12.Проблеми суспільно-політичного розвитку Балтійських держав у міжвоєнні роки

Пол. лад Ест. Респ. визначила ухвалена Установчими зборами в 1920 р. Конст. Вищий орган влади- однопалатний парлам. –Держ. дума у складі 100 депутатів, яка форм. уряд на чолі з пр.-мін.. Він виконував функції глави держ. Констит: демокр. свободи - слова, зборів, об'єднань, друку та ін. Були проведені екон., соц. та політ. реформи. Аграрна реф. 1919р.: велика земельна вл. передавалася селянам, в першу чергу добровольцям у війні за незалеж. У 1926 р. Держ. дума - рішення виплатити колишнім власникам землі компенсації. С\г - головна галузь ест. екон. (на кінець 20-х років 68% насел. проживало на селі, 32% -у містах та смт). Головним торг. партнером Ест. того часу виступала Велбр. Завдяки її позиці у 1927 р., була провед.грошова реформа й випущені в обіг ест.і гроші - крони та сенти. Дія-сть КомПартії Ест. була заборонена протягом усього міжвоєнного періоду. Селянська парт. (Маалійт) переймен. у партію Об'єднання Аграріїв (лідер К.Пятс). Зберегла свої позиції Християн. Нар. Партія. Лівий табір – Ест. Соціал. Робітнич. Партією (ЕСРП), 1925 р. На початку 30-х років в республіці активізувалися радик.-націон. сили, які утв. партію Ест. Центральний Союз Учасників Визвольної Війни (партія "вапсів"), очол. адвокат А.Сірк та відставний генерал Андреас Ларка. Вапси вимагали встановлення сильної влади, яка зможе вивести країну з екон. кризи 1929-1933 рр. та відвернути комун. загрозу. У зн. пол. вони орієнтувались на Нім. У республіці - гостра політ. б-ба. К.Пятс та І.Лайдонер вирішили не доводити справу до виборів, а здійснити держ. переворот. 12 березня 1934 р. скликав надзвичайне засідання уряду та запропон. огол. в країні військ. стан, У жовтні 1934 р. був розпущений парламент, який не скликався до 1938 р. Найважливішою устан. нового режиму стало Мін-тво внутр. справ. У березні 1935 р. були заборон. всі політ. партії, створювалася єдина офіційна правляча партія -"Ізамаалійт " ("Вітчизняний союз"). Стабілізація політ. ситуац. в країні дозволила презид. відповідно до підсумків референдуму 1936 р., провести вибори до Законодавчих зборів, які розпоч. роботу в січні 1937 р. Розроблена ними нова Конст. була опублік. 17 серпня 1937 р. (вступила в дію 1 січня 1938 р) → Ест. прогол. президент. респуб. з двопалатним парламентом - Державними зборами. Президент: мав право встановлювати держ. бюджет, видавати закони, скликати і розпускати парламент. У 1938 р. відбулися парлам. та президентські вибори. президент К.Пятс. Латвія. Лат. залишалася аграрною країною (у 1935 р. 65% нас. зайнято у с\г). У вересні 1920 р. Уст. збори ухвалили закон про аграр. реф. → земля оголош. нац. багатством, встан. макс. розміри поміщицьких та церковних володінь - від 50 до 100 га. Викупні платежі селянство мало погасити протягом 41 р. грошова реформа 1922 р.: запроваджена власна валюта -лат. Того ж року запрацював Лат. банк з правом емісії. Екон. криза 1929-1933 загострила соц. суперечності. Нац. меншини згідно Конст. 1922 р. мали широке представництво у сеймі (20% місць). Особливо впливовими були німецькі депутати. У 1933 р. вони спричинили падіння уряду. Враховуючи ситуацію в країні лідер Селянського Союзу К.Ульманіс у ніч на 16.05.1934 здійснив держ. переворот. Він сформував уряд Нац. єдності та управляв країною без парламенту. Усі політ. партії, вкл. Селянський Союз, були розпущені, їх лідери опинилися у концентраційному таборі в Лієпає. У 1936 р. на основі постанови Каб. мін. К.Ульманіс окрім посади пр.-мін. посів крісло Президента. Литва. Політ. с-му визнач. Констит. 1922 р. → республ. парлам. с-ма з широкими повноваж. законод. влади; парламент формував та розпускав уряд, контролював дія-ть уряд. та суд. органів; президент – представн. функції. У січні 1923 р. до складу Л. Клайпедський край. Пол.пливом у Лит. Респ. Корист. Христ.-Демокр. Партія, Землероб. Союз і Федерац. Праці. Після виборів 1926 р. до влади прийшла коаліція націон. соціалістів та соц. демократів. Уряд М.Слезявічюса 1926 р. підпис. з СРСР договір про ненапад. 1924 р. виникла партія «Союз лит. Таутінінків», до якої влилися «Пажанга» та Землеробський Союз. Керівні позиції – А.Смятона. 17 грудня Союз Таутінінків спільно з партією христ. демокр. І при підтримці армії здійсн. держ. переворот. Президент - А.Смятона. однопарт. влади – у квітні 1927 р. розпущено сейм, а представників християнських демократів змусили залишити уряд. Конст. 1928 р. → вся влада зосер. в руках презид. А.Смятони. 12.05.1938. була схвалена Конст. Лит. → обмеж. парлам. дем.; президент – широкі повноваження:

13 = 19. ЧСР 1918-1929.

На поч. 1915 р. проект утворення спільного політ. органу запропонували діячі чес. і сл. політ. еміґрації у Фр., у Парижі- Нац. рада чес.-сл. громадян → вона прийняла окрему ухвалу – “Послання в Словаччину”, якою словакам забезп. повна автономія. у США – Сл. ліга і Чес. Нац.. об’єднання, За наподляг. Т. Масарика. Чеське національне об’єднання розробило програмний документ про спільні дії чехів і словаків у нац.-визв. б-бі. -22–23 жовтня 1915 р. Клівлендська угода зі Словацькою лігою. Наприкінці жовтня 1915 р. при участі Т. Масарика в Парижі ств. Чеський закорд. комітет як перший керівний орган чес. націон. руху за кордоном. У лютому 1916 р. на осн. цього комітету ств. Чеську нац. раду як центральний орган визвольного руху. До її складу увійшли Т. Масарик (голова), Й. Дюріх (заступник), Е. Бенеш (генеральний секретар), якого в лютому 1917 р. замінив М. Штефанік – перейм. на Чехосл. Нац. раду. Влітку 1916 р. в Києві проходили чес.-сл. переговори—узг. програму дій – (Київський протокол). Док. “Наша мета”, в якому говорилося про вільний сл. народ і об’єднання незалежних Чехії і Сл. 31 травня 1918 р.підпис. у Пітсбурзі угоди, якою схвалювалася програма утв. спільної держ. чехів і словаків—одерж. автономію: власну адмін., сейм, суд, визн. сл. мови як офіційної. 28 жовтня 1918 р. Празький Національний Комітет на Вацлавській площі проголосив утв. Чехословацької Республіки. У Женеві – нарада між Карелом Крамаржем І Едуардом Бенешем: президентом буде обрано Т.Масарика, а головою уряду – Крамарж. 30 жовтня 1918 р. на засідання Сл. Нац. Ради в м.Турчанські Святи Мартін була ухвалена Декларація сл. нації → розрив з Уг. і прагнення разом з чехами ств. Незал. держ. 13 листопада 1918 р. Національний Комітет у Празі схвалив Тимчас. Конст.: прогол. утв. Чехосл. Респ. і позбавляла Габсбургів усіх прав на чес. й сл. землі; створювалися однопалатні Нац. збори. Президентом республіки обрано Т.Г.Масарика, затвердили уряд на чолі з К.Крамаржем. Е.Бенеш очолив міністерство закордонних справ. До кінця 1918 р. в Чехословаччині було здійснено ряд заходів, які свідчили про демократичний х-р нової д-ви. Наприк. грудня 1918 р. – закон про 8-год роб. день, про держ. допомогу безробітним, про розшир. мед. страхування, про охорону прав наймачів квартир, у лютому 1919 р. – виборчий закон – право голосу жінкам і військовослужбовцям., ств. центр. держапарат. у лютому 1920 р. Конст. Чехосл. республіки → вищим законодавчим орг..- Нац. збори:– палати депутатів (300осіб) і сенату (150); збори обирали президента (7 років); Виконавчим був уряд ЧСР, підзвітний парламенту. Реальна політична влада в ЧСР концентрувалася концентрувалася в руках неформальних організацій → угрупування «Град», що склалося навколо президента Т.Масарика, воно спиралося на впливові Нац.-Соц. та Соціал-Дем. партії, масові громадські організації та ін. 1927 р. – закон про реформу с-ми адміністративно-політичного управління: відбулася її часткова децентралізація, запров. земельне управл. (Чехія, Моравія і Сілезія, Словач., Підкарпатська Русь), ств. місцеві органи самоуправління на виборчій основі. Комуністи добивалися встановлення в Чехосл. диктатури пролетаріату. Одним з пріоритетних напрямів діяльності чехословацької влади від початку була активна нац. політ. У цій галузі було особливо багато проблем й складних завдань, які випливали з умов приєднання до ЧСР нових земель, визначених мирними договорами та положеннями чехословацької Констит. Закарп. українці у свою чергу приєдн. до ЧСР, розраховуючи на отримання обіцяних їм широких автон. прав. Ще складнішою була справа з численним угорським і особливо німецьким населенням.