8. Внутрішні водостоки

Внутрішні водостоки призначені для відведення дощових і талих вод з пласких покрівель будинків. У житлових будинках внутрішній водостік включає: водостічну лійку (воронку), стояк і випуск. На пласких покрівлях житлових будинків допустимо установлювати одну водостічну лійку на кожну секцію. Стояки прокладають у сходових клітках скрито у борознах. На стояках ревізії встановлюють в нижньому поверсі. У технічному підпілля на випуску передбачають гідрозатвор. Температура повітря у приміщенні з гідрозатвором повинна бути не нижче +5°С в холодний період року. Рекомендовано встановлювати лійки типу ВР або ВВ. Для внутрішніх водостоків застосовують труби пластмасові або чавунні.

Необхідно підбирати труби такої міцності, щоб вони в нижній частині будинку витримували гідростатичний напір при засміченнях і закупорках трубопроводу.

Розрахункова витрата дощових вод, що припадає на один стояк і відповідну лійку не повинна перевищувати величин наведених в табл. .

Таблиця

Максимальна пропускна здібність водостічних стояків і лійок

Діаметр водостічного стояка, мм	85	100	150	200
Розрахункова витрата дощових вод на водостічний стояк, л/с	10	20	50	80

Розрахункова витрата дощових вод Q, л/с, з водозбірної площі розраховують за формулами:

для покрівель з уклоном до 1,5% включно:

Q = (F∙q₂₀) /10000 (330.33·100/10000=3.30[л/с] )

для покрівель з уклоном більше 1,5 %:

Q = (F∙q₅) /10000 ( )

де F- водозбірна площа, м²;

q₂₀ - інтенсивність дощу, л/с, з 1 га (для даної місцевості), тривалість 20 хв. при періоді однократного перевищення розрахункової інтенсивності, який дорівнює 1 рік;

q₅ - інтенсивність дощу, л/с з 1 га (для даної місцевості), тривалістю 5 хв. при періоді однократного перевищення розрахункової інтенсивності, який дорівнює 1 рік; розраховують за формулою:

q₅₌ 4ⁿ∙ q₂₀ ( )

Системи внутрішніх водостоків розраховують так, щоб витрата, розрахована за формулою ( ) або ( ), не перевищувала максимальної (критичної) витрати дощової води, яку може пропускати система, без підвищення її рівня на покрівлі, над воронкою.

Критичну витрату, л/с, визначають за формулою

_, ( )

де Н – розрахунковий напір системи (різниця позначок покрівлі і осі випуску), м;

S₀ – повний опір системи, м*с² /л², визначають як суму опорів на тертя за довжиною труб і місцевих за формулою

_. (0.000662·26.2+0.002·7.8=0.0323444 )

Тут А – питомий опір труб на тертя;

l – довжина трубопроводів, м;

А_м – питомі місцеві опори;

∑ξ – сума коефіцієнтів місцевих опорів (від входу у воронку до випуску).

Значення коефіцієнтів А, А_м і ξ приймають залежно від прийнятого матеріалу труб.

Для внутрішніх водостоків застосовують пластмасові, азбестоцементні й чавунні труби, а на горизонтальних ділянках підвісних ліній при наявності вібрацій – сталеві.