Курсова робота

на тему “Вплив характеру на розвиток особистості в суспільстві”

Виконала

Студентка 3групи 2курсу

Медико-психологічного факультету

Лузан Вікторія Володимирівна

Науковий керівник

Максименко Ксенія Сергіївна

Київ 2014

Зміст

1.Вступ

2. Поняття про характер

3. Структура характеру

4 Теорії і типології характерів

5. Головні риси типового характеру

6. Акцентуація характеру

7.Природа характеру

8. Формування характеру

9.Визначення типу характеру

10.Додатки

11.Використана література

Актуальність теми: В людини характер відіграє дуже важливу роль. Від нього залежить особисте та суспільне життя людини. Нажаль характер людини не змінний, як би ми не хотіли змінити дещо в своєму характері, перед цим ми безсилі, він заложений в нас від самого нашого народження, або ж передався нам спадково.Як би людина не намагалася приховувати деякі, свої риси характеру, все одно рано чи пізно вони виявляться.

Характер може впливати на людину, як позитивно, так і негативно, тобто коли людина має такі риси характеру як: товариськість,чуйність,повагу до інших, ввічливість, скромність, працьовитість вона краще знаходить спільну мову з оточуючими, завойовує авторитет та повагу, ніж та людина ,яка занадто гордовита, замкнута, черства, груба, лінива та егоїстична- таким людям важко пристосовуватись до навколишнього середовища, розвивати себе як особистість.Також характер вплилає на працевлаштування,що є одним з найважлививіших факторів в сучасному суспільстві, позитивні риси характеру дають більше шансів досягнути успіху в професійній сфері , ніж негативні.

Все це зумовлює актуальність вивчення впливу характеру на особистість.

Об’єкт дослідження: Характер людини.

Предмет дослідження: Вплив характеру,як одного з головних чинників на розвиток особистості в сучасному суспільстві.

Мета роботи: Теоритично дослідити вплив характеру на розвиток особистості в суспільстві.

Поняття про характер

Термін "характер"- грецького походження, він означає "риса", "ознака", "відбиток". Введений він для визначення властивостей людини колегою Арістотеля Теофрастом. У "Характеристиках" він описав з погляду мораліста 31 тип людських характерів - людей хвалькуватих, балакучих, нещирих, нудних, улесливих тощо.

Пізніше філософи і психологи, пояснюючи і класифікуючи людські характери, головними чинниками їх формування вважали особливості будови тіла, функції людського організму, моральні засади людських стосунків або їх розумові здібності і досвід.

Кожній людині, крім динаміки дій, що виявляється в темпераменті, притаманні істотні особливості, які впливають на її діяльність та поведінку. Про одних кажуть, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших - ліниві, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи.

Ці й подібні риси виявляються настільки яскраво і постійно, що визначають собою типовий різновид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки.

Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Ці риси характеризують і мету, до якої прагне людина, і способи досягнення мети. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить.

Сукупність постійних рис становить характер особистості.

Характер- це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.

Характер найбільш тісно пов'язаний з темпераментом, що, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму вираження сутності людини.

Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.Про характер людини робимо висновок і по тому, як вона мислить і поводиться за різних обставин, якої думки вона про інших людей і про саму себе, в який спосіб здебільшого поводиться.

Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина буде себе поводити за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення.

Характер – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, до інших, до самої себе.

Визначальними властивостями психіки, що зумовлюють тип характеру, є екстраверсія та інтраверсія. Поняття “інтроверсія” і “екстраверсія” запропоновані швейцарським психологом К. Г. Юнгом. В основі поділу, запропонованого ним, лежить уявлення про те, що в житті людини є дві групи явищ – явища зовнішнього життя і внутрішнього. Як в тому, так і в іншому відбуваються певні події – тобто те, що змінює життя, що є значущим для людини.

Екстраверти (від латинських коренів “екстра” – “назовні”, “верто” – “направляю”) – особистості, які спрямовані назовні в силу організації їх нервових процесів, потребують постійного стимулювання з боку зовнішнього середовища. Їм притаманна тяга до нових вражень. Вважається, що екстравертам властиві товариськість, імпульсивність, безтурботність, балакучість, гнучкість поведінки, велика ініціативність (але незначна наполегливість) і висока соціальна адаптованість. Їх почуття, емоції не завжди піддаються контролю. Екстраверти зазвичай наділені чарівністю, прямолінійні в судженнях, орієнтуються переважно на зовнішню оцінку. Добре виконують роботу, яка вимагає швидких рішень.

Інтроверти (від лат. “інтро” – “всередину”, “верто” – “направляю”) – особистості, які спрямовані всередину в силу організації їх нервових процесів, не потребують значного зовнішнього стимулювання. Людина-інтроверт менш контактна, їй притаманні нетовариськість, замкненість, друзів у неї небагато, але вона вірна їм надовго. Інтроверт уникає галасливих компаній, повільний, поважний, планує свої дії та вчинки, досить добре контролює емоції.

Інтровертам притаманна соціальна пасивність (за досить великої наполегливості), схильність до самоаналізу і складності щодо соціальної адаптації. Інтроверти краще справляються з монотонною роботою, вони обережні, охайні, педантичні.

Амбавертам притаманні риси екстра- та інтроверсії. Інколи для уточнення цього показника рекомендується додаткове обстеження за допомогою інших тестів.

“Чистих” екстравертів та інтровертів практично не буває, але всі ми займаємо в цьому діапазоні певну позицію, ближчу до того чи іншого полюса.