13. Філософські та методологічні основи дидактики. Зв’язок дидктики з іншими науками

Дидактика має зв´язок із багатьма науками. Вона повною мірою використовує знання з філософії, психології, педагогіки, математики, кібернетики, анатомії, фізіології, та інших наук та їх конкретними методиками.

Філософський аспект дидактики. Навчання — це специфічний процес пізнання. Отже, якщо закономірності процесу пізнання розглянути крізь призму предмета дидактики, то можна отримати важливу інформацію про закономірності процесу навчання. Однак, прямо вивести дидактичні закономірності із закономірностей процесу пізнання не можна, оскільки в них не будуть представлені інші аспекти дидактики, саме тому вони (одержані дидактичні закономірності) не будуть повністю відображати реального процесу навчання. Водночас підкреслимо, що вивчення філософського аспекту дидактики в поєднанні з іншими аспектами дає можливість глибше вникнути в істинну суть навчання.Психологічний аспект. Ще К.Ушинський вказував на те, що за своїм використанням у педагогіці серед інших наук про людину перше місце належить психології.У центрі процесу навчання стоїть учень зі своїми задатками, здібностями та інтересами, із власним баченням навколишнього світу, своїм власним життєвим та навчальним досвідом, із тільки йому притаманною організацією пам´яті, мислення, уяви. У наш час увага до психологічного аспекту дидактики надзвичайно велика у зв´язку з тим, що великого поширення набувають розвивальне, а також особистісно-орієнтоване навчання не тільки у початкових, а й у середніх та старших класах. А воно, як відомо, ґрунтується на прямому використанні закономірностей розумового розвитку в організації навчання. Соціальний аспект. Навчання у школі завжди відбувається в умовах спілкування з учителем, з учнями, в умовах учнівського колективу. І хоча засвоєння того чи іншого змісту — процес чисто індивідуальний, він, проте, відбувається за участю інших учасників процесу навчання. Педагогічна наука і шкільна практика розробляють саме такі системи і форми організації навчання, які передбачають наявність середовища, своєрідного фону, на якому конкретний учень здійснює засвоєння матеріалу, бачить свої успіхи чи-то невдачі у навчанні.

Фізіологія людини збагачує відомості про особливості розвитку людського організму, вищої нервової діяльності людини. Кібернетика розкриває закономірності процесів управління, передачі аналізу інформації. Використання її досліджень і наукових даних дає змогу сконструювати і застосовувати у педагогічному процесі навчальні та контрольні машини, здійснювати не тільки прямий, а й зворотний зв'язок учителя з учнями, що дає вичерпну інформацію про якість їхніх знань. Конкретні методики, зорієнтовані на викладання окремих дисциплін, збагачують дидактику даними про перебіг навчального процесу при застосуванні різноманітних форм і засобів навчання. Чим активніше впливає теоретична дидактика на методики і форми організації навчання, тим специфічнішою є методика викладання певного предмета. Дидактика співвідноситься з конкретними методиками, як теорія з практикою, а також як теорія з теорією, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогіки. Дидактичні закономірності і принципи є загальними; типи і структура методів і засобів навчання, які ґрунтуються на спільних принципах, мають певну схожість з іншими предметами; конкретні прийоми, засоби і методи у викладанні різних предметів є специфічними.

Педагогічний аспект. У процесі навчання учень не тільки засвоює знання, виробляє певні уміння і навички. Паралельно, а точніше одночасно з навчанням йде процес виховання і процес розвитку його розумових здібностей. Побудова навчального процесу таким чином, щоб на його виході ми отримали не тільки високий рівень засвоєння знань, умінь і навичок, але й високий рівень розумового розвитку, високу ступінь вихованості учнів — непроста справа. Побудова не просто процесу навчання, а навчально-виховного процесу вимагає глибокого врахування закономірностей і навчання, і розвитку, і виховання.