Технологія оцінки ефективності надання соціальних послуг

План

1. Теоретичні підходи до оцінювання соціальних послуг, програм, проектів

2. Оцінка ефективності надання соціальних послуг конкретним категоріям клієнтів Теоретичні підходи до оцінювання соціальних послуг, програм, проектів

Оцінюванням називається систематична оцінка операцій та\або результатів програми чи політики у порівнянні з комплексом явних та неявних стандартів, з метою вдосконалення програми чи політики.

Зміст поняття оцінювання має п'ять ключових елементів. Перший з них — систематична оцінка, акцент на систематичності свідчить про науково-дослідницьку природу процедур оцінювання. Другий і третій елементи визначають, на що саме спрямоване дослідження: на операції та результати програми. Четвертим елементом визначення є стандарти (норми), згідно з якими здійснюється порівняння. П'ятий елемент — це мета, задля досягнення якої провадиться оцінювання: вдосконалення програми

Види оцінювання.

1. Оцінювання ефективності конкретного соціального проекту.

2. Збір та аналіз даних для звітності перед засновниками, спонсорами, донорами тощо.

3. Пошук шляхів покращання проекту.

4. Порівняння різних проектів з метою визначення кращого.

5. Оцінка економічної ефективності проектів.

6. Оцінювання у процесі надання соціальної допомоги клієнтам.

Існують три види оцінювання соціальної роботи – формуюче або базове оцінювання, процесуальне чи поточне, за результатами.

Для отримання об’єктивної та всебічної оцінки важливим є застосування як внутрішньої так і зовнішньої оцінок. Внутрішня оцінка передбачає, що ефективність дії проекту оцінюють самі його учасники. Зовнішня оцінка проводиться спеціалістами та експертами, незалежними від виконавців проекту.

Критерії оцінки досвіду соціальної роботи

• актуальність і перспективність;

• новизна в цілепокладанні;

• відповідність основних категорій базовим положенням сучасної соціальної науки;

• наявність відчутних, стабільних отриманих результатів;

• можливість творчого застосування досвіду;

• оптимальний розподіл сил;

• достатня апробація досвіду;

• вимірюваність.

Технологічно схема оцінювання може бути представлена як послідовність кроків.

Перший крок – взаємозв’язок планування та оцінювання послуг.

Другий крок – формулювання програми оцінювання

Третій крок – розробка інструментарію оцінювання.

Четвертий крок – аналіз поточної та підсумкової звітності.

П’ятий крок – узагальнення всієї отриманої інформації, підготовка висновків та рекомендацій, планування наступних кроків оцінювання, коригування плану.

Існує багато методів збирання інформації для оцінювання конкретних соціальних програм.

Із якісних методів найбільш активно використовувались такі:

• фокус-групи;

• гнучкі та глибинні інтерв’ю;

• щоденники спеціалістів, які ведуть індивідуальний прийом клієнтів.

Із кількісних методів:

• стандартизовані опитування: поштові, телефонні, «віч-на-віч»;

• статистичний аналіз стандартизованих форм реєстрації процесу;

• безпосередні вимірювання змін показників здоров’я або поведінки (наприклад зріст, вага, зловживання алкоголем, паління тощо);

• діагностування хвороб (рівні захворюваності).

Оцінка ефективності надання соціальних послуг конкретним категоріям клієнтів

Механізм соціальний – це сукупність дій, вчинків, відносин, завдяки яким відбувається те чи інше соціальне явище, здійснюється соціальний процес. Тобто механізми оцінки ефективності надання соціальних послуг можна розглядати також і як певну послідовність кроків або етапів. Для проведення оцінки конкретних соціальних проектів та соціальних послуг необхідна така послідовність дій:

• Аналіз теорій проекту з метою виявлення очікуваних результатів на кожнім етапі реалізації.

• Операціоналізація очікуваних результатів і визначення їх якісних і кількісних показників.

• Розробка інструментарію для зняття інформації щодо якісних і кількісних змін, що відбуваються з об'єктом проекту.

• Зняття інформації.

• Аналіз емпіричних даних.

• Розробка висновків і рекомендацій.

Основні складові надання соціальних послуг наступним чином:

• вивчення (оцінка) ситуації,

• психосоціальна діагностика,

• планування і документування майбутньої роботи,

• її безпосередню реалізацію,

• аналіз і оцінку результатів,

• припинення активної роботи та

• додатковій супровід клієнта.

Ці складові поєднуються у кілька етапів, зазвичай, від 3 до 5. Найбільш поширений варіант розподілу етапів такий, коли виокремлюються підготовчий етап, етап безпосередньої реалізації соціальної допомоги та підсумковий етап.

На підготовчому етапі вивчається соціальна ситуація клієнта й оточення, діагностуються психосоціальні характеристики клієнта і середовища, на основі аналізу зібраної інформації формулюється проблема, визначаються пріоритетні потреби, цілі і завдання, прогнозується, моделюється й обґрунтовується майбутня діяльність, обираються методи й засоби втручання, визначаються оціночні критерії, розробляється план дій, документуються домовленості, угоди, контракти тощо.

На етапі реалізації здійснюються безпосередні дії із розв’язання окремих проблем, випробуються заплановані методи й засоби втручання, оцінюється їх результативність відносно проміжних очікуваних результатів, які були заплановані. При потребі, діяльність коригується, можуть обиратися інші методи, більш доречні до ситуації, якщо вона змінюється.

Підсумковий етап включає аналіз і оцінку результатів стосовно як окремих пріоритетів клієнта, так і щодо вирішення проблеми в цілому, поступове припинення активного втручання, при потребі, додатковій супровід для профілактики небажаних явищ, закріплення позитивних змін, простеження довгострокових наслідків соціальної роботи.

Перший етап може розподілятися на фази встановлення контакту і знайомства; психосоціальної діагностики; прогнозування, моделювання й планування роботи; документування планів і угод.

Другий етап може розподілятися на кілька циклів «діяльність — проміжна оцінка — коригування наступних дій» стосовно кожного із визначених пріоритетів клієнта.

Третій етап також може містити окремі фази, наприклад, згортання роботи, підсумкова оцінка, додатковій супровід тощо.

Оцінювання на підготовчому етапі надання соціальних послуг клієнтам

У різних літературних джерелах цей етап також може називатися етапом базової оцінки, яка включає встановлення контакту і знайомство, вивчення ситуації й діагностики, планування тощо, хоча усі ці процеси є лише окремими складовими першого етапу.

Вивчення ситуації являє собою збір інформації про ту соціальну ситуацію, яка склалася з клієнтом на момент звернення к соціальному працівнику, історію виникнення проблеми, причини й фактори, що передували їй і через деякий час зумовили її виникнення або сприяли цьому.

Тому більш детально запинимося на процесі базової оцінки ситуації, що склалася у клієнта.

Метою дослідження є визначення загальних характеристик кризи клієнта.

Завданнями дослідження ситуації з конкретним клієнтом є:

• вивчення історії виникнення проблеми (кризи);

• вивчення причин й факторів, що передували їй і зумовили її виникнення в теперішній час або сприяли цьому;

• коло людей (офіційних осіб, родичів та особистих знайомих) які впливають на гостроту кризи;

• потенціал кожної особи в ослабленні чи вирішенні кризи.

Очікувані результати:

• досконале вивчення причин виникнення кризи;

• розробка змісту допомоги, яка призведе до подолання чи ослаблення кризи.

Оцінювання на етапі безпосереднього надання послуг клієнтам

Другий етап, – реалізації, у різних літературних джерелах може мати назву етапу безпосереднього надання послуг, інтервенції тощо.

Сутність його полягає у безпосередній реалізації запланованих заходів із надання допомоги.

Для того, щоб своєчасно визначити потреби у зміні або корекції методів і завдань, постійно спостерігається вплив послуг, що надаються, аналізується їх ефективність, здійснюється поточна оцінка окремих методів втручання, загалом відбувається соціально-психологічний моніторинг етапу реалізації допомоги.

Оцінювання на етапі завершення надання соціальних послуг клієнтам

Третій підсумковий етап надання соціальної допомоги клієнтам у різних літературних джерелах може мати назву етапу оцінки і припинення, стабілізації, згортання тощо.

Підсумковий етап включає:

• оцінку змін, які відбулися у процесі надання соціальних послуг і після того, як вони були отримані клієнтом;

• вивчення нових потреб, які з’явилися у клієнта у результаті змін, що сталися і вимагають задоволення;

• розробку, якщо це потрібно, нового, додаткового плану соціальної допомоги або припинення роботи з клієнтом, якщо ситуація це уможливлює;

• підготовку клієнта до згортання соціальної допомоги (соціального супроводу) як складову припинення роботи;

• додаткове кураторство клієнта і оточення, якщо це потрібно для профілактики небажаних наслідків і закріплення позитивних змін.

Оцінка ситуації як база для розгортання соціальної допомоги певним категоріям клієнтів

У соціальної роботі проектом називають цілеспрямовані діяльність щодо вирішення конкретної соціальної проблеми, яка, найчастіше, пов’язана з наданням послуг однієї категорії клієнтів.

Реалізація будь-якого проекту складається з кількох етапів: розробки (планування), практичного впровадження і оцінювання досягнень.

Для ефективного надання соціальних послуг, в тому числі й в масштабах соціального проекту необхідне базове дослідження. Воно повинне включати таки етапи:

Перший етап – включення оцінювання до плану реалізації проекту.

Другий етап – формулювання програми оцінювання соціального проекту.

Третій етап – розробка інструментарію оцінювання.

Четвертий етап – якісна й чітка звітність.

За результатами базового оцінювання розробляються основні парламенти проекту: мета, завдання, об’єкт, очікувані результати, план реалізації проекту з включенням в нього поточного та підсумкового оцінювання.