- •1. Поняття організації виробництва.
- •2. Сутність і суспільне значення виробництва.
- •3. Місце виробничого підприємства в економічній системі суспільства.
- •4. Підприємство у сучасній системі господарювання.
- •5. Напрями діяльності виробничого підприємства
- •6. Класифікація і структура підприємств.
- •7. Значення організації виробничого підприємства
- •8. Сутність капіталу, його класифікація.
- •9. Класифікація та структура основних фондівпідприємства.
- •10. Знос, амортизація і відтворення основних виробничих фондів.
- •11. Характеристика основних виробничих фондів, їх склад і структура
- •12. Амортизація необоротних активів підприємства.
- •13. Склад, структура і кругообіг оборотного капіталу підприємства
- •14. Економічна сутність, склад і структура оборотних фондів підприємства.
- •15. Поняття, склад та джерела формування оборотних коштів
- •16. Нормування оборотних коштів.
- •17. Виробництво як відкрита система.
- •18. Елементи та структура виробничої системи.
- •19. Організаційні основи виробничих систем.
- •20. Принципи та закони організації виробничих систем.
- •21. Класифікація зв’язків між елементами виробничої системи.
- •22. Закони розвитку виробничих систем.
- •23. Особливості і властивості виробничих систем
- •24. Технологія і виробничий процес
- •25. Характеристика елементів виробничого процесу
- •Елементи виробничого процесу
- •26. Класифікація технологічних процесів
- •27. Технологічний процес як система
- •28. Характеристика технологічної операції
- •29. Класифікація виробничих процесів.
- •30. Принципи раціональної організації виробничого процесу.
- •31. Взаємозв’язок виробничого, технологічного та трудового процесів.
- •32. Класифікація трудових процесів.
- •33. Виробнича операція як основний елемент трудового процесу
- •34. Характеристика загальних етапів процесу праці.
- •35. Сутність та мета організації праці.
- •36. Основні напрями підвищення рівня організації праці та її ефективності.
- •37. Організація праці та її форми.
- •38. Організація робочого місця. Вимоги до організації робочих місць.
- •40. Оснащення та планування робочого місця.
- •41. Нормування праці як вид діяльності з організації та управління виробництвом
- •42. Система норм праці на підприємстві
- •43. Загальна класифікація елементів затрат змінного робочого часу щодо робітника
- •44. Класифікації структури нормованого і ненормованого робочого часу та використання устаткування протягом зміни
- •45. Визначення норм праці
- •46. Просторові зв’язки у виробничому процесі
- •47. Виробнича структура та її види
- •48. Просторове розташування підприємства
- •49. Критерії розташування виробничих об’єктів при проектування сучасних підприємств
- •50. Сутність і види виробничих циклів
- •51. Структура виробничого циклу
- •52. Шляхи скорочення виробничого циклу
- •53. Чинники, що впливають на тривалість виробничого циклу
- •54. Виробнича інфраструктура
- •55. Забезпечення виробництва технологічним оснащенням
- •56. Ремонтне обслуговування устаткування
- •57. Організація непотокового виробництва
- •58. Особливості партіонного методу обробки
- •59. Організація потокового виробництва
- •60. Автоматизоване виробництво
14. Економічна сутність, склад і структура оборотних фондів підприємства.
15. Поняття, склад та джерела формування оборотних коштів
Оборотні кошти – це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного кругообігу.
Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу – це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують неперервність виробництва та реалізації продукції.
Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, який здійснюється завдяки неперервному кругообігу коштів підприємства.
У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно 3 стадії: грошову, виробничу, товарну.
Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою і відбувається у сфері обігу, де гроші перетворюються у виробничі запаси.
Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва, який закінчується випуском готової продукції.
На товарній стадії кругообігу авансовані оборотні кошти виступають у вигляді товарної продукції. Одна частина виручки від реалізації надходить на відшкодування авансованих оборотних коштів, а інша становить нагромадження, яке використовується підприємством відповідно до його планів.
Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії свого кругообігу, одночасно стає і початковою стадією обороту коштів.
Оборотні кошти перебувають одночасно на всіх стадіях кругообігу, що забезпечує його неперервність та безперебійну роботу підприємства.
Співвідношення між зазначеними групами оборотних коштів у загальній їх вартості характеризує структуру оборотних коштів. Ця структура тим прогресивніша, чим більша частина оборотних коштів зайнята у сфері виробництва. Перебування цих коштів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення.
За останні роки на промислових підприємствах України склалась така структура оборотних коштів:
у сфері виробництва частка оборотних коштів становить близько 70% (у тому числі на виробничі запаси припадає близько 50%, на незавершене виробництво – 20%);
у сфері обігу – близько 30% (із них близько 17% – готова продукція на складах).
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні та позичені.
Власні оборотні кошти – це кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток тощо). У процесі виробництва потреби у власних оборотних коштах можуть зменшуватись за рахунок застосування так званих прирівняних до них коштів, які, по суті, є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних (у зв'язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток). Прирівняні до власних оборотні кошти називають стійкими пасивами.
Позичені оборотні кошти – кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.
Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які не належать підприємству (заборгованість по розрахункових документах, строк сплати яких не настав; заборгованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо).
Ефективно функціонує те підприємство, яке при мінімальних витратах досягає максимального результату. Мінімізація витрат на підприємстві вимагає оптимізації структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумне поєднання власних та позичених коштів.
Залежно від способу визначення потреби оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. До нормованих входять ті, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та запаси готової продукції. Інші оборотні кошти належать до ненормованих.