20. Румунія у міжвоєнні роки.

11.1918р.–уряд Румунії пред’явив німецькому командуванню ультиматум, зажадавши негайного звільнення румунс. території. Держава повернулась до Антанти і стала країною-переможницею. 11.1918р. – румунські війська окупували Буковину, тоді ж країна повернула собі Добруджу. 12.1918 – приєднано Трансільванію. З 4.08 війська Румунії увійшли до Будапешта, де були до середини 11.1919р. За Сен-Жерм., Тріан., Нейським договорами до Румунії відійшли Трансільванія, Західний Банат, уся Добруджа і Буковина. Празький протокол 1920р – приналежність Бессарабії до Рум.

1918-1922рр. – 7 урядів. 12.1918р. – загальне виборче право(крім жінок). Земельна реформа-1921р. Страйки- 26.12.1918р. – у Бухаресті було розстріляно демонстрацію робітників. 1921р. – ств Комуністичну партію Румунії(з 1924р-поза законом). 20-ті – при владі Національно-Ліберальна партія. 03.1923р. – Конституція (конституц. монархія, джерело влади-народ, глава держави- король, демокр. права). Держава аграрна(були ще поміщики) – найрозвин. у промисловому відношенні Трансільванія. Проблема – багато національність: 01.1919р. повстання на терит Хотинського і Сороцького повітів Бессарабії – жорст придушене. 09.1924р. – Татарбунаське повстання (Ізмаїльський та Аккерманський повіти). Проводилась румунізація населення. Весна 1926 р. – Національна-Цараністська партія (опозиція) (нац.-сел партія). Король Фернанд помер у 1927 р, мав стати королем Кароль, але опозиція домоглась нового короля Міхай(6р.), регентська рада з лібералів. Уряд очолив лідер цараністів Юліу Маніу. Саме цараністи повернули Кароля до країни, якого було короновано Кароль ІІ. Криза-безробіття=25%, продукція скоротилась на 40%. 1931р – ств. профашист. Організація «Залізна гвардія»(очол. К. Кодряну). 1933р.- уряд цараністів пішов у відставку. Нове угрупування «молоді ліберали» (очол. Георге Татареску, який на поч. 1934 р. очолив уряд –до 12.1937р. ). 30-ті рр.. – активізація аграрної реформи. Нові вибори – ніхто не набрав більшості, чим вирішив скористатись король, який розпустив парламент і 10.02.1938р. встановив режим «королівської диктатури». 02.1938 – нова Конституція(в руках короля законодавча і виконавча влада). 03 – розпущено політичні партії, 10. 1938 – профспілки, створ. «корпорація» на зразок італійських. Наприк. 1938р. – ств. єдину політ. організацію – Фронт Національного Відродження. Зовнішня політика – орієнтація на Фр, взяла участь у ств Малої Антанти, 1921р – військовий союз з Польщею, 1926р. – військово-політичні договори з Іт. та Фр. 1934 – дипломатичні стосунки з СРСР, який не визнавав анексії Бессарабії. Сер. 30х рр.. – зближення з НМ(03.1939 – економічна угода).

21. Болгарія у ДСВ.

Уряд Ґ.Кьосеіванова оголосив про нейтралітет Болгарії. Одночасно Борис ІІІ розпустив Народні Збори. Новий кабінет очол. Б.Філов, який скл. з німецьких прихильників. Цар хотів уникнути вступу країни у війну. У м.Крайова 7 вересня 1940 р. болгаро-румунська угода – Південна Добруджа перейшла до Болгарії. 1.03.1941 р. у Бельведерському палаці Відня Б.Філов підписав угоду про приєднання до Троїстого пакту на умовах, що вона не буде брати безпосередньої участі у воєнних діях. За попередньою домовленістю 19-20 квітня болгарські дивізії зайняли більшу частину Вардарської Македонії та Західної Фракії (Бориса ІІІ почали називати царем-об»єднувачем).

Рух Опору. У війні підтримувала стосунки з СРСР, цар відмовився скеровувати на Східний фронт свої війська. 22.06.1941р. ЦК БРП поч. збройну боротьбу проти самого уряду.

Зарубіжний центр - 1940-1941рр. Г.Димитров намагався ств. в Болгарії антифашистський рух англійської орієнтації – зазнав переслідувань. 12.12.1941р. Софія оголосила «символічну війну» ВБ та США і відправила окупаційний корпус до Пд. Сербії. Ще один центр в Москві, очол. Г.Димитров(однофамілець)-генеральний секретар виконкому Комінтерну та лідер БРП – 08-09. 1941 р. Закордонне бюро ЦК БРП закинуло до Болгарії кілька диверсійних груп. В той же час проводились репресії проти членів БРП. 17.07.1942р. радіостанцією «Христо Боєв» передана програма Вітчизняного фронту- завдання не допустити вступу Болгарії у війну з СРСР і розірвати союз з Німеччиною. Партизанський рух – 03-04.1943 р. загони об’єдн в Національно-Визвольну Повстанську Армію (поділ на 12 зон). Опозиція - землероби, демократи, СД, радикали, народняки (орієнт на ВБ і США). 28.08.1943р. – цар помер, наступник -Симеон(6р), ств. Регентську раду(принц Кирил Преславський, Б.Філов), уряд очол І.Божилов.

08.1943р.- комуністи ств. Національний комітет Вітчизняного фронту (К. Драмалієв, К.Георгієв. Н.Петков). А 1.09.1942р. – ств. ліберальну опозицію (Н.Мушанов) – за загальну угоди (Декларація). Фашистська опозиція- ств. 22.09.1943р. («легіон», «Ратник», «Отець Паїсій»). Бомбардування Софії 11.1943-04.1944р. англо-америк.авіацією. 12.1943р. – Декларація Вітчизняного Фронту з македонського питання-за ств. Об’єднаної незалежної Македонії. 02.1944р. – уряд офіційно звернувся до США з пропозицією виходу країни з війни, але Америка хотіла їхньої повної капітуляції, та ще й тиск СРСР – 06.1944р. уряд очол. І.Багрянов, який 24.08 зустрівся із лідерами ВФ(тут вже були комуністи, ліві «землероби», СД, «Звено»), які вимагали передачі влади їм. Уряд відмовився. У такій ситуації регенти домовились із ліберальною опозицією, і ств. уряд «національної концентрації»-очол. К. Муравієв – ідея розірвати стосунки з НМ, оголос. про виведення військ з Югославії та Греції. Але,5.09.1944 – СРСР оголос. Болгарії війну. ВФ вирішив вступити у переговори із воєнним міністром І. Маріновим, який був готовий сприяти держперевороту. 09.09.- вони захопили важливі об’єкти у Софії – було ств. уряд Вітчизняного фронту на чолі з Кімоном Георгієвим. Регентська рада – її членами стали комуніст Павлов та «незалежні» І. Бобошевський і В. Ганєв. Було оголошено війну НМ. 03.09.1944-05.1945р. –болг. армія підпорядкована у оперативному відношенні ІІІ-му Українському фронту, у боях в Югославії, пд.Угорщині, пд.-сх Австрії.