Виховання дітей у сім’ї. Робота школи з сім’єю.
1.Поняття сім'ї та сімейних стосунків.
2. Функції сім'ї.
3. Історичні типи сім'ї.
Мета, зміст та завдання сімейного виховання.
Умови успішного виховання в сім'ї.
Традиції родинного виховання.
Труднощі і проблеми сучасної сім'ї.
Форми роботи школи з сім'єю.
Література:
Волкова Н.П. Педагогіка. - К., 2001. -с.220-234.
Дубасенюк О.А. Практикум з педагогіки. - К., 1996.-с.367-381.
Кузьмінський А.І. Педагогіка.-К.,2003.-с.340- 360.
Мойсенюк Н.Є. Педагогіка. -К.,2001.- с.504-518.
Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000. - с.373-386.
Поняття сім'ї та сімейних стосунків.
Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць посідає сім'я, родина.
Сім'я, родина-невелика соціальна група,до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені),кровні родичі,інші особи,пов'язані родинними зв'язками з подружжям.
Сім'я - це і результат, і напевне, ще й у великій мірі - творець цивілізації. Вона виробляє головне суспільне багатство -людину. Сім'я - це життєдайний осередок, що приводить на світ Божий, плекає найвищу цінність людства - дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити себе в своїх потомках. Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, важливим джерелом соціального і економічного розвитку суспільства. Недарма кажуть: коли міцна сім'я, то й сильна держава.
Кожна людина є смертною. Але сім'я, рід, родина, народ -безсмертні. Народна мудрість говорить: "Сім 'я - ключ до щастя!" Поняття щастя майже кожна людина пов'язує перш за все з сім'єю: щасливий той, хто щасливий у своїй сім'ї. Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості.
Умовно сім'ї поділяють на :
благополучні;
неблагополучні.
Благополучна сім'я - сім'я з високим рівнем внутрішньої моральності, духовності, взаємопідтримки та взаємодопомоги, раціональними способами вирішення сімейних проблем. Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати один одного. Мудрість і такт -найкращі порадники такої сім'ї у будь - яких життєвих ситуаціях. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній і культурний рівні батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості.
Неблагополучна сім'я - сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини.
До неблагополучних належать:
▪ сім'ї, де батьки - алкоголіки, наркомани - ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування дитини спотворюється , вона народжується слабкою, страждає на нервово - психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого;
▪ сім'ї асоціальні. Члени конфліктують з морально - правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;
▪ сім'ї конфліктні. У них відбуваються постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. У дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах;
▪ сім'ї неповні. У них дитину виховує один з батьків, переважно матір. Виникають вони здебільшого внаслідок, розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. Тут спілкування з дітьми збіднене, часто психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість виявляють надмірну роздратованість і байдужість;
▪ сім'ї, зовні благополучні. Систематично припускають серйозних прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (відсутня єдність у вимогах до дитини, надмірна батьківська любов або суворість, застосовуються фізичні покарання тощо);
▪ сім'ї соціального ризику. Це - соціально незахищені сімї, які потребують соціальної допомо-
ги, підтримки (малозабезпечені,багатодітні,з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Вони не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов;
▪ сім'ї, де батьки бізнесмени. Вони забезпечують дитину всім, про що тільки вона може мріяти. Однак на виховання їм бракує часу, тому вони передоручають цю справу гувернанткам. У школу й зі школи возять на іномарках. Батьки не дозволять їм гратися у дворі з однолітками, підбирають для них друзів лише зі свого кола. Витрачання грошей дітьми ніхто не контролює. Для них у сім'ї не існує слова " не можна", тому вони ігнорують і шкільну дисципліну. Батьки ж трактують її як посягання на свободу їх дитини.
Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам здійснюють вчитель, школа на основі формування стосунків співробітництва, взаєморозуміння і взаємодопомоги.
Функції сім'ї
- Виховна - родина передає дітям соціальний досвід, знання, уміння, навички, норми, цінності, необхідні для самостійного життя в суспільстві; впливає на кожного члена сім'ї, включаючи вплив дітей на батьків.
- Репродуктивна - забезпечує відтворення і продовження людського роду, фізичне й духовне поновлення суспільства.
- Економічна – забезпечує статус сім’ї як повноправної виробничо-господарської одиниці, адже сім'я бере участь у суспільному виробництві,має свій бюджет,веде власне господарство.
- Комунікативна - задовольняє потреби членів сім'ї у спілкуванні. В родині відбувається внутрішньо сімейне спілкування, створюється свій мікроклімат, контакти із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом; вплив на різноманітні зв'язки своїх членів з навколишнім світом.
- Релактивна - організовує вільний час і відпочинок.
- Регулятивна - забезпечує систему регулювання взаємовідносин між членами сім'ї , в тому числі первинний соціальний контроль діяльності всіх членів сім'ї та реалізацію влади й авторитету батьків.
Історичні типи сім’ї
Моногамна сім'я - найпоширеніший тип сім'ї, який прийшов на зміну груповому шлюбу і багатожонству. Моногамна сім'я - одношлюбність, шлюб двох.
Проста: - невелика нуклеарна, - мала (чоловік, жінка), - індивідуальна (1 член сім'ї)
Складна: - нероздільна (3-4 покоління) - братська ( з батьками родичі)
Нуклеарна — найпоширеніший тип сучасної сім'ї (із подружжя і дітей).
Мета, зміст та завдання сімейного виховання.
Метою родинного виховання є формування світогляду, якостей і властивостей особистості, які допомагають гідно прожити життя, реалізувати свої здібності і таланти, долати труднощі і перепони. Досвід численних поколінь засвідчує, що для таких якостей і властивостей належить фізичне здоров'я, розвинутий інтелект, працьовитість, моральність, духовність, готовність до сімейного життя.
Зміст виховання в родині обумовлений метою виховання в демократичному суспільстві і специфікою (традиціями) родинного виховання. Тому його складовими компонентами є відомі напрямки виховання - фізичне, розумове, моральне, трудове, художньо-естетичне.
На думку М.Стельмаховича "Тіло, душа, розум - ось три кити батьківської педагогіки".
Фізичне (тілесне) виховання виступає сьогодні на перший план, бо пріоритет здоров'я є найвищим. Це забезпечення умов для здорового способу життя, занять спортом, загартування організму, правильна організація режиму дня.
Духовно-моральне в сім'ї плекає гуманістичні основи особистості: любов, повагу, співпереживання , милосердя, доброту, совість, чесність, порядність, гідність, обов'язок. У родині зберігається і шанується рідна мова, свобода, незалежність, єдність роду, демократизм стосунків. Складність духовного виховання в тому, що воно вирішується через добре поставлене духовно - моральне життя сім'ї. Адже духовність виховується духовністю, моральність - моральністю, честь - честю, гідність - гідністю.
Розумове (інтелектуальне) виховання в сім'ї розкриває перед дітьми широкий простір для накопичених знань як бази для формування наукового світогляду; оволодіння основними розумовими операціями (аналіз, синтез, порівняння); вироблення інтелектуальних умінь (читати, слухати, висловлювати свої думки, працювати з книгою); передбачає зацікавлену участь батьків у розвитку пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів, талантів дітей; формування прагнення до освіти й творчого самовдосконалення.
Трудове виховання закладає основи майбутнього повноцінного життя дітей. Воно забезпе-
чує розуміння праці як вищої цінності людини і суспільства, повагу до людей, праці, результатів праці; формує працьовитість, господарність, бережливе ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств, готовність до життєдіяльності в умовах ринкових відносин.
Художньо-естетичне виховання в сім'ї закладає основи естетичної культури дітей. У родині відбувається перше естетичне сприйняття прекрасного в природі і навколишній дійсності; формуються естетичні смаки і почуття; створюються умови для оволодіння надбаннями національного мистецтва, музики, ремесел тощо; виховується потреба створювати навколо себе прекрасне; розвиваються таланти й обдарування дітей.
"У сім'ї шліфуються найтонші грані людини - громадянина, людини -трудівника, людини - культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, закладаються коріння, з якого виростають потім гілки, і квіти, і люди. Сім'я -це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави." В.О.Сухомлинський
Умови успішного виховання в сім'ї.
1. Головна умова - міцний фундамент сім'ї та здоровий морально -психологічний клімат, що базується на:
непорушному авторитеті;
подружній вірності;
любові до дітей;
взаєморозумінні;
повазі у поєднанні із справедливою вимогливістю;
врахуванні вікових та психофізичних особливостях;
стриманості, принциповості, вимогливості та відповідальності;
терпінні та взаємоповазі;
2.Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.
Виховний вплив зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й позанавчальною діяльністю дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни.
Спільна трудова діяльність. Дитина повинна мати конкретні обов'язки, що відповідають віку. Така співпраця має сильніший виховний вплив, ніж словесне навчання.
Від організації сімейного побуту, традицій, відпочинку. (Порядок в господарстві, спільний розподіл бюджету, загальний режим дня.)
Вплив - батька (тверде слово, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків); -матері ( тепло, ласка, духовне, моральне виховання.) Проте реалізувати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.
Єдність вимог сім'ї і школи.
Традиції родинного виховання.
Справжньою школою виховання щедрості, душевності й чуйності є сім'я:
ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності.
В. О. Сухомлинський
Традиції родинного виховання складалися упродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. З давніх - давен українці розглядали сім'ю і рід як святиню, а виховання дітей - як святий обов'язок батьків: завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, показував свій національний дух, менталітет, традиційну родинно-побутову культуру (М.Стельмахович).
В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах та суспільних взаєминах був звичай. Він зобов'язував кожного члена роду досконало вивчити і знати свій родовід до сьомого коліна. Людину, яка не знала історії свого роду вважали безрідною. Повага і любов до свого роду, рідної землі, звичаїв і традицій починалася з поцінування писемних пам'яток, переказів, предметів побуту, портретів, сімейних реліквій та інших матеріалів про життя предків.
Дбаючи про майбутнє дітей, батьки усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв'язок між поколіннями. Тому в родинному середовищі формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта, щирість.
Однією з найбільших доброчинностей була любов і повага до батьків. У багатьох родинах був звичай "віддавати чолом", тобто цілувати руку батькам і родичам. Змалечку привчали дітей молитися за батьків і за всю свою сім'ю. Виявом шанобливого ставлення до старших за віком було звертання на "ви". Вітаючись, діти мали вклонятися. У народній педагогіці такий послух і шана базувалися на переконанні, що в суспільстві найбільшу повагу треба виявляти до того, хто має найбільший життєвий досвід.
Вихованням дітей у сім'ї піклувалася в основному мати. Роль матері в родинному вихованні є неперевершеною. Вона стояла на сторожі доброї, лагідної, світлої атмосфери в домі. Тому ідеал людини, характер моралі, спосіб життя українців підпорядковані нормам що є типовими для жінки. Звідси й генетичні риси національного характеру: сердечність, доброта, щирість, гостинність, працьовитість.
Дотримуючись норм народної педагогіки, батьки самі розвивали в собі доброчинні цінності, власними вчинками формували те, що хотіли бачити в своїх дітях. Адже в народі по батьках судили про дітей: "Яблуко від яблуньки далеко не котиться", "Яка хата - такий тин, який батько - такий син", " Який кущ, така хворостина, який батько, така й дитина".
В основі традиційного родинного виховання лежить спільна трудова діяльність батьків і дітей. Упродовж віків українці вважали працю мірилом духовних і фізичних якостей людини, ще в часи Давньоруської держави хлопчиків готували до трудової діяльності, до виконання функцій годувальника сім'ї та її глави. Дівчаток залучали до жіночої праці, вчили прясти, ткати, шити тощо. Батьки прищеплювали дитині не тільки трудові навички, а й любов до праці, виховували свідоме ставлення до неї, культуру праці, нетерпимість до неробства, ледарство, байдикування.
Родинна етнопедагогіка звертає увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси. Українці завжди намагалися прикрасити свій побут, одухотворити працю, облагородити стосунки між членами родини. Дітей вчили привітності, ввічливості, вихованості у спілкуванні з людьми. Розвитку естетичних смаків і почуттів сприяла поетичність і мелодійність пісень, краса танців, обрядів, традицій, звичаїв. Виростаючи в цій атмосфері, діти розвивали творчі сили: вони вчилися співати, танцювати, приказувати, поводитися серед людей, виготовляти предмети ужиткового мистецтва. Все це виховувало у підростаючого покоління високі естетичні і етичні ідеали, потяг до прекрасного, любов до отчого дому, родини, природи, свого краю.
Це свідчить про те, що за багатовікову історію наш народ створив високий рівень статусу родини з її непорушним авторитетом, любов'ю до дітей- і відданості обов'язку їх виховання.
Труднощі і проблеми сучасної сім’ї
Протягом усього XX століття сім'я в Україні пережила глибокі зміни, які торкалися усіх аспектів її існування. З одного боку, сім'я подолала кризу патріархальності родинних стосунків, а з іншого, вона зіткнулася з новими потребами, значною мірою втратила здатність виконувати життєво необхідні для людства функції й опинилася у кризовому стані.
Кризові явища, що спостерігаються в сучасній сім'ї, стосуються, головним чином її еконо-
мічних та демократичних основ.Так,набула тенденції до зниження шлюбність (на 100 укладених шлюбів припадає 46 розлучень); народжуваність знизилася до рівня, який не забезпечує простого відтворення поколінь. Неповні сім'ї, де немає батька, рідше - матері, становлять 13 %. Характерними стали такі явища, як дитяче сирітство, безпритульність, бродяжництво.
Економічні труднощі, які переживають держава та безпосередньо сім'я, поставили під загрозу інтелектуальний і моральний потенціал людини. Основний свій час батьки витрачають на пошуки засобів для виживання (коштів, продуктів харчування, товарів), а не на духовне функціонування і розвиток дітей. За даними соціологічних досліджень, жінка, яка працює, за добу приділяє вихованню дітей 16 хвилин, а у вихідні дні 30 хвилин.
Спілкування батьків з дітьми зводиться до контролю за їх навчанням, а сам контроль - до з'ясування того, які оцінки одержав.
Розуміння трудностей та проблем сучасної сім'ї вчителями і батьками сприяють реалізації її виховних можливостей. До найважливіших особливостей сучасності належать:
Зміна ціннісних орієнтацій батьків і їх дітей. Багато представників сучасної молоді здебільшого не вірить в істинні цінності й доброчинність,почуваються обманутими.Як результат збільшується кількість малолітніх злочинців. У системі життєвих інностей в багатьох батьків переважають прагнення до збагачення, намагання виховати у дітей прагматичність, раціоналізм, волю до успіху.Благородство,доброта,вміння співчувати,допомагати іншим часто недооцінюються.
Відокремлення молодої сім'ї від родини. У сучасних умовах – це об'єктивний фактор, зумовлений соціально - економічним розвитком суспільства, його продуктивних сил, рівня культури. Комплекс цих чинників забезпечує зміцнення й розвиток сім'ї як самостійного соціального інституту, який самостверджується без нехтування життєвого досвіду старших. В окремих сім'ях, які є мобільною соціальною економічною інституцією суспільства, створюється і сприятливий психологічний клімат для виховання дітей. Однак частіше молода сім'я, як правило, зазнає труднощів через побутову невлаштованість, матеріальні труднощі, професійно – виробничі негаразди, що впливає на виховання дітей.
Зменшення чисельності сім'ї. Зменшення народжуваності дітей, спричинене загостренням конкуренції на ринку робочої сили,зайнятістю подружжя,зростанням матеріальних витрат на виховання, надмірним навантаженням на жінку-матір вдома і на виробництві, несприятливими житловими, побутовими умовами, егоїстичним прагненням батьків "пожити для себе". Збільшення кількості однодітних сімей зумовлює відчуженість між дітьми, егоїзм, оскільки вони не мають зразка виявлення турботи, поваги до інших.
Специфічність соціального укладу в міських та сільських сім'ях. Відмінності в культурі сімейного життя відбиваються на розвитку дітей. Особливості домашнього господарства сприяють залученню дітей до справ у сім'ї, формують у них працелюбність, вболівання за сімейні справи, відповідальне ставлення до життя. Діти виростають у спеціальній морально - етичній атмосфері села, яка стримує антисоціальну поведінку, але нерідко вона пригнічує особистість,гальмує розвиток якостей, які потрібні людині в іншому середовищі. У місті такий контроль обмежений.
Залежність виховання від рівня освіченості батьків. Існує пряма залежність освіченості батьків та успішності їх дітей. Проте з посиленням зайнятості батьків, дезінтеграцією сім'ї така залежність знижується.
Вплив соціально-педагогічних умов на самореалізацію. За теорією Абрахама Маслоу (1908-1970), якщо не задовольняти біологічні потреби дитини, не гарантувати їй безпеку, не формувати її впевненість у тому, що і майбутньому ці потреби будуть задоволені, то проблематично очікувати від неї діяльності, яка сприятиме самореалізації. Потреби кожної людини структуруються за ієрархічним принципом у різній послідовності. Загалом - це біологічні потреби,безпека і впевненість у майбутньому, любов та незалежність до конкретної соціальної групи, самооцінка, самореалізація, тощо.
Обмеження позитивного впливу соціального оточення дитини. Урбанізація населення, лібералізація інформаційного простору, прагматизація життя, дефіцит спілкування в сім'ї та з ровесниками, недостатня окресленість морального ідеалу на рівні державної гуманітарної політики спричиняють маніпулювання свідомістю дитини, деформують систему життєвих пріоритетів і цінностей.
Нерозуміння батьками механізмів функціонування гуманних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або особистої позиції. Кожна з цих крайнощів має негативні наслідки: відчуження дітей від батьків, обмеження їх стосунків побутовою сферою ("зроби, принеси, подай"). Нерідко батьки недооцінюють впливу на виховання гуманних рис дитини морально - психологічних стосунків, взаємної любові, поваги, турботливості в сім'ї. Гармонійність сімейного виховання залежить від щирості й чесності любові до дітей. Діти не можуть нормально розвиватися за рахуно авансованих почуттів, прагнуть, щоб їх сприймали й любили такими, якими вони є. У цьому мудрість батьківської любові. В основі виховної діяльності в сім'ї має бути формула здорового батьківства, яку виводять з любові та вимогливості. Зосередження на любові за рахунок вимогливості призводить до неповаги авторитету батьків, і навпаки - авторитарна, гнітюча атмосфера в сім'ї навіює дитині думки, що її не люблять і вона нікому не потрібна. Стратегія батьків у виховання дитини має полягати в досягненні рівноваги між милосердям і справедливістю, між ніжністю і вимогливістю, між любов'ю і суворістю та у формуванні у неї рис характеру, які є основою здорового родинного життя.
У багатьох сучасних сім'ях спостерігається значна плутанина з цінностями. На перше місце вони висувають ідею збагачення, прагнуть виховати в дітей прагматизм, раціональність, волю до успіху. Детермінантами поведінки старших щодо дітей стали комерція, маніпулювання, бездумність, постійне бажання займати переважно рольову чи особистісну позицію. Такі крайнощі призводять до відчуження дітей від батьків, встановлення між ними формально - ділових стосунків (з відповідними реакціями - санкціями за порушення вимог). Це сприяє ще більшому загостренню одвічної проблеми батьків і дітей.
Сукупність цих та інших змін привела до фундаментальних зрушень у системі взаємодії особистість - сім'я - суспільство.
Ширшим за сім'ю виховним середовищем є родина (подружжя та інші близькі родичі, які живуть разом).
Родинне виховання — це виховання дітей в родині батьками, родичами, опікунами або особами, які замінюють батьків.
Таке виховання не належить до окремих педагогічних явищ, а відбувається в контексті життя родини, на основі внутріродинних стосунків, трудових і опікунських обов'язків, родинно - побутової культури. Рівень його зумовлений станом родини. Родинне виховання в Україні грунтується на: народному родинознавстві (фаміністиці) та національному дитинознавстві з урахуванням їх історичного розвитку; родинних виховних традиціях українського народу; їх позитивних впливах; нових тенденціях традиційного українського родинного виховання; зіставленні теорії і практики українського родинного виховання з родинними виховними системами високорозвинутих зарубіжних країн і використання усього позитивного в них.
Честь родини, єдність, наступність, спадкоємність поколінь, родинна і потужна злагода - пріоритети родинного виховання.
ФОРМИ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ
Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямках:
з колективом, групою батьків;
індивідуально.
Успіх тих завдань, які стоять перед школою, у великій мірі залежить від характеру тих взаємовідносин, що склались між учителем та батьками. Провідна роль у цьому належить вчителю. Вчитель повинен:
володіти високорозвиненим почуттям відповідальності перед батьками за навчання та виховання дітей;
постійно вивчати сім'ї;
бути порадником, другом, довіреною особою;
берегти довірені йому таємниці;
не ображати батьків нетактовною оцінкою навчальної діяльності дитини і тим більше привселюдно;
вміти показати дітям позитивні якості батьків для підвищення їх авторитету;
терпеливо вислуховувати всі побажання батьків.
Вчасно і правильно підібране слово, бажання і вміння допомогти батькам, підтримати в тяжку хвилину, дати ділову пораду іноді набагато краще зближує вчителя з сім'єю і закріплює його авторитет, ніж прочитана лекція або кваліфікована консультація.
В роботі з батьками необхідно враховувати, що більшість батьків знають свої обов'язки прагнуть їх виконувати, але не завжди уміють це зробити. Обов'язок школи - допомогти їм в цьому.
Робота з колективом батьків
Ця робота здійснюється в двох напрямках:
підвищення педагогічної культури батьків;
об'єднання батьків в згуртований колектив що сприяє підвищенню рівня навчально-виховної роботи з учнями класу.
Головне завдання цієї роботи - активізувати педагогічну, виховну діяльність сім'ї, надати їм цілеспрямований суспільно - значимий характер.
1. Основна форма роботи з колективом батьків -