7. Зовнішня політика Югославії 1929-1941.

З 1919 і по поч.. 30-х р. у зн. пол. Югосл. орієнт. на Фр. Для зміцн. співробітництва всі члени Малої Антанти в лютому 1933 р. підпис. «Організаційний акт». Фр. була головним гарантом незмінності кордонів югосл. держ., визначених договорами 1919 і 1920 рр. та покровителем системи договорів, укладених між Югосл., Рум. та Чехосл., що одержали назву Малої Антанти. Для протидії експансіоністським планам Італії на Балк. Югосл. разом з Гр., Рум. й Туреч. в лютому 1934 р. ств. Балканський союз, ініціаторами якого стали Фр. І Анг.. Італія вважала Югос. -головним суперником на Балк. і метою її пол. у відношенні Югос. було розчленовування країни на слабкі й залежні від Іт. держави. Рим допомагав у становленні руху хорват. фашистів. Викор. протиріччя у відносинах Югос. з Болг., Угор. й Гр., а у 1926 – підпис. Іт.-алб. договір(Албанія залежна від Іт.) Іт. ускладнила зн.пол. становище Югосл. У відповідь на Балк. союз Іт. пішла на зближення з Австрією й Угорщ. Лише25 березня 1937 р. за сприян. Нім. в Белграді - іт.-югосл. угоди про дружбу, нейтралітет, торгівлю й мореплавання.

В березні 1934 р. Югос. одна з перших країн Євр.уклала торг договір з Нім. В той же час Фр. активно шукає зближення з Іт. У Белграді це викликало паніку: «за союз із Римом французи можуть розплатитися югосл. територіями». У січні 1937 р. при активній участі герм. дипломатії був укл. дог. про вічну дружбу між Болг. і Югосл. У жовтні 1937 р. пр.-мін. Стоядинович відвідав Париж і Лондон -угоди про продовж. договорів про дружбу, але відмовився підпис. із Фр. пакт про взаємну допомогу у випадку агресії Нім. Послаблення впливу Фр. на Балк. привело до переорієнтації Югосл. на Вел. Брит. Події в Цн. Європі - «аншлюс» Австрії та наслідки Мюнхен. змови - спричинили розпад Малої Антанти, погіршили міжнар. становище Югос.: відтепер керівництво країною мусило проводити пол.. лавірування між Нім. та Італ. Ю. на поч. ІІ св. війни (1939) проголосила нейтралітет. Капітуляція Фр. в червні 1940 р. ускладнила становище Югосл.- уряд Д. Цветковича установив дипломат. відносини із СРСР. Після нападу Італ. на Гр. в жовтні 1940 р. Югосл. потрапила в центр брит.-нім. протиборства за вплив на Балк. Затиснута з усіх боків країнами фашистського блоку, Югос. 25 березня 1941 р. у Відні підпис. протокол про приєднання до Троїстого союзу, що сприч. 27.03.1941 держ переворот. Цього ж дня Гітлер віддав наказ про окупац. країни. 17 квітня 1941 Югосл. окуп. нацистська Нім., фашистська Італ., Угорщ. та Болг., які й поділили між собою значну частину терит. королівства.

8. Польський рух опору в дсв.

Польський уряд з Румунії перебрався до Франції, відбулося переформування і на чолі уряду став В.Сікорський (30.09.1939р). Польс емігр уряд діяв у тісному порозумінні з урядами Фр., Великоб та США. Програма уряду передбач спільні дії з зах країнами проти Нім за відбудову д-ви у кордонах 1939р, розвиток руху опору на окупованих теренах. Водночас почалося створ Польської армії на Заході. На окупов землях розбудовувалися підпільні структури Союзу Збройної Боротьби. (1942р перейменований в Армію Крайову (АК). 30.06.1941р. в Лондоні представники СРСР і еміграцыйного уряду підписали «Угоду про відновлення дипломатичних відносин і створеня польської армії на теренах СРСР».

У квітні 1943р. СРСР розірвав дипломатичні стосунки з польс еміграційним урядом У січні 1942р спеціальна Ініціативна група польс комуністів, заснувала у Варшаві нелегальну Польську Робітничу Партію (ПРП), яка проголосила програму визволення країни з допомогою Червоної Армії.. Еміграцыйний уряд у 1941-1943рр. активно розбудовував підпілля в окупованих землях, була встворена «підпільна держава». Кожна впливова партія мала свої підпільні структури і збройні формування. Широкого масштабу набули у 1942-1943рр. цивільні форми Руху Опору. У програмній Декларації січня 1942р ПРП закликала до активної збройної б-би з метою послаблення німців і прискоренням визволення країни Червоною Арміэю. На весні 1942р вона приступила до створення партизанських загонів Гвардії Людової (ГЛ). У ніч з 31.12.1943 на 1.01.1944р. у Варшаві ПРП скликала збори 19 невеликих організацій і утворила Крайову Раду Народову (КРН), як представництво «демократичних сил» польського народу. Декрет КРН створював Армію Людову (АЛ)., яка повинна була обэднати усі польські збройні формування. На чолі АЛ став Міхал Роля-Жимерський. Влітку 1943р визначився перелом в ході Другій світовії війни. Держави фашистського блоку зазнали поразки на всіх фронтах. Нап 1943р. На конфр в Тегерані західні керівники погодились з розширенням сфер впливу СРСР на країни Центрально-Східної Європи. На Ялтинській конференції (лютий 1945) керівники Великої Трійки погодились на пропозиції Сталіна про кордони Польщі. На поч. 1944р Червона Армія перейшла кордони Польoщі і почала визволення земель від гітлерівців. Влітку 1943р помер В.Сікорський, його місце посів С.Миколайчик. 22.07.1944р у першому визволеному місті за лінією Керзона було оголошено «Маніфест ПКНР до польського народу», підготовлений у Москві. У ньому йшлося про встановлення влади ПКНВ на визволених територіях, організацією майбутньої Польщі на СРСР, встановлення нових кордонів країни, визначених союзниками, проведення демократичних реформ. 27.07.1944р. Е. Осубка-Моравський від імені ПКНВ підписав у Москві таємну угоду про кордон між СРСР і Польщею по лінії Керзона. Нап липня 1944р на нараді керівників Делегатури і АК було вирішено розпочати повстання і захопити Варшаву до вступу у місто Червоної Армії. 1.08.1944р розпочалося Варшавське повстання. Термін повстання був вибраний невдало. Німці зосередили в ройоні Варшави великі сили.Сталін не квапився прийти на допомогу повсталій Варшаві, гітлерівці поступово відвоювували більшість районів міста. 2 жовтня після 73 днів боїв повстанці капітулювали. На звільнених від гітлерівців землях між Бугом і Віслою за дорученням керівництва Рад Союзу Червона Армія здійснювала політику доконаних фактів. ПКНВі КРНнамагалися завоювати авторитет населення, проголошуючи патріотичні гасла і здійснюючі радикальні демократичні реформи. 6.09.1944р ПКНВ опублікував декрет про проведення земельної реформи. 9.09 ПКНВ підписав угоду з урядом Білоруської. РСР і Укрїънської РСР про евакуацію польського населення з теренів цих республік до Пол, а біл і укр до відповідних республік.

У січні 1945р поч визволення решти польських земель. 21.04.1945 підписано Договір про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво між ТУ Польщі І СРСР строком 20 років. На зайнятих теренах ЧА раніше на схід від Вісли у 1945р все активніше виступало збройне підпілля, яке не визнавало «нових окупантів» і готувалося до збройної б-би з ними. 28.06. 1945. Оголошено склад Тимчасового Уряду Національної Єдності (ТУНЄ). 1.07.1945 еміграційна РНЄ ухвалила 2Декларацію