприємства та її завдання

Науковці вже тривалий час вивчають і аналізують стратегію як явище та інструмент розв'язання їхніх проблем, тому що вони хочуть знати, що їм робити завтра, післязавтра, в довгостроковій перспективі, як, хоча б частково, керувати процесами, що відбуваються на підприємстві та навколо нього. Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій, яка забезпечує здійснення місії фірми і досягнення її множинних цілей. При цьому стратегія завжди є багато-об'єктною. Зокрема, об'єктами стратегії можуть бути продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоспроможність, технологія та інші елементи ринкової системи господарювання.

Поняття “стратегія” походить від грецького слова strategia (stratos - військо і ago- веду), за допомогою якого описували найважливішу частину військового мистецтва. Якщо ж звернутися до економічної сфери діяльності, то під стратегією звичайно розуміють довгострокові плани керівництва підприємства, спрямовані на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення перспективних цілей. Окрім цього, існує і таке розуміння стратегії, як довгострокові наміри керівників підприємств щодо маркетингу, виробництва, фінансів, комерції, персоналу та ін. Проаналізуємо відомі визначення стратегії в хронологічному порядку (табл. 1.1). З наведених визначень видно, що фірма повинна виробляти стратегії і управляти ними в таких трьох галузях: внутрішні ресурси фірми; бізнес-середовище, в якому фірма функціонує; здатність фірми створювати додану вартість [4, с. 369].

Таблиця 1.1

Визначення поняття “стратегія” в економічній літературі

Визначення	Автор	Основний підхід
1. Стратегія як метод установлення довгострокових цілей організації, програми її дій і пріоритетних напрямків розміщення ресурсів	А. Чандлер, 1962 р.	Довгострокові цілі розробляються і не підлягають перегляду до зміни зовнішніх чи внутрішніх умов середовища функціонування організації
2. Стратегія як метод визначення конкурентних цілей організації	Гарвардська школа бізнесу, 1965р.	Стратегія визначає основні сфери бізнесу, що компанія буде продовжувати і/або почне здійснювати
3. Стратегія як спосіб установлення цілей для корпоративного, ділового і функціонального рівнів	І. Ансофф, 1965 p., Д. Стейнер, 1977 р. та ін.	При розробці стратегії необхідно виділити корпоративні, ділові і функціональні цілі з погляду їхнього різного впливу на процеси управління в організації
4. Стратегія як спосіб реакції на зовнішні можливості і загрози, внутрішні сильні і слабкі сторони	М. Портер, 1980-1985 pp.	Основне завдання стратегії полягає в досягненні організацією довгострокових конкурентних переваг над суперниками в кожній сфері бізнесу
5. Стратегія як послідовна, погоджена та інтегрована структура управлінських рішень	М. Мінцберг, 1987р.	При розробці стратегії основна увага приділяється формуванню планів з метою контролю ефективності досягнення стратегічних орієнтирів
6. Стратегія як спосіб розвитку ключових конкурентних переваг організації	М. Хамель, 1989р.	Основу конкурентоспроможності становлять особливі здатності фірми і внутрішні ресурси
7. Стратегія являє собою детальний всебічний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей	М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, 1992р.	Комплекс заходів, послідовне і паралельне виконання яких дозволяє досягти цілей при відсутності змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі
8. Стратегія визначає напрямок, у якому рухається компанія, виконуючи поставлені завдання	П. Дойль, 1993р.	У центрі уваги стратегії -прийняття рішень в галузі маркетингу та інновацій. Найбільш важливе рішення - вибір ринків
9. Стратегія як набір дій і підходів щодо досягнення заданих показників діяльності	А. Томпсон, 1995р.	Стратегія одночасно є пре-активного (запобіжною) і реактивною (що адаптується)
10. Стратегія фірми - це розрахована на перспективу система заходів, що забезпечує досягнення конкретних накреслених компанією цілей	І. Герчикова, 1995р.	Сутність вироблення і реалізації стратегії полягає у виборі потрібного напрямку розвитку з безлічі альтернатив

Джерело: [28, с. 156].

Стратегію від інших планів і програм відрізняють:

- комплексний характер;

- практична спрямованість;

- орієнтація на використання переваг підприємства.

Стратегія необхідна будь-якому підприємству, що претендує на успіх, щоб визначити, в якому напрямку вона буде розвиватися. По суті, вибір стратегії означає, що з усіх можливих шляхів розвитку і способів дії, що відкриваються перед компанією, вона обирає конкретний напрямок. Добре розроблена стратегія – основа підвищення конкурентоспроможності підприємства, сильної конкурентної позиції і формування такої організації, яка за допомогою удосконалювання структури управління і підвищення організаційної культури могла б успішно працювати у жорстких ринкових умовах. Стратегія – це інструмент менеджерів різних рівнів для досягнення цілей підприємства. Своєрідний підхід, що складається з п’яти визначень терміна “стратегія”, запропонований у роботі Г. Мінцберга: стратегія – це план, керівництво, орієнтир чи напрямок розвитку, шлях із сьогодення в майбутнє; стратегія – це принцип поведінки або слідування деякій моделі поведінки; стратегія – це позиція, тобто розташування певних товарів на конкурентних ринках. Тут доречне визначення М. Портера: “Стратегія являє собою створення – за допомогою різноманітних дій - унікальної і цінної позиції”; стратегія – це перспектива, тобто основний спосіб дії організації, або, за висловом П. Друкера, “теорія бізнесу” даної організації; стратегія – це вдалий прийом, особливий “маневр”, що впроваджується з метою перехитрити суперника або конкурента.

Резюмуючи вище сказане, можна стверджувати, що одного простого визначення стратегії не існує. Тим більше, що будь-яка стратегія є певне спрощення, що перекручує реальність. Але коли керівництво впевнене в діях, зумовлюваних опрацьованою стратегією, то підприємство може досягти високих результатів. У цьому і полягає основне призначення стратегії — спрямувати зусилля всіх працівників на вирішення конкретних завдань для виконання місії і досягнення цілей організації [15, с. 88].

Найчастіше стратегію ототожнюють з позицією на ринках, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збільшити частку на “своїх ринках”, вести боротьбу за завоювання нових ринків та ін. За більш широким визначенням стратегія — це конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, що займає підприємство, це своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного пристосування до зовнішніх, неконтрольованих підприємством факторів за допомогою проведення необхідних змін елементів та їхніх комбінацій внутрішнього середовища.

Стратегія розглядається як зразок, до якого прагне наблизитись підприємство. Найчастіше за зразок беруть процвітаюче підприємство, аналізують його позитивні сторони діяльності й намагаються скористатися його досвідом. З іншого боку, стратегію як мету управління можна визначити як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується “бачення” його керівників і власників і яка побудована з використанням SWOT-аналізу або інших підходів, що використовуються для аналізу взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовищ організації.

У сучасній літературі можна також виокремити дві основні концепції стратегії – філософську та організаційно-управлінську. Філософська концепція наголошує на загальному значенні стратегії для підприємства. У межах цієї концепції стратегію можна розглядати як філософію, якою має керуватися організація, що її має. Із цього погляду стратегія являє собою: позицію, спосіб життя, що не дає зупинитися на досягнутому, а орієнтує па постійний розвиток; інтегральну частину менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє; процес мислення, “інтелектуальні вправи”, які потребують спеціальної підготовки, навичок і процедур; відтворювану цінність (система цінностей) організації, що дає змогу досягти найкращих результатів активізацією діяльності всього персоналу.

Стратегію можна визначити як шаблон логічної, послідовної поведінки, яка складається на підприємстві свідомо чи стихійно. Стратегія є найважливішим елементом самовизначення підприємства чи організації. У такому контексті вона тісно пов'язана з характеристиками та особливостями організаційної культури, має, як правило, усі її переваги й недоліки, дає змогу більш ґрунтовно формулювати соціальні стратегії загалом і елементи соціальних напрямків у стратегіях іншого типу.

Організаційно-управлінська концепція стратегії пов'язана з конкурентними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві. Згідно з поглядами класика стратегічного планування А. Чандлера, стратегія – це “визначення основних довгострокових цілей та завдань-підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей”. З одного боку, таке тлумачення стратегії спирається на традиційний підхід до її визначення як особливого методу розподілу ресурсів між поточними і майбутніми видами діяльності. З другого боку, у цьому визначенні основний акцент робиться саме на досягнення цілей [49, с. 235]. До такого підходу наближається таке визначення: “стратегія – це загальний, всебічний план досягнення цілей”. Ототожнення стратегії й плану випливає з теорії ігор, де стратегія – це план дій у конкретній ситуації, що залежить від вчинків опонента. Відомий спеціаліст зі стратегічного управління А. Томпсон поєднує планові засади стратегії з поведінковими аспектами організації.

Стратегія – це специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься зараз та у перспективі, а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану.

У фундаментальній праці І. Ансоффа “Стратегічне управління” наводиться таке поняття стратегії: “За своєю сутністю стратегія є переліком правил для прийняття рішень, якими організація користується в своїй діяльності” [45, с. 84]. Стратегія тут – це стрижень, навколо якого концентруються всі види виробничо-господарської діяльності. Крім того, стратегія іноді розглядається як “блеф” чи “хитрий маневр” (таке тлумачення стратегії пов'язане з проблемою ступеня відкритості інформації, наявністю конфіденційної інформації для агентів зовнішнього середовища), що визначає її як інструмент певного типу для перемоги в конкурентній боротьбі. Згідно з таким поглядом можна, виробивши “блеф-стратегію”, затягти конкурента “на темну доріжку”, яка нікуди не веде. Це базується на суто психологічному аспекті, бажанні впровадити у своїй організації те, що (буцімто) дало позитивні результати конкурентові.

Насправді “блеф-стратегія” має одну мету: граючи на “псевдозразках”, змусити конкурента даремно витратити гроші та час. Знання про існування “блеф-стратегій” допомагають менеджерам більш критично і уважно ставитися до аналізу стратегій, що вживаються в галузі різними виробниками. Те саме мають на увазі, коли визначають стратегію як “хитрий маневр”, що допомагає обійти конкурентів.

Один із найвідоміших спеціалістів зі стратегічного управління І.Ансофф стверджує, що досвідчений фахівець бізнесу завжди зможе розгледіти за успіхом підприємства ту чи іншу оригінальну стратегію. Отже, стратегія – це довгостроковий курс розвитку підприємства, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе і альтернативних варіантів керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

Слід акцентувати увагу на змісті категорії “політика” та визначити її взаємозв'язок із стратегіями. У стратегічному управлінні застосовуються такі поняття (вони потім знаходять втілення у певних інструментах впливу) як “політика” у розумінні “політика ведення бізнесу” (англійською — policy або business policy), а також “політика” у розумінні “правила та засоби реалізації рішень або планів” (англійською - politics). Для усунення різних тлумачень поняття “політика” у широкому розумінні цього явища, пов'язаних з не завжди коректним перекладом, розкриємо сутність цього явища.

Політика разом з цілями та стратегіями: визначає особливості функціонування організації, але, на відміну від них у явному вигляді, не має кількісно визначеного цільового початку; несе в собі обмежувальний або приписувальний характер дій або відношень в організації, створює загальну “атмосферу” де й відбувається діяльність.

Найбільш відомими та вживаними на практиці є кадрова, дивідендна, технічна політика, політика спеціалізації та уніфікації виробництва тощо. Політика може бути об'єктом управлінського впливу, якщо стратегічна задача полягає у зміні внутрішніх відносин, організаційної культури тощо. Водночас, політика “пронизує” всю стратегічну діяльність і/або – сприяє виконанню стратегій, або – може вплинути на них так, що вони не виконуватимуться чи зміняться по суті, якщо стратегія і політика не відповідатимуть одна одній. Розробляючи стратегію кожне підприємство має усвідомити такі важливі елементи своєї діяльності: місію; наявну політику; конкурентні переваги; особливості організації бізнесу; ринки збуту, де діє фірма; ресурси; структуру; виробничу програму; організаційну культуру.

Підбиваючи загальний підсумок щодо стратегії, варто констатувати, що немає загально прийнятого та узгодженого визначення цього терміну. В цьому контексті доречний вислів Г. Мінцберга: “Кожне визначення додає важливі елементи до нашого розуміння стратегії, спонукаючи нас ставити фундаментальні питання про організації та їхній розвиток узагалі”. Тому, стратегія дає визначення основних напрямів і шляхів досягнення цілей зміцнення, зростання та забезпечення виживання організації в довгостроковій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріоритетах та є способом встановлення взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем.