18. Напад Нацистської Німеччини на Югославію та її розчленування.

На початку війни уряд Югославії оголосив нейтралітет, але у вересні 1941р. вона опинилась у оточенні держав-сателітів Нм. Поч. 1941р. – орієнтація на Нм, 25.03.1941р. Югославія приєдналась до Троїстого пакту. На спротив цьому рішенню 27.03 було здійснено держпереворот, королем став Олександр ІІ, уряд очолив Д. Сімович. 5.04.1941р – підписано договір про дружбу та ненапад між СРСР та Югославією. Та 6.04.1941р. – Нм напала на Югославію. 10.04-захоплено Загреб, 13.04 – італ. війська ввійшли до Бєлграду. 15.04 – король і уряд залишив країну, 17.04 – акт про капітуляцію.

Державу було поділено на 4 окупаційні зони: німецьку, італійську, угорську та болгарську. Демаркаційна лінія між італ і нім зонами – Любляна-Загреб-Сараєво-Скоп’є-Охрідське озеро.

1) Більша частина Словенії до Нм.

2) Італії- пд.-зх Словенії – «Люблянську провінцію», Далмацію і Чорногорію.

3)Частина Вардавської Македонії, Косово і Метохія – до «Великої Албанії» і теж дістались Італії.

4)Воєводина – Угорщині.

5)Частина Вардавської Македонії та сх. Сербію – Болгарії. Були створені маріонеткові адміністрації, поч. організація «домобранства» - збройних сил для підтримки порядку ( у Боснії та Герцоговині – «баліїсти»). 05.1941р. передали владу Раді Комісарів, невдовзі тут сформовано «уряд національного порятунку» (очол генерал Мілан Недич). 08.1943р. німці ввели до італ зони окупації свої війська, оголосили її «Оперативною зоною Адріатичного Примор’я». Сер.10.1943р. – ств. адміністрація на чолі з генералом Л. Рупніком. «Новий порядок» у Югославії – державу поділено на 9 частин, терор тощо.

19. Словацька к-ра іі пол. 40-80 р..

Розв. к-ри в Сл. після закінч. ІІ. Св. був обумовлений не тільки входж. до скл. Чехосл. Респ., але й ідеологізацією всіх сфер життя (у першу чергу, науки, освіти й к-ри), пов'язаною з установленням у 1948 р. монопольної влади КПЧ. Система освіти в Сл., ств. наприк. 40-х - на поч. 50-х була подібна до тієї, що й у Чехії. У Сл. в сер. 50-х було 12 вищих навч. закладів, у яких навчалося майже 14 тис. студентів. У 1939—54 під назвою Сл. універ. діяв Універ. Коменського в Братиславі.У 1959 ств. Універ. П.Шафарика в Кошицях У 1953 - заснована Сл. академія наук (САН), очол. педагог О. Павлік. Всесвітньо відомим сл. вченим став фізик В. Гайко, який дослідж. вплив низьких температур на речовину. У літ. та мист-ві в після воєн. період провідне місце займала військ. та антифашистська тематика, а перед діячами к-ри ставилося завдання «оволодівати методом соціалістичного реалізму». У цих умовах певна частина художніх творів була позначена схематизмом, спрощеним відображенням дійсності, а на діячів культури та їхні творчі спілки здійснювався адмін. та ідеологічний тиск. У зв'язку із звинуваченням у «буржуазному націоналізмі» в Словаччині безпідставно постраждав ряд провідних літераторів. Відомими всьому світу стали поети Крчмера, Разус, Рой. Письменники Урбан і Горвата. В живописі відомими були Базовський, Бенка і Галанда. У 1949 Вацлавом Таліхом засн. Сл. філармонічний оркестр. Нового спрямування в Сл. набув р-к театр. мист-ва. Майже в кожному місті діяв драмат. або якийсь інший театр, а в трьох працювали оперні та балетні трупи. Загальна к-сть постійних театральних сцен напри. 80-х досягла 75. Виникло понад 70 музеїв, галерей та постійно діючих виставок. Помітних успіхів досягла сл. кінематографія. Уже в сер. 50-х тут було створено майже 20 худ. та 200 док. і наук.-поп. фільмів. До найвідоміших проектів, реалізованих сл. архітекторами, належить будівля аеропорту в Кошице, пам'ятний комплекс у Банській Бистриці, присв. Сл. Нац. повстанню (автори Д. Кузма та Й. Янкович), зимовий спорт. комплекс у Татрах, готель «Форум» у Братиславі, гол. корпус «Матиці словацької» у Св. Мартині (Д. Кузма, А. Цимерман), сталевий підвісний міст через Дунай у Братиславі.