6. Система назв дескрипторів

Щоб зменшити вірогідність плутанини в назвах, а також для того, щоб при відкритті публікації через деякий проміжок часу (місяць, півроку, рік) простіше було розібратися у верстанні, рекомендується створити систему назв дескрипторів. Імена дескрипторів, звичайно, можуть бути довільними, але все таки нижче приведені деякі рекомендації, при використанні яких стильовий аркуш може стати зручнішим для читання.

1. Назва дескриптора має бути інформативною, але довге ім’я незручне — вікно дескрипторів має бути вузьким, щоб не займати робочу область екрану. Тому настійно рекомендуємо прийняти систему скорочень і позначень, яка використовуватиметься в кожній роботі. Для кожного типу дескрипторів будуть приведені зразкові системи скорочень і позначень в тих розділах, де ці типи будуть описані.

2. Перше слово в назві має бути ключовим, наприклад: Body, Head, Zm. Тут дві переваги: зрозуміло, до якого типу оформлення він відноситься, і всі однотипні дескриптори розташовуватимуться в списку послідовно, утворюючи блок (у Tag Window дескриптори за замовчуванням розташовуються в алфавітному порядку).

3. Слідом за ключовим повинні йти слово, скорочення або символ, яке пояснює відмінність цього дескриптора від однотипного. Наприклад: Body Text — основний текст, Body 8 — параметри тексту аналогічні дескриптору Body Text, крім того, що він складений восьмим кеглем.

Ще один дуже важливий приклад: у тексті три рівні заголовків, причому перші два рівні — родо-нумераційно-тематичні заголовки. Нижче показано, як краще назвати дескриптори цих абзаців.

	Рекомендується	He рекомендується
Частина перша	dl Ch	Chast
Назва частини	dl Nm	Chast Nazv
Глава 1	d2 Ch	Glava
Назва глави	d2 Nm	Glava Nazv
1	d3	Zag

d — ключове слово (буква), яка позначає, що це заголовок (можна називати по-іншому, наприклад Head). Далі йдуть пояснення: 1, 2, 3 — рівні заголовків, Ch (від Chapter) — родова назва підрозділу заголовка (частина, розділ, глава), Nm (від Name) — тематична частина заголовка. Називати дескриптори так, як показано в третій колонці, не рекомендується, тому що:

а) із назв не зовсім зрозуміло, який заголовок до якого рівня відноситься;

б) якщо надалі автор поміняє в заголовку слово«Частина» на «Розділ», то при відкритті публікації, наприклад, через рік не буде очевидним зв’язок між назвою дескриптора і заголовком;

в) ці дескриптори будуть розкидані в Tag Window, якщо дескриптори показуються в алфавітному порядку.

2. Коли дескриптор використовується рідко, то, щоб він не заважав в списку, перед його назвою можна помістити букву «Y» із підкресленням — він знаходитиметься в кінці списку. Наприклад: Y_Tytul.

Увага: буква «Y» вибрана для того, щоб не було плутанини із службовими дескрипторами, що автоматично згенеровано програмою, які починаються із «Z_».

5. Стильовий аркуш виглядає наочніше, якщо кожне слово в назві дескриптора починається з великої букви.

6. Не рекомендується в назвах дескрипторів вживати українські букви.

Приклад використання такої системи можна побачити на рис. 17.3.1.