12. Правовий режим використання та охорони рекреаційних зон.

Навчальні питання.

12.1. Поняття, склад і юридичні ознаки рекреаційних зон.

12.2. Правовий режим рекреаційних зон, їх види і нормативи навантаження.

12.2.1. Правовий режим рекреаційних зон і порядок їх створення.

12.2.2. Види рекреаційних зон, їх зонування і нормативи навантаження.

12.3. Правові форми використання рекреаційних зон, обов'язки користувачів.

12.4. Правова охорона рекреаційних зон.

12.5. Відповідальність за порушення режиму використання і охорони рекреаційних зон.

12.1. Поняття, склад і юридичні ознаки рекреаційних зон.

Рекреаційні зони - це ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення та туризму, для відновлення життєвих сил і працездатності людини, забезпечення екологічної безпеки.

Рекреаційні зони можна розглядати з точки зору біологічного, соціального, гуманітарного, економічного, екологічного та юридичного значення.

Рекреаційні зони у свій склад включають:

а) ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих загонів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, навчально-туристських стежин, маркованих трас, дитячих і спортивних загонів, розташованих у т. ч. за межами земель оздоровчого призначення;

б) ділянки парків, приміських зелених зон навколо міст та інших населених пунктів;

в) ділянки ботанічних, дендрологічних, зоологічних садів;

г) місцевості, що використовуються для туристичних походів, подорожування, спорту та відпочинку, огляду мальовничих краєвидів та історичних пам'яток, для

фенологічних спостережень тощо.

Зазначений перелік не є вичерпним, бо до складу рекреаційних зон можуть входити й інші території, призначені для відпочинку населення.

Юридичними ознаками рекреаційних зон є таке:

а) можливість використання для організації масового відпочинку населення сукупності природних, природно-соціальних умов і процесів та природно-антропогенних комплексів;

б) підтвердження в установленому порядку якості ділянок суші та водного простору, що сприяє відновленню психологічних, психічних, фізіологічних, генетичних і духовних потреб людини;

в) оголошення в установленому порядку меж, розмірів ділянок суші та водного простору рекреаційними зонами;

г) визначення порядку використання таких зон для масового довго- та короткострокового відпочинку населення, їхньої охорони, обліку, моніторингу.

62

12.2. Правовий режим рекреаційних зон, їх види і нормативи навантаження.

12.2.1. Правовий режим рекреаційних зон і порядок їх створення.

Правовий режим рекреаційних зон - це сукупність правил, вимог щодо створення, управління, охорони рекреаційних зон, покликаних сприяти ефективному функціонуванню цих зон із метою відновлення життєвих сил і працездатності людини.

Рекреаційні зони як юридичне поняття є комплексним, тому їх правовий режим визначено в еколого-правових нормах різних законів.

Зміст правового режиму використання та охорони рекреаційних зон становлять:

а) визначення поняття рекреаційних зон як об'єктів правового регулювання, їхні види, порядок створення;

б) управління в галузі використання та охорони рекреаційних зон;

в) правові форми використання рекреаційних зон;

г) механізм правової охорони рекреаційних зон;

д) відповідальність за порушення правового режиму рекреаційних зон; Особливими властивостями рекреаційних зон є:

1) наявність загального та спеціального правового регулювання режиму використання й охорони рекреаційних зон;

2) спрямованість на досягнення спеціальної мети - відновлення життєвих сил і працездатності людини;

3) урахування того, що ці об'єкти створено як природою, так і людиною;

4) заборона господарської та іншої діяльності, що шкідливо впливає на довкілля, приводить до будь-яких змін природного ландшафту;

5) заборона будь-яких дій, що порушують суспільні інтереси при використанні рекреаційних зон;

6) обмеження права користування такими територіями;

7) установлення спеціального порядку створення рекреаційних зон;

8) загальнодержавний характер власності на природні ресурси рекреаційного значення;

9) установлення додаткових обов'язків користувачів (зокрема, орендарів).

Порядок створення рекреаційних зон залежить від їхнього місцезнаходження та виду природних об'єктів, розташованих на цій території.

Рекреаційні зони в межах населених пунктів створюються згідно з генеральними планами населених пунктів, зазвичай, за рішенням місцевих рад за погодженням з органами виконавчої влади з питань охорони довкілля та іншими відповідними державними органами. До них належать парки, лісопарки, бульвари, сквери та сади житлових районів та мікрорайонів, надбережжя, пляжі тощо.

Місця користування водами в рекреаційних цілях установлюються відповідними Радами в порядку, визначеному водним законодавством.

Створення рекреаційних зон на земельних ділянках лісового фонду регулюється нормами лісового законодавства.

Спеціальним є порядок створення, установлення рекреаційних зон у складі об'єктів природно-заповідного фонду, що регулюється законом «Про природно-заповідний фонд України».

63

12.2.2. Види рекреаційних зон, їх зонування і нормативи навантаження.

Рекреаційні зони залежно від мети і характеру їхнього устрою поділяються на зони, призначені для короткострокового та довгострокового відпочинку населення.

Рекреаційні зони для короткострокового відпочинку створюються на території населених пунктів, приміських і зелених зон, міських лісів, лісопарків, ботанічних, дендрологічних, зоологічних садів, національних природних парків, і мають бути легкодоступними для населення.

Рекреаційні зони для довгострокового відпочинку розташовуються, як правило, за межами населених пунктів. На їхній території дозволено розміщення соціально-культурних, туристських об'єктів, лікувально-оздоровчих тощо.

Залежно від місця розташування виділяються три види рекреаційних зон:

а) зони оздоровчого відпочинку в межах населених пунктів;

б) приміські та зелені зони;

в) зони оздоровчого відпочинку за межами населених пунктів.

• • •

Рекреаційні зони залежно від правового режиму економічної діяльності та порядку застосування законодавства на їхній території поділяються на два види:

а) зони як культурні або окультурені ділянки земельного чи водного простору, у межах яких заборонено господарську та іншу діяльність, що руйнівно впливає на довкілля, або перешкоджає використанню їх для організації масового відпочинку та туризму населення;

б) спеціальні туристсько-рекреаційні (вільні) економічні зони як частини території України, на яких впроваджується і діє спеціальний правовий режим та порядок застосування законодавства України.

• • •

Залежно від організаційної форми рекреаційні зони можуть бути:

а) юридичними особами (парки культури та відпочинку);

б) структурними підрозділами у складі інших юридичних осіб (рекреаційні зони ботанічних садів, національних природних парків та ін.);

в) територіями без певної організаційної форми, що перебувають у віданні безпосередньо місцевої ради (сквери, бульвари та ін.).

• • •

За характером використання рекреаційні зони поділяються на три групи:

а) моноваріантні (тільки для одного виду рекреаційної діяльності);

б) поліваріантні (можуть використовуватися для двох і більше видів рекреаційної діяльності, один з яких заперечує решту);

в) комплексні (можливе одночасне використання кількома видами рекреаційної діяльності).

64

• • •

З метою забезпечення правового режиму використання й охорони рекреаційних зон на їх територіях може бути визначено різні функціональні зони:

1) особливої охорони;

2) пізнавальна;

3) для короткострокового відпочинку;

4) для обслуговування відвідувачів;

5) для господарського призначення.

Раціональне використання рекреаційних зон багато в чому залежить від додержання допустимих меж рекреаційної завантаженості на відповідній території. Ці межі визначаються залежно від функціональних зон (лісової, лісопаркової, паркової) і від величини міста.

Наприклад, за функціональною ознакою встановлено такі нормативи на гектар рекреаційної зони:

- для лісових територій - від 1 до 10 чоловік;

- для лісопарків - від 8 до 20 чоловік;

- для паркових - від 30 до 150 чоловік.

За ознакою величини міста, наприклад, для населених пунктів Полісся за рівнем лісистості 20-25% встановлено такі нормативи в гектарах на 1000 чоловік населення:

- з кількістю населення менш як 12 тис. чоловік - 40 га;

- від 12 до 50 тис. чоловік - 50 га;

- від 50,1 до 100 тис. чоловік - 70 га;

- від 100,1 до 250 тис. чоловік - 85 га;

- від 250,1 до 500 тис. чоловік - 135 га.

Для населених пунктів із кількістю населення більш ніж 1 млн. чоловік зелені зони встановлюються за індивідуальними проектами.