13.2. Підстави оголошення, юридичні ознаки і правовий режим курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

Підставою для оголошення території курортною і лікувально-оздоровчою зоною є виявлення на неї природних лікувальних ресурсів, або факторів шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт, а також визначення можливості їх використання для організації профілактики, оздоровлення і лікування населення.

• • •

Юридичними ознаками курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів є таке:

а) підтверджена у встановленому порядку наявність природних лікувальних або оздоровчих ресурсів і факторів, придатних для використання;

б) наявність відповідних висновків щодо можливості використання таких територій для лікування, оздоровлення, відпочинку, у т.ч. для організації господарської діяльності;

в) прийняття відповідними органами рішення про оголошення цих територій курортними та лікувально-оздоровчими зонами;

г) установлення меж, розмірів, видів цих зон;

д) визначення порядку господарювання, проживання і природокористування для забезпечення охорони зазначених зон, захисту їх від забруднення і передчасного виснаження;

69

е) установлення для таких зон спеціального режиму користування.

Правовий режим курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів - це сукупність правил, вимог з утворення, використання, управління та охорони цих зон, спрямованих на їх ефективну експлуатацію.

Правовий режим зазначених зон визначається земельним і водним Кодексами України, Законами України: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про курорти» та іншими нормативними актами.

Для правового режиму курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів характерно таке:

1) наявність загального і спеціального правового регулювання режиму використання і охорони;

2) спрямованість їх використання виключно на лікувальні та оздоровчі цілі;

3) заборона в межах таких територій будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувально-оздоровчі ресурси і фактори;

4) обмеження права користування такими територіями;

5) установлення додаткових обов'язків користувачів (в т.ч. орендарів);

6) наявність спеціального порядку утворення таких зон і курортів;

7) загальнодержавний характер власності на такі території, оскільки вони складають основну частину земель оздоровчого призначення;

8) установлення спеціальної плати за користування територіями цих зон.

13.3. Правові форми використання курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

Курортні та лікувально-оздоровчі зони і курорти використовуються для організації санаторно-курортної, лікувально-оздоровчої та інших видів рекреаційної діяльності.

13.3.1. Поняття і форми використання таких зон і курортів.

На визначення правових форм використання таких територій впливає форма власності на землі оздоровчого призначення, частиною яких вони є.

Землі оздоровчого призначення перебувають у державній власності і не можуть передаватися в колективну і приватну власність, тому правовими формами використання зазначених зон може бути лише користування, у т.ч. оренда.

Право користування цими територіями може бути двох видів: загальне і спеціальне.

Загальне користування курортними і лікувально-оздоровчими зонами і курортами здійснюють громадяни в порядку, передбаченому законодавством України і визначеному місцевими радами.

Спеціальне користування здійснюють, в основному, санаторно-курортні і лікувальні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування та інші господарюючі суб'єкти, призначені для обслуговування громадян на таких територіях.

70

Підставою для виникнення права спеціального користування є рішення відповідних державних органів, як правило, одночасно з утворенням санітарно-курортних або лікувальних закладів і передачею в їх користування зазначених територій.

Різновидом спеціального користування є оренда. Предметом орендних відносин є територія, на якій розташовані природні лікувально-оздоровчі ресурси та фактори. При цьому орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. Орендодавцями ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також Рада міністрів АРК і КМУ в межах їх повноважень. Орендарями таких територій можуть бути юридичні або фізичні особи, метою діяльності яких є організація санаторно-курортної, лікувально-оздоровчої, або іншої рекреаційної діяльності.