17. Політичні кризи в Польщі у 50х рр.

У серпні 1951 р. – заарештований В.Гомулка(" через підготовку держперевороту"). Проводились чистки в ПОРП, заарештовано сотні військовослужбовців. Некомуністичні партії, що залишалися, використовувались владою у власних цілях. В економічній сфері Польща копіювала радянський досвід: перехід до форсованих темпів соціалістичного будівництва(1950-1955) рр., у галузі сільського господарства-кооперування. Ці методи призвели у 1951-1952 рр. до спаду виробництва в аграрному секторі і погіршення матеріального добробуту населення. Конституція - 22 липня 1952 р. ПНР проголошувалася державою народної демократії, посада президента-скасована і замінена колегіальним органом - Державною Радою. 22 жовтня 1952 р. відбулися парламентські вибори(всі партії і громадські організації виступали в складі створеного в лютому 1951 р. Національного фронту боротьби за мир). Єпископат катол церкви погодився підписати в квітні 1950 р. угоду з державою-власті брали на себе зобов'язання дотримуватися релігійної свободи, а костел декларував політичну лояльність до режиму. Проте проголошена свобода совісті не дотримувалась-9.02.1953р. вийшов декрет, згідно з яким зайняття церковних посад перебувало під контролем держави. 6 липня 1950 р. Польща підписала в м. Згожелець договір з НДР про демаркацію польсько-німецького кордону по Одрі-Нисі, проте ФРН його не визнала.

Відлига у Польщі. Багато фактів порушення законності стали відомі полякам весною 1954 р. з виступу по радіо "Вільна Європа" підполковника МГБ Ю.Святло. Влада була змушена реагувати на обурення громадськості. У грудні МГБ було розформоване на дві структури - Міністерство внутрішніх справ (МВС) та Комітет Громадської Безпеки при Раді Міністрів ПНР; Спеціальна комісія по боротьбі зі зловживаннями була скасована; штати таємної поліції скоротили, а кілька її вищих офіцерів віддали під суд. 13 грудня 1954 р. був звільнений з-під арешту В.Гомулка. ПОРП переклало всю відповідальність на апарат держбезпеки. Певна розгубленість у вищих ешелонах влади призвела до послаблення цензури. З осені 1954 р. провідну роль у польській публіцистиці стали відігравати студентський тижневик "Попросту" та газети "Нова культура" і "Пшегльонд культуральни". М.С.Хрущов прибувши до Варшави на поховання Б.Бєрута (12 березня 1956 р.), підтримав обрання першим секретарем ЦК ПОРП Е.Охабу.У травні 1956 р. уряд пішов на "регулювання заробітків", як насладок поч. страйк на. познанському машинобудівному заводі ім. Сталіна(28 червня) – переросло у повстання, яке придушили 30 червня. У таких умовах 2 серпня В.Гомулці повернули партійний квиток - його було обрано на вищу партійну посаду. Жовтень 1956 р. (VIII пленум ЦК ПОРП) - прилетів М.С.Хрущов. Тоді ж радянські війська, дислоковані у Силезії, вирушили у напрямі Варшави. До Варшави були стягнуті і деякі частини Війська Польського. Отримавши запевнення, що ПОРП знайде в собі сили для подолання кризи, а ПНР залишиться надійною ланкою Варшавського Договору, Хрущов погодився вирішити низку проблем економічного характеру, які накопичились за повоєнні роки в двосторонніх відносинах. Ситуація розрядилася, війська повернулися до місць своєї дислокації. Пленум проголосив свободу критики всередині партії, підтримувалась ініціатива робітничих колективів щодо створення на підприємствах органів робітничого самоврядування та ін. У галузі аграрної політики-курс на зміцнення "здорових" кооперативів. ЦК ПОРП і Головний комітет ОСП 9 січня 1957 р. ухвалили спільні Директиви. Значно зросла законодавча функція сейму, в 1957-1961 рр. парламент прийняв 174 закони. Затверджений в липні 1957 р. перший п'ятирічний план на 1956-1960 рр., передбачав деяке підвищення реальних прибутків трудящих, перерозподіл інвестицій на користь сільського господарства і легкої промисловості.

Проте запеклий опір догматичних сил всередині ПОРП і небажання її керівництва надто далеко просуватися шляхом реформ призвели до поступового відновлення позицій ПОРП у державі. Під стягом боротьби з "ревізіонізмом" почалося переслідування інакомислення, яке увінчалось закриттям восени 1957 р. тижневика "Попросту", ліквідацією дискусійних клубів, придушенням студентських і робітничих виступів. Директивні документи зобов'язували членів ПОРП "рішуче протистояти націоналістичному розумінню гасла суверенітету, протиставленого міжнародній солідарності соціалістичних країн і польсько-радянському союзові". ІІІ-й з'їзд ПОРП (березень 1959 р.) повернувся до практики пріоритетного фінансування важкої індустрії. Незважаючи на всі заклики до інтенсифікації, народне господарство розвивалося екстенсивно.