Вторгнення в особисте життя

В наш час покупець, який замовляє товар поштою або потелефону, виграє щось у лотерею, розраховується кредитною карткою або оформляє підписку на журнал, потрапляє в базу даних тої чи іншої компанії. Спеціалісти прямого маркетингу можуть задіяти отримані бази даних для “мікронацілювання”своїх зусиль з продажу. Маркетологи можуть надто багато знати про життя своїх покупців і використовувати ці знання на користь собі і на шкоду покупцям. На якийсь момент інформація, яка вміщується в базі даних, починає загрожувати недоторканості особистого життя покупців.

Чи мають право оператори телефонної компанії продавати маркетологам фамілії покупців, які часто телефонують за безкоштовними комерційними телефонами; бюро розповсюдження кредитних карток – продавати списки тих, хто нещодавно отримав для себе цю картку; державні органи – продавати адреси власників прав водія, дані про зріст, вагу, статеву приналежність громадян роздрібним продавцям одягу, які бажають підшукати собі цільових покупців з нестандартнми критеріями вибору одягу?

В Internet покупців турбує таке порушення прав на особисту недоторканість, як зростання кількості “макулатурних” відправлень.

Якщо ці проблеми будуть залишені без уваги, то обов’язково призведуть до зростання негативного відношення покупців, зниження процентів відгуку і появи закликів щодо посилення законодавчого регулювання.

Більшість спеціалістів прямого маркетингу прагнуть до того ж, що і покупці: до чесних, добре оформлених маркетинових пропозицій, які адресовані тільки тим покупцям, які їх оцінять і на них відгукнуться.

В наш час компанії, які прагнуть створити більш ефективні відносини, звертаються до методів прямого продажу, тому що ці методи націлені на створення двонаправленого діалогу з покупцем (в той час, як повідомлення масового маркетингу в більшості є однонаправленими, націленими на самого покупця).