2. Місцеве самоврядування та управління

Місцеве управління – підрозділ штату, сформована і яке здійснює своїх повноважень у межах правової системи штату. Кожен штат самостійно визначає систему, структуру, повноваження місцевих органів, що у практиці може призвести до урізноманітнення підходів вирішення питань місцевого управління у різних штатах, розмаїттям правового статусу муніципальних одиниць. Протягом двох століть Сполучених Штатів здійснювалася система подвійного суверенітету, коли він існували адміністрації штатів і федеральна адміністрація, і навіть система стримування і противаг. За цією системою штати заслуговують розпоряджатися власними активами, оподаткуванням, мати прибутки, приймати закони і нормативи, і навіть здійснювати інші суверенні дії. Місцеве самоврядування США відіграє серйозну роль суспільно-політичного життя країни. У на служби у органах 236 місцевого самоврядування зайнято більш 55% всіх працівників управлінського апарату, 391 частку муніципальних бюджетів припадає близько 40% бюджетних доходів держави. Система органів місцевого самоврядування будується з урахуванням адміністративно - територіального розподілу. Конституція США відносить до компетенції штатів питання адміністративно - територіального ділення клітин і установи місцевого самоврядування. Конституції 50 штатів встановили дуже різноманітне адміністративно-територіальний поділ й різні системи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування та управління в Штатах базується на адміністративно-територіальному поділі, що входить до компетенції штату. Тому системи місцевого самоврядування у різних штатах різноманітні.

Більшість штатів, крім двох, поділяються на графства. Усього в США понад три тисячі графств, їх населення обирає цілу низку посадових осіб: шерифа, прокурора, казначея. Під їх керівництвом працюють муніципальні посадовці.

Міста виділені із графств і мають свою окрему систему самоврядування. У США існують три системи місцевого самоврядування. У більшості міст існує система «рада-управляючий». Населення обирає раду, яка, в свою чергу, обирає мера. Мер головує у раді і не займається управлінською діяльністю. Управління здійснює найманий за контрактом посадовець-менеджер. Друга система «рада-мер». Населення обирає окремо місцеву раду і мера, який здійснює управління містом. І, нарешті, існує третя система – «комісійна система». Населення обирає комісію у складі 3-7 осіб, які виконують функції міської ради і відають окремими галузями управління.

Графства поділяються на тауни і тауншипи. Ці найменування склалися історично і на сьогоднішній день між ними фактично немає ніякої різниці.

Компетенція органів місцевого самоврядування визначається конституціями і законами окремих штатів. Вона відповідає принципам місцевого самоврядування. Тобто, прийняття і виконання місцевого бюджету, питання громадського порядку, надання соціальних послуг (муніципальне житло, лікарні, місцеві дороги, здійснення контролю за місцевими органами управління тощо).¹³

В адміністративно-територіальних одиницях, містах населенням або місцевою радою обираються також різні ради і комітети з різноманітних питань. Наприклад, опікунські ради, шкільні ради, місцеві ради тощо.

ВИСНОВКИ

США є одним з рідкісних прикладів успішного існування системи, заснованої на жорсткому поділі влади. Тим часом такий стан зажадало певного зміни початкової моделі. Президентська влада посилюється, незважаючи на всі спроби Конгресу протистояти цьому. У той же час Президент не може діяти без підтримки Конгресу, і незважаючи на поділ влади вони тісно співпрацюють, що необхідно для вироблення компромісу. Його пошуків сприяє відсутність ідеологічних розбіжностей, які поділяють провідні політичні партії.

Більш ніж 200-літня історія розвитку конституційного права США показує, що повноваження виконавчої гілки влади постійно розширювались. Президентська влада почала домінувати над Конгресом, зазначають американські дослідники, з кінця ХІХ ст. Траплялися періоди, наприклад, у 70-ті роки ХХ ст., коли президентська влада послаблювалась але такі періоди були короткотермінові. Як зазначає колишній радник президента Дж. Ріді, президентська влада є «фокусом» американського життя. Ніякі історичні вітри не похитнули сильної виконавчої гілки влади у США.

Американські вчені переконують, що незважаючи на те, що Конституції США вже понад двісті років, вона і досі є основним, важливим і, що мабуть найголовніше, дієвим документом; взірцем, еталоном для всіх інших держав і їх конституцій. Однак, Согрін В.В. доводить, що за двісті років конституційне право перенесло в США важливі зміни. Поряд із писаною федеральною Конституцією 1787 року у США сформувалась і так звана «жива» конституція, без якої не можливо зрозуміти американських політичних реалій. Під «живою» конституцією розуміють всі державні закони, судові постанови, політичні інститути, владні функції, не зафіксовані в Основному законі, але за своєю фактичною роллю йому рівнозначні чи навіть такі, що переважають за своєю суттю над ним.

Держава США - ядро політичної системи американського суспільства. Державне владарювання є основною системною якістю держави, як елементу політичної системи. Саме у функції владарювання виявляється провідна роль американської держави, формується стійкість, стабільність всіх інших інститутів суспільства. Подібна роль держави забезпечується, по-перше, шляхом видання законів і інших нормативно-правових актів, що встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки; по-друге, повсякденною оперативно-старанній діяльністю спеціального апарату по управлінню суспільством; по-третє, здійсненням правосуддя, контролю і нагляду за виконання правових розпоряджень; по-четверте, шляхом вживання на законній підставі державного примусу; по-п'яте, підтримкою і захистом американських засад суспільства, демократичних традицій, прав і свобод людини і громадянина. Державний механізм в США впродовж двох століть функціонує стійко, без яких-небудь кардинальних потрясінь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А.С. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч. М.: ТК «Велбі», Вид-во Проспект, 2005.

2. Арбузкін А.М. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. М.: МАУП, 2004.

3. Боботов С.В. Конституційна юстиція. М.: Изд-во ИЧП «ЕАВ», 1994.

4. Ведерникова О. Відбір кандидатів на судові посади: досвід США / / Відомості Верховної Ради. 1993. № 5.

5. Бернхем В. Вступ до права та правової системи сполучених штатів Америки-К.: Україна, 1999. (с.26, с.27-28)

6. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави та права зарубіжних країн.2-е вид. перероб. і доп.: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літерарури, 2008. - (с.414)

7. Волинка К.Г. Теорія держави і права. - К.: МАУП, 2006. - (с.221, с.122, с.224, с.123)

8. В. Швед: "Відділ досліджень країн Близького Сходу та Азійсько-Тихоокеанського регіону". 2008.

9. Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. - Випуск 28. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - (с.101)

10. Джордж Клак; Розалі Таргонскі. Портрет сполучених штатів Америки. / Пер. на українську. - Олег Кучеренко (с.33, с.35, с.36, с.37)

11. Іноземне конституційне право/ Черінь редакцією проф. В.В. Маклакова. - М.: Юрист, 1996. - (с.67)

12. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Під загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Джужи О.М. - Київ: НАВСУ, "Правові джерела", 2000. - (с. 209, с.210, с.216, с.217, с.218, с.219, с.212)

13. Історія США: нарис. / Пер. на укр мову - Лісняк та ін., - "Діалог інтернешнл", Київ. (с.178)

14. Каррі Д.П. Конституція сполучених штатів Америки: Посібник для всіх/ Пер. з англ. О.М. Мокровольського - К.: Веселка, 1993. - (с.12)

15. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. Вид. 5-те, доп. - К.: Атіка, 2006. - (с. 190, с. 191, с. 192, с. 194, с. 203, с. 209, с.210, с. 195)

16. Олійник А.Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. (с.126-127, с.129, с.131)

17. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. - К.:Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - (с.99)

18. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2008. (с.546-547, с.555, с.310, с.552, с.567, с.568)

19. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К: Юрінком Інтер, 2006. - (с. 196, с. 197, с. 199, с. 198)

1 Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - (с.99)

2 Ведерникова О. Відбір кандидатів на судові посади: досвід США / / Відомості Верховної Ради. 1993. № 5.

3 Автономов А.С. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч. М.: ТК «Велбі», Вид-во Проспект, 2005.

4 Автономов А.С. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч. М.: ТК «Велбі», Вид-во Проспект, 2005.

5 В. Швед: "Відділ досліджень країн Близького Сходу та Азійсько-Тихоокеанського регіону". 2008.

6 В. Швед: "Відділ досліджень країн Близького Сходу та Азійсько-Тихоокеанського регіону". 2008.

7 Джордж Клак; Розалі Таргонскі. Портрет сполучених штатів Америки. / Пер. на українську. - Олег Кучеренко (с.33)

8 Джордж Клак; Розалі Таргонскі. Портрет сполучених штатів Америки. / Пер. на українську. - Олег Кучеренко (с.35)

9 Джордж Клак; Розалі Таргонскі. Портрет сполучених штатів Америки. / Пер. на українську. - Олег Кучеренко (с.37)

10 Ведерникова О. Відбір кандидатів на судові посади: досвід США / / Відомості Верховної Ради. 1993. № 5.

11 Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К: Юрінком Інтер, 2006. - (с. 196, с. 197, с. 199, с. 198)

12 Олійник А.Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. (с.126-127, с.129, с.131)

13 Історія США: нарис. / Пер. на укр мову - Лісняк та ін., - "Діалог інтернешнл", Київ. (с.178)

33