11. Республіка Хорватія 1996-2011.

Унаслідок тривалого збройного хорв.-серб. конфлікту (1991 - 1998) та масової міграції насел., Хорв. - моноетнічна держ., в якій нац. меншини - не більше 4 %. У середині січня 1998 р. зі Сх. Славонії були виведені останні військ. підрозділи 00Н. - відновлено терит. цілісність Хорв. Респ. В умовах внутр. миру хорв. президент і правлячий ХДС поч. демокр. реформи в усіх сферах сусп. життя. На парлам. виборах 15.06.1997. найбільшу к-сть голосів зібрали представники ХДС, а на президентських Ф. Туджман отримав 61,4 % голосів і був переобр. на 2-ий 5річний термін. У Загребі в лютому 1998р. відбулася майже 30-тис. демонстрація. Учасники протест. проти зубожіння сус-ва й урядової екон. політики. У др. пол.90-х хорв. екон. функціонувала приблизно на 50 % своєї потужності. У 1999 р. зовн. борг - більше 10 млрд дол. (майже 50 % національного доходу), безробіття досягло 21 %, а ВВП становив усього 82 % від рівня 1990 р. Ф. Туджман був одним із найбагатших лідерів посткомун. держав. Заслуги нової влади: зміна порядку форм. уряду, здійснення принципів рівності всіх громадян перед законом, прийн. осн. Законів і стратегії реформ, встановл. контролю над спецслужбами, вихід зі зовнполіт. ізоляції. Парлам. вибори в січні 2000 р. Новий кабінет мін. сформ. з представників 6 партій, лідер соціал-демократів І. Рачан. Дочасні президент. вибори (11.12.1999 р. Ф. Туджман помер) у лютому 2000 р. принесли перемогу Стіпе Месичу (понад 56%). Прихід до влади нових пол. сил дозволив розпочати конституц. реформу- ств. парлам. республіки. Презид. вибори 2.01.2005 р. - перемога С. Месича. На листопадових парлам. виборах 2007 р. провідна пол. сила - ХДС - зберегла свої позиції і отримала 66 мандатів (43,1 %). У структурі ВВП: пром.– 20%, с\г -10%, решта на сферу послуг, з 2000р.-пожвавлення турист. бізнесу. Осн. експорт – продукція суднобудування, товари хім.пром., металргії, буд.матер., текстиль, одяг.Зовн. пол.. Х. є членом ООН (1992), Ради Європи (1996), СОТ (2000). Останнім часом посилено прагне інтегр. до європ. і трансатлантичних структур. У червні 2004 р. ЄС визначив її як офіційного кандидата на вступ до цього об'єднання. Х. бере участь у програмі НАТО "Партнерство заради миру". з 1 квітня 2009 - член НАТО. У 2005 подала заявку на вступ до ЄС, яку після тривалих залагодження необхідних питань і моніторингів задовольнили у червні 2011; до 1 липня 2013 країна має стати 28-м чл.ЄС.

12. Югославська модель соціалізму.

Розрив усіх зв'язків з СРСР та інш.країн. Сх. Євр. спонук. керів. Ю. до пошук. нової моделі розв., яка б не ґрунтув. на сталініз.та рад. досвіді. Обґрунтов. концепцію «самоврядного соціалізму», лідер. КПЮ Й. Тіто, Е. Кардель та Б. Кадрич виход. з марксистс. постулат. «держава - це знаряддя насильства» й поклали в основу нової моделі розвитку ідею «відмирання держави», коли всі її інститути поступово повинні трансформуватися в систему «безпосередньої демократії та самоврядування». В економічній сфері це означало відмову від директивного планування та перехід до ринкових відносин.Упер терм. «самоврядний соціалізм» опри люд. Й. Тіто в допов, у зак. «Про управління державними господарськими об'єднаннями з боку трудових колективів» (липень 1950). , - «Про планове управління господарством» (грудень 1951) Політ. у сфері сільс. господ.: ліквід. машинно-тракторні станції, скасов. обов'язкові поставки сільгосппродукції, селянам дозвол. вих.. з кооперативів , встановл. макс. (10-15 га) землеволод., продаж і оренда зем. та використ. найм. робоч. сили. .Запровад. реформи, створ. «товарної економіки». Децентраліз. господ.-економ. сфери спонукала до здійсн.певних змін і в організації політ. системи: були розширені повноваж. республ. владних структур, почал. Запровадь. самовряд.. Закон «Про народні комітети» (квітень 1952) органи самовряд. в сільс. громад., районах і містах склад. з двох палат: народного віча та віча виборн.. На VI з'їзді КПЮ (листопад 1952) було окреслено нову роль правлячої партії в суспільстві. Нова модель устрою Югославії була закріп. в констит. зак. «Про основи суспільно-політичного устрою ФНРЮ та про союзні органи влади» (січень 1953), зміни : ств. двопал. парламент, запровад. посади презид. та держ. секрет., розш. повнов. республ. та місц. орган. влади. голов. напрям. розв. Югославії у сер.50-х р. Й. Тіто виз. такі: десталініз, демократиз., децентрал, дебюрократиз., запров. рин. принцип. та розв. зв'язків з краї. Зах. Ост. «рух неприєднання» країн, що не вход. до жодних військ-політ. блоків, був оформ. у 1961 р. на конф. в Белграді., до цього руху відносився і Й. Тіто.На поч.. 60-х р. здійсн. реформ у ФНРЮ було продовжено. Сільс. господ. поступ. Інтегрув. в товарно-грошові віднос., хоча так і не вдалося задовол. всіх потреб країни у продук. харчув. У СФРЮ на поч.. 60-х р. окрес. супереч. між різними господ. й політ. груп.. Розв. республ. (Хорватія, Словенія) домаг. розш.своїх повнов. і перег. сист. форм. бюджетів. Бідніші республіки (БіГ, Македонія, Чорногорія) вимагали продовж. системи бюдж. дотацій. 1963 р. була прийн. конст., згідно з якою країна отримала нову назву – Соціаліст. Федер. Респуб. Ю. (СФРЮ). В основ. зак. прог. право на працю, освіту, соц.. забезп., запровад. 42-год. роб. Скуп. склад. з двох палат.Трудові колективи о «організації об'єднаної праці». Особист. Й. Тіто підтримав лібералів і наказав розп. підгот. реформ.У лип. 1965 р. Союзна скупщина схвалила близько 30 закон., які роз. права підприэ.і крайових органів влади у господар. питан... їх головним змістом було: перехід до інтенсивних методів господар.; ліквідація диспропорцій між галуз. економ. та її стабілізація; підвищення продуктивності праці; активне включення країни в міжнародний розподіл праці. В екон. запровадж. ринкові механіз. та де централ. системи управлінь, відмін. держав. дотації нерентабел. підприємств, дозволявся виїзд за кордон. Розш. права й самос. респуб. та автон. країв. У 1966 р. від влади було відстор. лід. «консерваторів», О. Ранковича, його прагн. забезпеч. сербам більшість у федер. органах влади. Усун. О. Ранковича (серба за пох.)- прич. активіз. сербс. націон. рух. Рефор. як позит., так і негат. наслід. Позит.: збіл. темпи приросту промис. виробн.., зросла рентабел. підприємст, модерніз. облад., 70 % прибутків – підвищ. продук. праці. Поч. 70-х pp. СФРЮ дос. рівня середньорозв. країн Євр. Негат. зростан. споживання, збіль. імпорт. поруш. стабіл. екон: зрост. ціни, збіл. зовні. борг, безроб.Створ. в Ю. мод.«самоврядного соціалізму» пом'як. комун. режим. Був присуд. культ особ. Й. Тіто та його безмежній владі. 1967 р. було відкр. корд. СФРЮ, в краї. з'явил. мільй. зах. турис., зросли міжнар. конт. югославс. інтеліг. У трав.1968 р. на вул. Белграда вийшл. студ., які вимаг. демократ.суспільно-політ. життя і водночас посил. держав.гарантій соц..стабіл. Рух за демократ. в Хорв., де лун. націон. теми та пролун. закл. до відрод незалеж. Незадов. і в інш. республ. Перше місц. в країні у сфері економ. та за рівн. життя вийш. Слов. і Хор. Остан. місце займав край Косово- насел. станов. албан, низьк рів. прибут, безробіт , закл. до возз'єдн. Албан. приз у 1968 р. до масов. акцій в Косові, участь учнів. молодь та студенти, демонстр. розігн. Прот. найб. силою прояв. в Хорватії. Обгов . нової констит, яке розпоч. в лист.1970- констит. рефор. ставила Слов. та Хорв. у привіл. станов. , але з дер .бюд. зменш. фінанс. Акції протес під гасл. «відродження Хорватії» очол організ «Мат. хорват». Події в Хор, суп. вимог. надан. респуб. суверен. в межах федер. та антисербс. виступ, - політич . кризи в СФРЮ. През. Й. Тіто заяв. тоді, що «Югославія опинилася напередодні міжетнічної громадянської війни». 1971 р. вист. хорват. опоз. були придуш, учасників руху ( Ф. Туджмана) заареш. Невдовзі відбул. кадрові зміни у вищому керів. Хорватії, Сербії та в інших респуб. і розп. кампанія проти «хорватського націоналізму».