49. Проаналізуйте зарубіжний досвід з організації дошкільної освіти, який доцільно враховувати в практиці вітчизняних дошкільних навчальних закладів.

 У багатьох країнах світу дошкільна освіта є первинною ланкою єдиної системи виховання і навчання. Нею опікуються місцеві органи влади, промислові та сільськогосподарські підприємства, релігійні та громадські організації, приватні особи. Як правило, у більшості країн функціонують стаціонарні та сезонні ясла, садки з різною тривалістю роботи, дошкільні відділення при початкових класах, материнські школи, майданчики. Виховна робота, метою якої є гармонійний розвиток дітей, формування навичок життя в суспільстві, здійснюється відповідно до програм виховання та навчання. У всіх країнах існують системи підготовки педагогічних працівників (курси, середні спеціальні, вищі навчальні заклади). Кожна національна система дошкільної освіти має свої особливості та власний передовий досвід.

Проаналізувавши досвід країн ЄС по створенню дошкільних класів, ми можемо сказати, що вони дуже роз­повсюджені та направлені на дітей, як правило, з 5-6 років. Але відвідування дошкільних класів по законодавству країн ЄС не завжди є обов’язковим. По статистичних даних, більше 90 % дітей старшого дошкільного віку у країнах ЄС відвідують дошкільні класи. Такий високий рівень відвідування дошкіль­них класів на сьогодні пов’язаний, по-перше, з освітньою традицією цих країн (у багатьох державах дошкіль­ні класи існують більше 50 років), по-друге, держава створює відповід­ні умови здобуття дошкільної освіти (фінансування, матеріально-технічне забезпечення, навчальні програми, які позитивно впливають на розвиток ди­тини), за якими батьки вважають за необхідне віддавати дітей до дошкіль­них класів.

Введення одного року передшкільної освіти, спираючись на досвід країн ЄС, є суттєвим та корисним нововведенням, яке може допомогти дитині швидше при­стосуватися до вимог закладів шкільної освіти.

Аналіз законодавства про осві­ту країн — членів ЄС вказує на не - однотипність правового регулювання передшкільної освіти. Між тим сис­тема дошкільної освіти, у тому числі обов’язкової, існує у країнах ЄС про­тягом тривалого часу, створено розга­лужену систему навчальних закладів. Такий досвід може бути корисним для подальшого формування законодавства України у цій сфері.

50. Схарактеризуйте досвід зарубіжних держав, у яких розвинений інститут гувернерства.

Зарубіжний досвід засвідчує, що попит на гувернерів з роками не тільки не

зменшується, а зростає, пропорційно підвищенню ролі жінок у виробничому,

культурному і політичному житті суспільства. Пенсії гувернерам нараховуються згідно діючого законодавства конкретної країни, час роботи включається до трудового стажу. В Україні гувернерська робота також зараховується до загального трудового стажу, правда, чомусь не педагогічного.

Нині значно зросли вимоги до гувернера. Він повинен мати педагогічну освіту, знання з медицини та вікової психології, теорії виховання, знати шкільну програму, володіти іноземними мовами, комп’ютером, дитячим масажем і ЛФК, вміти готувати їжу. Сучасні батьки бажають, щоб гувернери поєднували свою основну роботу з роботою домогосподарки, повара, шофера, охоронця, тренера тощо.

Хочеться висловити надію, що добробут населення України зростатиме і

гувернерські послуги стануть загальнодоступними, як тепер в економічно

розвинених країнах світу. Можливо, з часом держава візьме на себе виплату заробітної плати гувернерам, які працюватимуть з окремими категоріями дітей, наприклад, з дітьми-інвалідами. Зразком турботи держави про сім’ю для України може стати також законодавче положення Франції, при якому держава бере на себе витрати, пов’язані з оплатою дошкільної установи чи няні, якщо жінка, маючи дитину дошкільного віку, виходить на роботу