6.1.2. Види права власності на землю.

В Україні є шість видів і форм власності на землю: державна, комунальна, приватна, спільна, сумісна, часткова.

До земель державної форми власності відносяться:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;

в) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності ВРУ, Президента України, КМУ, інших органів державної влади, Національної академії наук, державних галузевих академій наук;

г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів;

д) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) землі лісового фонду за межами населених пунктів;

з) землі під казенними підприємствами.

До земель комунальної власності приналежать:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності;

б) земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності;

в) землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України;

г) земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є власністю територіальної громади та держави.

Громадяни України набувають право приватної власності на земельні ділянки на підставі:

1) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

2) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

3) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

4) прийняття спадщини;

5) виділення в натурі (на місцевості) належної їм частки (паю);

6) за давністю користування (набувальна давність).

29

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набути право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належить на праві приватної власності в таких випадках:

- придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

- прийняття спадщини (землі сільськогосподарського призначення прийняті в спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню).

Юридичні особи, що засновані громадянами України або юридичними особами України, можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності в разі:

- придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- внесення земельних ділянок їх засновниками до статутного фонду;

- прийняття спадщини;

- виникнення інших умов, передбачених законом.