6. Рух опору в Югославський у Другій світовій війні.

Навесні 1941 на теренах колишньої Югославії виникли перші вогнища опору окупантам. У квітні 1941 Коста Печанац створив лісовий штаб четницьких загоні і закликав до обєднання. Дража Михайлович в травні в районі Рівної гори почав створювати выйськово-четницькі загони. Після окупації та розчленування країни компартія взяла курс на організацію збройного опору окупантам та їх посібникам . 10 квітня 1941 КПЮ створила військовий комітет на чолі з Йосифом Броз Тіто. У Бєлграді 27.06.1941 створений Головний штаб народно-визвольних загонів на чолі з Тіто, який розробив план підготовки та здійснення збройних повстань з наступом їх переростання у загальнонародну війну проти загарбницків. Так почалося формування другого військово-політичного табору Руху Опору в Югославії. Зброїний опір комуністичні повстанці розпочали участю у повстанні проти італійців у Чорногорії в червні 1941, яке було жорстоко придушене. Найбільший відгук заклики КПЮ знайшли серед населення Сербії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини. У вересні 1941 у Зах Сербії існувало близ 20-ти комуністичнихпартизанських загонів (2тис бійців) Рух Опору охопив третину території Югославії, утворився по суті «другий фронт». Влітку 1941 розпочалися сутички між четниками та партизанами, четниками та усташами, партизанами і домобранцями.

На поч. 1942 у протилежних таборах Руху Опору – ченчеків і партизан – вживалися заходи для нарощування військового потенціалу. Четницькі загони збільшувалися чисельно, відновили контроль над значною територіэю Сербії, Чорногорії, Боснії та Герцоговини. Еміграцыйний уряд став офіційно називати четників Югославською армією на батьківщині. У червні 1942 командування четницьких загонів було перейменоване на Верховне командування Югославської армії. У лютому 1942 у м Фоча Головний штаб народно-визвольних загонів на чолі з Тіто видав два накази: «Завдання та устрій народно-визвольних комітетів» та «Інструкцію про діяльність НВК у звільнених районах», які отримали назву «Фочинських положень». У квітні 1942 німецько-італьйське військове командування, спираючись на підтримку четників та усташів, розпочало чергову крануопецію, в ході якої нородно-визльнл. сили мусили залишити контрольні території. У др пол 1942 прорив партизанських військ у Зах Боснію. В листопаді 1942 Головний штаб розпочав формування Народно-Визвольної Армії (НВА). 27.11.1942 р. у Бихачі був затверджений склад вищого органу нової влади - Антифашистського віча народного визволення Югославії (АВНВЮ) та його виконавчого комітету, який очолив І. Рибар. 29.11.1943 р. в місті Яйце друга сесія АВНВЮ прийняла рішення про перетворення віча на верховний представницький і законодавчий орган нової влади, а Національному комітету визволення Югославії (НКВЮ) на чолі з Й. Тіто надавалися функції тимчасового уряду на звільненій території. Радянське керівництво в лютому 1944 р. де-факто визнало НКВЮ та скерувало до нього військову місію. З цього часу на теренах окупованої Югославії фактично діяли дві підпільні владні структури: ЮДО, підпорядковане королівському уряду в еміграції, та НКВЮ, контрольований КПЮ. Між НКВЮ та емігрантським урядом 16 .06.1944 р. була підписана угода, за якою не тільки визнавалися новостворені на території країни органи влади. Король Петро II визнав Й. Тіто єдиним керівником на території Югославії. У серпні 1944 р. в Неаполі відбулися переговори британського прем'єра В. Черчіла з Й. Тіто про формування єдиного югославського уряду та про допомогу союзників у визвольному рухові Югославії.Під час візиту Й. Тіто до Москви було підписано угоду про вступ частин Червоної армії на територію Сербії та її спільні дії з НВА у визволенні Белграда. 28 вересня радянські війська перейшли болгарсько-сербський кордон і разом з НВА звільнили від німецьких військ та четників Східну Сербію, Воєводину та Вардарську Македонію. 20 жовтня було звільнено Белград. У вересні 1944 р. завершилося організаційне оформлення Єдиного народно-визвольного фронту (ЄНВФ).На початку 1945 р. під контролем НВА перебували Сербія, Чорногорія, Вардарська Македонія, Санджак, Косово, Метохія, Далмація та Герцеговина.7 .03.1945 р. був утворений Тимчасовий народний уряд Демократичної федеративної Югославії (ДФЮ). Головою уряду став Й. Тіто. Загальна кількість людських втрат за часів Другої світової війни в Югославії перевищила майже 1,8 млн осіб.