12.5. Відповідальність за порушення режиму використання і охорони рекреаційних зон.

Відповідальність за порушення режиму використання і охорони рекреаційних зон має свої особливості, які визначаються специфікою об'єкта посягання. До них належать:

а) спеціальний об'єкт посягання - рекреаційні зони та інші території, які особливо охороняються, тобто це є об'єкти природно-заповідного фонду, до складу яких входять рекреаційні зони;

б) наявність шкоди у вигляді зниження, знищення рекреаційної цінності відповідних територій;

в) взаємозв'язок і взаємозалежність порушень використання та охорони рекреаційних зон і права на відпочинок громадян;

г) непоправність або дуже складне відтворення рекреаційної цінності території;

д) наявність, окрім економічної та екологічної, як правило, моральної шкоди, завданої громадянинові чи суспільству.

Чинне законодавство не містить спеціальних норм, які передбачають відповідальність за порушення режиму використання та охорони рекреаційних зон, що є одним із його недоліків. Разом із тим у ньому є ряд норм, застосування яких можливе у відносинах, що розглядаються.

Порушення вимог використання і охорони рекреаційних зон може дістати вираз у такому:

1) самовільному використанні територій рекреаційних зон;

2) псуванні, пошкодженні, знищенні природних комплексів, територій і об'єктів природи рекреаційних зон;

3) нецільовому використанні рекреаційних зон;

4) здійсненні на території рекреаційних зон забороненої господарської діяльності;

5) порушенні вимог щодо використання і охорони рекреаційних зон;

6) самовільній забудові будівлями, спорудами територій рекреаційних зон. Більшу частину зазначених порушень можна звести до порушень земельного,

лісового, водного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України.

67

13. Правовий режим використання та охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.

Навчальні питання.

13.1. Поняття і види курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.

13.2. Підстави оголошення, юридичні ознаки і правовий режим курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.3. Правові форми використання курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.3.1. Поняття і форми використання таких зон і курортів.

13.3.2. Порядок надання в спеціальне користування зон і курортів; права і обов'язки користувачів.

13.4. Правова охорона курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.4.1. Поняття і правові форми охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон.

13.4.2. Округ санітарної охорони і його зони.

13.5. Відповідальність за порушення режиму використання і охорони курортних та лікувально-оздоровчих зон і курортів.

13.1. Поняття і види курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.

Курортні зони - це освоєні природні території на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси та фактори, необхідні для їх експлуатації, наприклад, будівлі і споруди з об'єктами інфраструктури, які використовуються, у т.ч. шляхом промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювання та поліпшення здоров'я людей.

Це можуть бути мінеральні і термальні води, лікувальні грязі, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси зі сприятливими кліматичними умовами, придатні для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань.

Лікувально-оздоровчі зони - це території, які мають виражені лікувальні та оздоровчі ресурси і фактори, сприятливі для поновлення і зміцнення здоров'я людей.

Природними лікувальними ресурсами є природні утворення, які формують особливі ландшафти і мікрокліматичні умови в регіоні, що діють на організм людини з оздоровчим ефектом. Це пляжі, акваторії морів, водосховища, повітряний басейн, лісопарки, лісні і гірські масиви, соляні виробки тощо.

Природними оздоровчими факторами є природні явища, які присутні і виявляються в конкретній місцевості в найоптимальніших для організму людини концентраціях і сполученнях: тривалість, інтенсивність і радіаційна безпека сонячного випромінювання, вологість повітря, швидкість і направленість вітрів, рівень аероіонізації атмосфери, температура довкілля.

Курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, а також необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди з об'єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань і рекреації і підлягає особливій охороні.

На такій території розташовані санаторно-курортні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, а також підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування та ін.

68

Курортні та лікувально-оздоровчі зони і курорти поділяються на такі різновиди:

- за цінністю природних лікувальних ресурсів і факторів;

- за видами таких ресурсів.

За першою ознакою розрізняють курортні і лікувально-оздоровчі зони, а також курорти державного і місцевого значення.

До територій державного значення відносяться такі, що мають особливо цінні і унікальні природні лікувальні ресурси, які рідко зустрічаються, мають обмежене поширення, або невеликі запаси в родовищах і є особливо сприятливими і ефективними.

До територій місцевого значення належать землі, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси. Вони зустрічаються в різних регіонах України і мають значні запаси.

За другою ознакою курортні і лікувально-оздоровчі зони та курорти можна поділити на чотири основні групи:

- бальнеологічні;

- грязьові;

- кліматичні;

- змішані.

З урахуванням цієї ознаки визначається медичний профіль (спеціалізація) курортів. За своєю спеціалізацією курорти поділяються на :

- курорти загального призначення;

- спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.