2. Греція у 1945 – поч.80.

У громад. війні 1946 компартія Гр. зазнала поразки. 1949 - відновлено монархію, яка була остаточно скас. 21 квітня 1967 після військ. перевороту «чорних полковників» (військ. хунта), підтримуваних США. 25.11.1973 після кривавого придушення повст. студентів Афінської Політехніки, прихильник жорсткого курсу, Д.Іоаннідіс намагався скинути Пападопулоса та зміцнити режим диктатури, незважаючи на народні хвилювання. Спроба Іонідіса в липні 1974 відсторонити від влади архієпископа Макаріоса, який обіймав посаду Президент Кіпру, поставила Гр. на межу війни із Туреч., яка захопила Кіпр і окупувала частину о-ва, з якої виселелось понад 180 тис. греків. Втім режим полковників за таких обставин виявився абсолютно безпорадним. Вже 23 липня під загрозою наближення до Афін армійського корпусу війск. хунта була вимушена передати управління держ. цивільному уряду. 19.06.1975 - нова Конституція Гр., в країну з Парижа поверн. попередній пр.-мін. К. Караманліс, за результатами все нар. референдуму монархію скасов. Парламент Гр обрав Президентом К. Цацоса – парлам. республіка. У травні 1980 мін. К.Караманліс змінив Цасова на посту, новим пр.-мін. обраний Г.Ралліс. На парлам. виборах 1981 Гр. вперше надала перевагу соціалістам- Всегрецький соціалістичний рух (ПАСОК), очол. А.Папандреу, засн. Противагу пол..силі Новій демократії. Зовн пол.. у 70-х конфлікт з Туреч. за держ. приналежність Кіпру, де на півн. була прогол.Турец. респуб. Пн. Кіпр – осн. причина виходу Гр. з НАТО. 1 січня 1981 Гр. стала 10-м членом Європ. співтовариства (нині ЄС). Економ. Після ІІ св. В. Гр. пережила Гр. економ. диво(50-60): розв. хім., буд. промисловості, сфери послуг. Темпи приросту ВВП на 7% в період між 1950 і 1973 р. Пром. в-во зростало щорічно на 10% ому в 1960-х. З тих пір Гр. здійснила ряд структурних та фін. реформ, отрим. при цьому значну фінанс. підтримку ЄС. Туризм в Гр. - одне з осн. джерел валютних надходжень, понад 15% ВВП і приносить роботу 16,5% від заг. к-сті зайнятого насел.

3.Празька весна та її наслідки

У різних сусп. середовищах Чехословац. Соціаліст. Республіки визріла думка про необхідність здійснення економ., та сусп..-політ. реформ. Виразником цих настроїв були перш за все представники інтелігенції. У 1967 р. відбувся ІV з′їзд чехослов. письменників→ тут пролунали відверта критика режиму і його політики в галузі куль-ри. До необхідності реформування соціалізму схилилася частина молодих, освічених комуністичних функціонерів (А.Дубчек, З. Млинарж, Й. Смрковський). Наприк. жовтня 1967р. відбувся пленум ЦК КПЧ → пролунала критика методів управління А. Новотного, була поставлена вимога замінити його на посаді керівника парті ї→ це відбулося на пленумі ЦК КПЧ у січні 1968 р., де замість нього першим секретарем було обрано лідера словацьких комуністів А. Дубчека. У лютому 1968 р→ ліквідовано цензуру→ що відкрило нові можливості для преси, радіо і телебач., які відбиваючи настрої сус-ва вимагали демократичних реформ. У березні 1968р.→ пішов з посади президент А. Новотний, одночасно подали у відставку голова парламенту, ряд ключових міністрів, лідери Націон. фронту. На всіх рівнях центрального партійного і державного керівництва сформувалися групи прихильників реформ. Швидкими темпами розвивався процес демократизації партії та сус-ва, виникали нові громадські організації: «К231», «КАН» 5.04.1968р. затверджено «Програму дій КПЧ»→ у ній були визнані помилки минулого і декларувалося проведення політичних реформ. КПЧ пообіцяла, що не буде диктувати свою волю іншим партія. Передбачалася демократиз. громадсько-політ. життя: свобода слова, друку, створ. організацій, виїздів за кордон. Визнано необхідн. створення ферерат. держави. Квітень-червень 1968р.→ пройшли під гаслами оновлення суспільства в дусі демократизації соціалізму→період увійшов в іст. під назвою «Празької весни». У червні було прийнято рішення скликати у вересні ХІV з′їзд КПЧ. На партійних зборах і конференціях функціонери-консерватори в більшості були замінені прихильниками реформ, яких обрали делегатами на з’їзд. Демократизаційні процеси в КПЧ і суспільстві викликали занепокоєння в Москві і серед лідерів країн ОВД→ у червені 1968р. відбулися демонстративні військові маневри країн ОВД на чехослов території. 27 червня 1968р. – опубліковано маніфест «200 слів»→ містився заклик до громадськості добиватися відставки противників реформ, запровадження політ. плюралізму шляхом створ. нових партій і змін характеру Націон.ф., розширення і гарантування демократ. прав. Маніфест підтримало населення, та викликав тривогу у консервативно налаштованої частини керівництва КПЧ та лідерів країн ОВД. Після кі-кох спроб змусити реформаторське крило КПЧ припинити процес демократизації, керівництво КПРС прийняло рішення про здійснення інтервенції військ ОВД в Чехословачч. 21 серпня 1968р – введено війська ОВД, а керівники демократ. крила КПЧ заарештовані. Світова громадськість негативно поставилася до інтервенції у Чехословаччину. Рада Безпеки ООН − ухвалила резолюцію, яка підтримувала суверенітет країни і вимагала виведення військ іноземних держав. 22 серпня → з′їзд в передмісті Праги → засудив інтервенцію військ країн ОВД, закликав їх до виведення і проголосив одногодинний загальний страйк. 26.08 був підписаний радянсько-чеський протокол, який стверджував обґрунтованість введення військ ОВД . Військова акція ОВД загальмувала, а згодом припинила процес реформування комуністичного режиму.