8.Відцентрові процеси в Югославії в 20-30-ті роки

1 грудня 1918 р. у Белграді делегація Народного Віча Держави СХС оприлюднила заяву про згоду на об'єдн. пд.словян. земель колишньої А.-У. з Королівством Сербія → офіц. назва «Королівство Сербів, Хорватів і Словенців». 20 грудня був сформ. уряд з представників 12 політ. партій, головою якого став серб. радикал С.Протич. До складу К.-ва СХС увійшли Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Далмація, Боснія, Герцеговина та Воєводина. Королівство об’єдн. обл. з неоднаковим рівнем екон. розвитку, іст. традиціями та націон. к-рою. Внаслідок багатовікових зв’язків словенці і хорвати орієнтувалися на Зх. Євр., серби і чорногорці – на Росію, мусульмани – на Схід. К-ство - відстала країна із слаборозвинутою пром., 86% населення працювало в с/г. Правлячі кола Сербії, які фактично стали домінувати в керівництві нової держ., проводили великосербську політику. Хорватська Республіканська Селянська Партія (ХРСП) на чолі з Степаном Радичем, яка вже у 1919 р. стала вимагати проголошення «миролюбної селянс. республіки Хорватія» в межах К-ва СХС та порушила пит. про право хорватів на самовизначення. З вимогами розшир. автономії Хорв. та Сл. виступали також інші партії – Сл. Народна (Католицька) Партія, очол. А.Корошец, Хорватське об'єднання А.Трумбича та ін. У Чорногорії проти сербського правління і за відновл. Незал.ї держ. виступали т.зв. «зеленаші» У січні 1919 р. вони спробували підняти заколот і повернути на престол короля Ніколу Негоша, але зазнали невдачі. Складним було становище у Боснії та Герцеговині, де розмаїтий нац. та реліг. склад насел. породжував політ. проблеми. У варшавській Македонії значні впливи здобула (ВМРО). Слов'яни-мусульмани у Боснії та Герцеговині підтримували Югославську Мусульманську Організацію (ЮМО), яка наполягала на розширенні місцевого самовряд. відповідно до традицій. 28 червня 1921 р. Устоновча скупщина ухвалила Конституцію Королівства СХС («Видовданська») → проголошувалася монархія на чолі з сербською династією Карагеоргійовичів. Король: обіймав посаду головнокомандувача збройних сил, призначав прем’єр-міністра, скріплював підписом міжнародні договори, запроваджував надзвичайний стан, зупиняв дію конституції. Законодавча влада – Народній скупщині. Закони, схвалені парламентом, підлягали затвердженню королем, а скупщина повинна була скликатися та розпускатися на підставі королівського указу. Після прийняття констит. політична б-ба продовжувала загострюватися → утворення двох протилежних таборів: прихильн. дальшої централіз.ї і прибічників федералізації: ХРСП- виступала проти централізму і сербського гегемонізму, не визнавала Конституції і монархії. Наприк. 1921 р. під егідою ХРСП був створений Хорв. блок,. На парлам. виборах 1923 р. ХРСП вийшла на 2-ге місце, але утворити єдиний опозиційний табір не вдалося, змінивши назву на Хорв. Селянську Парт.(ХСП). Незабаром С.Радич вийшов з уряду і перейшов в опозицію. 1927 р. ХСП заключила угоду з Незалеж. Демокр. Партією С.Прибічевича і утв. блок Селянсько-Демокр. Коаліції (СДК). 20 червня 1928 р. сербський радикал С.Рачич застрелив у залі парламенту двох хорватських депутатів і смертельно поранив С.Радича. В грудні 1928 р. король Олександр шукаючи підтримки відвідав Фр. 6 січня 1929 р. король і наближені до нього військові здійснили держ. переворот. «Маніфест короля до серб.-хорв.-словен. народу»: скас. Видовданської Констит., розпуск скупщини, заборону дія-сті політ. партій і орг-цій. Очол.нов. уряд генерал П.Живкович. запров. інститут держ. комісарів. У листопаді 1929 р. країна переймен.на К-во Югославія. У Хорв. за ств. Незал. Держ. виступили націоналісти → Анте Павелич огол. про ств. «Повст. Хорв. Револ. Орг-ції», б-ба за відокрем. Хорв. – «усташська». З подібними гаслами виступила у Македонії ВМРО, лідер якої І.Михайлович висловився за розрив з Югославією і приєднання до Болгарії. КПЮ також закликала до збройної б-би проти режиму. 3 вересня 1931 р. – нова Конст.. 1931 р. – ств. Югосл. Нац. Партія (ЮНП) → опора корол. режиму. Головним змістом внутр. політ. була централізація та уніфікація країни. 9 жовтня 1934 р. у Марселі були вбиті король Олександр і Л.Бату терористами з орг. хорв. усташів і ВМРО. Регентська рада на чолі з принцом Павлом. В червні 1935 р. ств. уряд на чолі з М. Стоядиновичем, у 1937 р. ств. опозиційні партії - Блок народної згоди (БНЗ) виступив за зміну конституції, відновлення демократичних свобод та федеральну перебудову країни. У лютому 1939 р. уряд Юг. очол. лідер ЮРС Д.Цветкович. «хорв. проблема»: лідери ХСП готові утв. Незал. Хорв. під патронатом Іт. та Нім., які у свою чергу викор. цей чинник для тиску на Юг. 26 серпня 1939 р. -угода (споразум): Хорв. надавалася автономія у складі Юг. Споразум заснував величезну хорв. бановіну, яка мала приблизно 30% як терит. так і насел. Юг. Вона мала свій парлам.– Сабор, і виконорган – Бан, які призн. і розпуск. королем.