19.Суспільно-політичні проблеми в Чехословаччині (60-80ті рр.)

Окупація ЧССР військами ОВД припинила спробу реформування соціалізму в країні, На квітневому (1969) пленумі ЦК КПЧ А. Дубчека було усунуто з посади , а першим секретарем ЦК КПЧ було обрано Г. Гусака. Запропонована керівництвом на чолі з Г. Гусаком програма «нормалізації» по суті передбачала повернення до неосталіністських методів управління. Найскладнішим завданням для керівництва режиму «нормалізації» було подолання спротиву представників творчої інтелігенції. З цією метою була прийнята постанова ЦК КПЧ «про боротьбу проти проникнення антикомуністичної ідеології та пропаганди в ЧССР». До літа 1969 р. в повному обсязі відновлено цензуру. За підсумками п'ятирічки (1971-1975) було значно збільшено допомоги матерям, запроваджено пільгові державні позики молодим родинам та допомоги при народженні дитини. У 1976 р. набрав чинності новий закон про пенсійне забезпечення. У 1975 р. президентом ЧССР став Г. Гусак, який уособлював режим «нормалізації». Важливою подією в ЧССР стало оприлюднення на початку січня 1977 р. декларації («хартії»), в якій містилися конструктивні пропозиції щодо демократизації суспільства. Наприкінці 1977 р. під декларацією було поставлено майже 800 підписів. Надалі назву «Хартія-77» отримала група, що об'єднувала певне коло активістів правозахисного руху та політичних дисидентів, які в умовах тоталітарного режиму намагалися протистояти свавіллю влади. Певна частина чехословацького населення цікавилася розгортанням реформаційних процесів у країнах Східної Європи й дедалі вимогливіше закликала до змін. Так, нонконформістський характер та яскраве політичне забарвлення нетрадиційних культурних напрямів демонструвало «Товариство Джона Ленона». На його мітингах з 1985 р. можна було почути не лише «антисоціальну» музику, а й заклики опозиційного характеру. Наприкінці 1988 р. важливу роль у діяльності опозиції стала відігравати римо-католицька церква, що спиралася на підтримку Ватикану. Справжнім лідером та натхненником цього спротиву виступав примас церкви у чеських землях кардинал Томашек. У Празі у цей період відбулися масові демонстрації, присвячені двадцятій річниці окупації країни військами ОВД; п'ятдесятиріччю утворення ЧСР, сорокаріччю «Декларації прав людини». На Вацлавській площі столиці десятки тисяч людей 16 січня 1989 р. вшанували пам'ять Я. Палаха.

20. Греція на зламі 20 і 21 століть

У 1974 р. в країні було повалено військовий режим і встановлено республіканська форма правління. Новий уряд спрямував свою діяльність на на розбудову конституційно-правових основ держ. устрою. У 1975р. – прийнято нову конституцію. За нею завершився процес переходу Греції від диктатури до демократії. У 1979 р. Греція стала членом Спільного ринку. У 1981 р. відбулися парламентські вибори, до влади прийшли соціалісти, в країні склалася двопартійна політична система. У 1986 р. відбулися конституційні зміни: президент витіснявся з безпосередньої і активної участі в політиці, а першою особою в державі стає прем’єр-міністр. У 1998 р. проведено реформу місцевого управління. Згідно з програмою «Каподістрія» було зменшено вп’ятеро кількість громад. У 2000 р. однією з найважливіших проблем на той час було питання піднесення економіки та доброботу населення(до 2004- Греція найбідніша в ЄС). У березні 2004 р. відбулися чергові парламентські вибори, що принесли перемогу Новій демократії. А на президентських виборах 2005 р. перемогу здобув Карлос Папульянс. У 2007 р. – дострокові парламентські вибори: перемогла Нова демократія К. Караманіса. Опозицію очолив Всегрецький соціалістичний рух. Що ж стосується економіки, то вона розвив. динамічно. Країна входить до індустріально-аграрних країн із середнім рівнем розвитку. У виробництві ВВП майже 28 % припадає на промисловість і 16% на сільське господарство. У промисловості найбільше розвинуті легка і харчова галузі, діють підприємства чорної і кольорової металургії. У сільському господарстві переважає землеробство. Важливою галуззю є мореплавання. Головними портами є Пірей, Салоніки, Елефсіс. Значні кошти надходять від туризму. Основними зовнішньоторговими партнерами є Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія. До 2004 р. Греція була єдиною країною НАТО, куди Україна постачала продукцію військово-промислового комплексу. Греція – член уряду міжнародних організацій: ООН, ЄС,ОБСЄ,Чорноморського екон. Співробітництва. Інтенсивними є зв’язки з Україною: 15.01.1992 р. встановлено дипломатичні зв’язки на найвищому рівні, укладено у 1996р. договір про Дружбу і співробітництво. У 2002р. в Афінах відкрито Укр. Культурний центр, а в Україні діє Грецький фонд культури.