3.1. Основні поняття права власності і форми власності на природні ресурси.

Право власності на природні ресурси розрізняється в об'єктивному і суб'єктивному розумінні.

В об'єктивному розумінні - це система правових норм, які закріплюють приналежність природних ресурсів (об'єктів) визначеним суб'єктам, регулюють порядок її умови володіння і розпорядження природними ресурсами.

У суб'єктивному розумінні - це право суб'єкта володіти, користуватися і розпоряджатися природними ресурсами.

Розрізняють такі основні форми власності на природні ресурси: державна, комунальна (територіальних громад), приватна (громадян і юридичних осіб).

3.1.1. Державна власність на природні ресурси.

Об'єктами права державної власності на природні ресурси є:

1) землі атомної енергетики та космічної системи;

2) землі оборонних органів, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

3) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності ВРУ, Президента України, КМУ, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

4) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за мережами населених пунктів;

5) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення;

6) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

7) землі лісового фонду за межами населених пунктів;

8) землі під казенними підприємствами;

9) ліси загальнодержавного значення;

10) корисні копалини загальнодержавного значення;

11) природні ресурси національних природних парків;

12) об'єкти тваринного світу, які втримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної форми власності;

13) внутрішні територіальні моря;

16

14) води лікувального призначення;

15) води в межах територій природно-заповідного фонду;

16) живі ресурси та анадромні види риб виключної (морської) екологічної зони;

17) поверхневі води, розташовані на території двох або більше областей;

18) підземні води;

19) природні ресурси й організми континентального шельфу;

20) території природних заповідників;

21) заповідні зони біосферних заповідників.

3.1.2. Комунальна власність на природні ресурси.

Об'єктами права комунальної власності на природні ресурси є:

1) усі землі в межах населених пунктів, окрім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності;

2) регіональні ландшафтні парки;

3) землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам;

4) пам'ятки природи;

5) ботанічні парки;

6) зоологічні парки;

7) парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва;

8) землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст, відповідно до законодавства України;

9) об'єкти тваринного світу, вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим незабороненим законом шляхом;

10) зони: буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників;

11) заказники;

12) заповідні урочища;

13) дендрологічні парки;

14) земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави;

15) земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності;