3. Чинники соціалізації:

• Сукупність ролей і соціальних інститутів, що їх суспільство пропонує людині;

Соціальна роль – модель поведінки, яку диктує соціальна позиція особистості в системі суспільних або міжособистісних взаємин. За Смелзером – соціальна роль – поведінка, яку очікують від людини, яка має певний статус.

• Соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу;

(родина, професійний колектив, студентська група, політична партія)

• Система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві й унаслідуються молодшими поколіннями від старших;

• Соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей та сприяють їх передаванню і засвоєнню;

Соціальний інститут – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства

• Загальна ситуація в країні, яка може коливатися від жорстко запрограмованого процесу формування нормативного чи ідеального типу особистості до переживання стихійності суспільних впливів на індивіда.

Перша ситуація зазвичай характерна для тоталітарних режимів, друга – для суспільств у перехідні періоди їхнього розвитку;

• Глобалізаційні процеси, які дедалі сильніше впливають на зміну цінностей і норм локальних етнічних, чи національних культур, а також перебіг соціалізації та ре соціалізації, набуття та модифікацію чи цілковиту зміну ідентифікаційних наборів особистості.

4. Функціональний аналіз соціальної системи в працях р.Мертона

Структурний функціоналіст має досліджувати саме соціальні функції, а не індивідуальні мотиви

Функціі – це спостережувані наслідки що сприяють адаптації та пристосуванню даної системи. Але коли хтось фокусується лише на адаптації або пристосуванні, існує явний ідеологічний уклін, оскільки завжди існують тільки позитивні наслідки.

Щоб виправити явні недоліки структурного функціоналізму, Р.Мертон вводить поняття «Дисфункції»

Дисфункція – це негативні елементи дії системи, що приводять до її дезадаптації та негативних наслідків

«Теорія аномії» - протидія між культурної системою та соціальною. Соціальна підсистема та культурна підсистема мають пять варіантів взаємодії: підкорення, інновація, ритуализм, ретритизм та бунт, а не 1 як зазначав Т.Парсонс.

«Аномія має місце при наявності серьозного розходження між нормами та цінностями культури та соціально сформованими засобами членів групи діяти у відповідності до них». Наприклад: американська культура повязана іззначенням матеріального успіху. Але якщо статусні позиції особистості не відповідають уявленням про успіх, можливим є використання альтернативних, не прийнятих в суспільстві а іноді і незаконних засобів досягнення еколонічного успіху

Нонфункції – це наслідки, які не відносяться до аналізуємої системи, та не справляють на неї значного впливу (соціальні форми, що вижили з більш ранніх історичних часів) Мертон наводить приклад «жіночих християнських рухів терпимості».

Р.Мертон вводить поняття явних та латентних функцій:

Явні функції – це такі функції, що мають навмисний характер

Латентні функції – це такі функції, що мають ненавмисний характер, але їх дія є обовязковою для успішного функціонування системи.