5. Угорщина в 60-80рр.

Угорська Нар. Респ. (1949-89). 20.01.1945 Уг. Тимчасовий уряд з комуністами на чолі підпис.угоду про припинення вогню. 1946 – 1953- уряд Матяша Ракоші ств. в країні комун. режим на кшталт сталінського. Нова конституція (1949), напис. за Радянськ., сліпе копіювання рад. "досвіду" 30-х: націон. пром., колективізація в с\г, всі форми опозиції були пригнічені терором і репресіями. У 1953—1955 пр.-мін. Імре Надь, зробив кроки з лібералізації екон. Після відставки рад. пр.-мін. Маленкова в 1955, Імре Надь був відсторонений від посади. У липні 1956, після смерті Сталіна (1953), позбавл. влади і депорт. в СРСР Ракоші, на чолі партії - Ерне Гері, комуністи втратили залишки соціальної довіри. У жовтні 1956, поч. масові демонстрації (привід - процес Райка). 23 жовтня 1956 - угорське повстання. Після втручання Рад. військ повст. зазнало поразки, Комун. партія (з кін.жовтня 1956 р. — Угорська соціаліст. робітнича партія, (УСРП)) взяла владу, на чолі з Яношем Кадарем. Після 1960 уряд Кадара - лібералізація в екон. сфері. Усвідомлюючи необхідність переходу до інтенсивних методів розвитку гос-ва, уг. керівництво опрацювало програму екон. реформи, почала здійсн. з 1968 р: впровадження елементів ринкових відносин, відмова від директивного планування, надання підприємствам більшої самостійності та ініціативи. На зламі 60-70-х темпи госп. зростання прискорилися, збільш. продуктивність праці й доходи насел. У 1973 Москва зажадала від Я.Кадара припинення екон. перетворень. З 1974 р. поч. несприятливі для Угорщини зміни на світ. ринку. пов'язані з енергетичною кризою на Заході. 70-80-х стабільність набирала рис застою. У країні назрівала глибока суспільна криза. У 1988, повстав в опозицію Уг. Демократ. форум, вимагаючи зміни політ. та екон. системи. У 1989, в результаті переговорів з опозицією., УСРП та громад. організаціями (так званий «Трикутний стіл»), Уг. - перетворена на держ. парлам. демократії, відбулася реорганізація УСРП на Угорську соціалістичну партію. Назву держ. змінено на "Уг. Респ.".Зовн. пол. Уг. була членом ОВД і Ради Екон. Взаємодопомоги, а в пол., військ.та екон. відношенні була тісно пов'яз. з СРСР.1955 - член ООН. 1973 - приєдналася до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. 1982 – встан. відносини зі Світовим банком і МВФ.

6. Сучасна Білорусь

27.07.1990 р. Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 25.08. 1991 р. Верховна Рада (ВР) Білорусі проголосила незалежність країни від СРСР. 10.09.1991 р. Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку перейменовано в Республіку Білорусь. 15.03.1994 р. ВР прийняла Конституцію Республіки Білорусь, згідно з якою вона оголошувалась унітарною демократичною соціальною правовою державою. Відповідно до Конституції Республіка Білорусь є президентською республікою.У липні 1994 року відбулися вибори Президента. Першим Президентом Республіки Білорусь був обраний О. Лукашенко. З його обранням Білорусь пішла більш соціалістичним шляхом розвитку,.

У вересні 2001 року відбулися другі президентські вибори, О. Лукашенко був обраний Президентом Республіки Білорусь на другий термін. У жовтні 2004 року на референдумі було зняте обмеження у два терміни на перебування на пост президента. 19.03. 2006 в Білорусі президентські вибори, на яких переміг Олександр Лукашенко. 10.04 2006 Європейський Союз заборонив в'їзд на територію країн ЄС президенту Білорусі О. Лукашенку і 30 білоруським чиновникам: міністрам, прокурорам і представникам регіональних виборчих комісій. 19.12.2010 року відбулися вибори президента Білорусі, на яких вчетверте переміг Лукашенко. Ввечері того ж дня в центрі Мінська зібралося близько 20 тисяч осіб, аби висловити протест проти фальсифікації виборів. Загони спецназу розігнали натовп. США та деякі країни Європи відмовилися визнати вибори легітимними. Державна влада Білорусь - президентська республіка. Президент Республіки Білорусь є главою держави, гарантом Конституції, прав і волі людини й громадянина. Згідно з Конституцією законодавчим органом влади Республіки Білорусь є Парламент, що складається з двох палат. Виконавчу владу в республіці здійснює Уряд — Рада Міністрів, яка є центральним органом державного управління. Економіка. Восени 1993 р. назріла кризова ситуація в економіці. У січні 1996 р. уряд прийняв п'ятирічний план "Ос­новних напрямів соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 1996—2000 роки". До кін 1996р було ліквідовано половину недержавних підприэмст, а у 1997- третину. У 2004 р. ухвалено створити в країні "Парк високих технологій" Зовнішня політика. З поч президентства О. Лукашенка, Білорусь рухалась у російському напрямку, з офіційною метою побудови єдиного союзу двох держав. Відносини з країнами — членами ЄС і НАТО є складними. Євросоюз і США заборонили в'їзд в свої країни членам білоруського уряду. Після енергетичного конфлікту з Російською Федерацією наприкінці 2006 року, Мінськ активізував спроби диверсифікувати свою зовнішню політику. Сучасна зовнішня політика Білорусі спрямована на активізацію та поліпшення відносин з такими країнами як Індія, Членство в міжнародних організаціях ООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МОП, ВООЗ, СНД, ОБСЄ. Культура..У 1990— 1991 рр. були прийняті закони про мови, культуру, освіту. У 1991 р. при уряді створено Фонд фундаментальних досліджень для допомоги в роботі наукових установ і окремих учених. У 1993 р. відбулася перша всебілоруська конференція істориків, на якій створено білоруську асоціацію істориків У 2007 р. в країні діяло 287 наукових установ і організацій. Сучасну художню літературу визначають твори В. Ви­кова, Н. Гілевича, К. Тарасова, В. Чаропки, Л. Голубо-вича та ін. 1996 р. засновано видавничу серію "Білоруська бібліотека". З 2002 р. всі літературні ви­дання перейшли під державний контроль, Спілка пись­менників Білорусі була позбавлена державного фінансу­вання. Театральна сцена представлена творчими колекти­вами Білоруського академічного театру опери і балету, Білоруського академічного драматичного театру імені Янки Купали, Молодіжного театру, театру "Вільна сцена