6.1.3. Суб'єкти права власності на землю, їх права і обов'язки.

Суб'єктами права власності на землю є:

- фізичні та юридичні особи - на землі приватної власності;

- територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності;

- держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Суб'єктами права власності та користування землями сільськогосподарського призначення можуть бути:

- громадяни, яким землі надаються для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- сільськогосподарські підприємства, яким землі надаються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- сільськогосподарські науково-дослідні та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища і загальноосвітні школи, яким землі надаються для дослідницьких і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

- несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організації і об'єднання громадян, яким землі надаються для ведення підсобного сільського господарства.

Власники земельних ділянок мають такі права:

1) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

2) самостійно господарювати на землі;

30

3) володіти посівами і насадженнями сільськогосподарських та інших культур, виробленою продукцією;

4) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

5) споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;

6) у випадках, передбачених законом, мають право на відшкодування збитків. Власники земельних ділянок зобов'язані:

1) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

2) додержувати вимог законодавства про охорону довкілля;

3) своєчасно сплачувати земельний податок;

4) не порушувати прав власників суміжних ділянок і землекористувачів;

5) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, установленому законом;

6) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з установленням земельних сервітутів та охоронних зон;

7) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

8) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

6.2. Право користування землею.

6.2.1. Право постійного користування і право оренди земельної ділянки; плата за землю.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній, або комунальній власності безстроково.

Постійними землекористувачами є:

- підприємства, установи та організації, що належать державній або комунальній власності;

- громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, яка необхідна орендатору для провадження підприємницької чи іншої діяльності.

Орендарями можуть бути:

- громадяни і юридичні особи України;

- іноземні громадяни й особи без громадянства;

- іноземні юридичні особи;

- міжнародні об'єднання і організації;

- іноземні держави.

Є такі форми плати за землю:

- земельний податок;

- орендна плата;

- нормативна ціна землі (як форма плати за землю виділяється лише доктринально).

31