4.Білорусь у складі срср (1945-89)

У Білорусі у повоєнні роки діяла Констит. СРСР 1936 р та Констит. 1937р, які визначали засади державно-політ. та громадського порядку. У рамка планової системи, що панувала в СРСР, відбудову народного господарства БРСР передбачалося завершити в роки четвертої п’ятирічки (1946-1950). Наголос було зроблено на виробництві засобів виробництва. Створювалися нові галузі промисловості: автомобілебудув, тракторобуд та ін.. У стані занепаду опинилися легка та харчова галузі. Післявоєнна індустріалізація проводилася за рахунок с∕г, була відновлена колгоспно-радгоспна си-ма. Суттєво погіршила ситуацію в с∕г масова колективізація в зах. областях Білорусі, яка поч..у 1949 і заверш. за два роки→ця акція викликала опір населення села та різке зниження всіх показників с∕г виробництва.

Освіта. Підвищенню освітнього рівня населення слугував перехід у 50-х рр. на загальну 7-річну освіту,а в 70-х рр. – загальну середню освіту. На серед 80-хрр 66% населення республ. мало вищу та середню осв. Проте політика «радянізації» освіти та куль-ри спричинила поступовий занепад їх націон. рис, нехтування рідної мови,Є історії, куль-ри.

Зовнішня пол.− БРСР мала виступала невід′ємною частиною політики СРСР. У роки ІІ св. війни Білорусь підписала кі-ка угод з Польщею→ у вересні 1944р− угода з ПКНВ про обмін населенням між сусідніми державами визначала примусове переселення білорусів з Польщі і поляків з Білорусі. У серпні 1945−підписаний договір про радянсько-польський кордон без участі Білорусі. За його умовами Польщі передавалися 17 районів Білостоцької обл. разом з центром м. Білосток. Керівництво БРСР у 80-х –поч. 90-х рр. виступало проти радикальни реформ, за обмеження їх рамками внутрішньосоюзних перетворень→ передумовою такої позиції було відносно краще економ. становище республіки в ті часи.

Під впливом проголошеної М. Горбачовим «перебудови» почали виникати неформальні «патріотичні» групи різних напрямків – лінгвістичного, куль-ного, історич-го, економ-го.. Найвідоміші серед них – «Толока», «Тутейший»→ прагнули сприяти відродженню білоруської мови, літера-ри, боролися за екологію середовища. Вони складалися переважно з молоді та інтелігенції, справляли значний вплив на сусп..-політ. життя республіки. Найвполивовішим і найчисел політ. рухом у республіці став Білоруський Народний фронт «Відродження»→ у червні 1989р- відбулася його установча конференція у Вільносі через блокування білорус. урядовими колами спроби провести її в Мінську. З виникненням БНФ «Відродження» на чолі з З. Пазняком рух за націон. відродження Білорусі набрав організаційних форм, згодом поч.. діяти Об′єднана Демократична Партія Білорусі, яка виступала в опозиції до влади КПБ.

5.Криза Югославської держави у 80-их рр..

Після смерті Тіто у 1980 р., коли місце президента зайняв колективний орган – Президіум, в якому була представлена кожна республіка, в країні посилились відцентрові тенденції. Криза тоталітарного соціалізму в Югославії прийняла форму міжнаціональних конфліктів. Центральний уряд неухильно втрачав контроль над ситуацією в країні. Поштовхом до кризи югославської федерації стали події в Косово 1981 р. Албанці, які на початок 80-х років складали 80% населення автономного краю, вимагали надання краю статусу республіки. У Белграді демонстрації албанців були сприйняті, як спробу відірвати край від Сербії і приєднати до Албанії. Демонстрації албанців були розігнані воєнною силою, але з того часу край став постійним джерелом напруги. Відносний порядок в краї підтримувався лише армією і поліцією.

Події в Косово привели до розколу громадської думки в країні і до активізації політичної активності населення. Хвиля націоналізму (великосербського, хорватського, албанського, словенського тощо) охопила країну. На цій хвилі відбулись зрушення у свідомості населення і стала домінувати думка, що з кризи можна вийти шляхом утворення окремих національних держав.Ініціатором політичної активності стала Сербська академія наук і мистецтв. Яка у спеціальному меморандумі звинуватила комуністичний режим в Югославії у 45-річній антисербській політиці. Перебудова, що почалася в СРСР, теж підірвала позиції комуністів в Югославії. У такому становищі лідер Союзу комуністів Сербії Слободан Мілошевич доклав усіх зусиль, щоб виставити свою партію в ролі головного захисника сербського населення Косово. Це йому вдалося. На хвилі злету популярності наприкінці 1988 р. С.Мілошевич зумів змінити керівництво у Воєводині, Чорногорії, Боснії і Герцеговині на своїх ставлеників. Проте спроба теж саме зробити в Словенії закінчилася повним провалом. Словенці почали утверджуватися в думці про остаточний розрив з федерацією. Крім національної проблеми югославському керівництву доводилося розв`язувати проблеми породжені глибокою економічною кризою. Зрештою пошук шляхів виходу з кризи привів до необхідності проведення на той час економічних, політичних реформ, та реформ Союзу Комуністів Югославії (СКЮ).

У грудні 1989 р. в країні почалось проведення економічних реформ, автором яких був А.Маркович. Першим пунктом якої стало подолання інфляції і перетворення динара (грошова одиниця) у конвертовану валюту, що з успіхом було зроблено на початку 1990 р. Також вдалося зменшити зовнішній борг до 16 млдр дол. Але процес подальших економічних реформ був перерваний розпадом Югославії. З 1989 р. у всіх республіках утворюються опозиційні партії, особливістю яких було те, що вони формувались виключно на національній основі. На весні 1990 р. на виборах у Словенії і Хорватії перемагають національні коаліції. Спроба на ХІV з`їзді СКЮ (січень 1990 р.), якось виправити становище було невдалою. Серби відмовилися реорганізовувати партію на федеративних початках, як наполягали делегати від Словенії, Хорватії і Боснія і Герцеговина. Робота з`їзду була тимчасово перервана, яка так і не була відновлена. СКЮ розпалась. Республіканські організації перейшли на націоналістичні позиції. Сербські комуністи стали сербськими великодержавними шовіністами на чолі з С. Мілошевичем.