20. Албанська культура у міжвоєнні роки.

Закон «Про обов'язкове навчання дітей» (1921) поступово стала налагоджуватися мережа державних навчальних закладів. Так, у містах існували початкові (п'ятирічні) школи, а на селі - з дво- або чотирирічним строком навчання. Однак понад 80 % дорослого албанського населення залишалося неписьменним. Вищих навчальних закладів у Албанії не існувало. Молодь із заможних родин, щоб отримати освіту, від'їжджала за кордон. Існувала також і державна система надання стипендій (на конкурсній основі) для такого навчання. Так, стипендіатом біологічного факультету університету в Монпельє (Франція) став майбутній албанський лідер Е. Годжа. Однак освічені молоді албанці досить часто не знаходили місця на батьківщині для застосування отриманих знань і залишалися за кордоном. Так сталося з інженером К. Гегою, за проектом якого був побудований один з відомих тунелів у Альпах.

Якщо матеріальна база для становлення природничих наук практично була відсутня (діяв лише один дослідний зооінститут поблизу Дурреса), то певні умови для розвитку гуманітарних існували: мовознавці А. Джувані, Е. Чабей - фундатори албанської лінгвістики.

Не існувало ні професійних театрів, ні концертних залів. Актори: О. Моїсіу (Німеччина, в театрі Рейнгарта), Т. Ташко і М. Краю(співали в італійських театрах). У 30-х роках набув широкої відомості в світі один з найвидатніших албанських композиторів К. Коно.

Література Православний єпископ Ф. Нолі був не тільки відомим поетом та фундатором албанської політичної поезії, але й прославився як публіцист та перекладач європейської класики, тема - бурхливі події 1924 р. Значний внесок у розвиток художньої літератури зробив поет і прозаїк М. Нікола (Мідьєні). Демократична спрямованість творів албанських письменників X. Стерми, М. Кутелі, Н. Бульки, яка сформувалася у протистоянні з реакційними проявами режиму короля Зоґа І, сприяла утвердженню лінії на спадковість в албанській літературі. Поет Р. Фішта – через свою приналежність до римо-католицької церкви був потім незаслужено забутий.

21.Відновлення незалежності Польщі у 1918р.

Історія Польщі між двома світовими війнами, охоплює період часу від повторного відпочинку з незалежної Польської держави в 1918 році, до спільного вторгнення в Польщу від нацистської Німеччини та Радянського Союзу в 1939 році на початку Другої світової війни . Польща знову підтвердили свою незалежність у Версальський мирний договір , проте його остаточні кордони були встановлені тільки в 1922р. Революції в Росії, Австро-Угорщини, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності країни. За умов краху австро-німецької окупації, в ніч проти 7 листопада 1918р. представники лівих партій –Польської соціалістичної партії (ППС), соціал-демократії та партії людової (селянської) – створили в Любліні незалежний від окупантів уряд, що його очолив депутат австрійського рейхсрату, лідер соціал-демократії Ігнаций Дашинський. Цей уряд проголосив Польщу народною республікою, обіцяв передати на розгляд установчих зборів низку демократичних реформ, але проіснував недовго. 10 листопада до Варшави повернувся, звільнившись із в’язниці в Магдебурзі (Німеччина), Юзеф Пілсудський, в якому представники польського капіталу і правих партій вбачали людину, здатну відродити польську державність. Створена окупантами у Варшаві Регентська рада 11 листодада 1918р. передала Пілсудському владу з “метою збереження порядку в країні”. На вимогу Пілсудського уряд Дашинського пішов у відставку, а натомість було створено новий на чолі з правим соціалістом Є. Морачевським, що був повністю підлеглий Пілсудському, проголошеному “начальником” держави. Планувалось відновити Річ Посполиту “від моря до моря” (від Балтики до Чорного моря). До цієї держави передбачалося долуч. У 1919р. польські війська окупували Білорусь, Західну Волинь, райони Полісся. На південно-заході, Польща зіштовхнулися прикордонних суперечок з Чехословаччиною протягом австрійської Сілезії. 27 грудня 1918 Великі повстання Польщі звільнених Велика Польща . 1919 Версальський договір оселилися німецько-польського кордону в Балтійському регіоні . Портовому місті Данцігу ( польський Гданськ) було оголошено вільним містом , через його тісних зв'язків з Польщі та Пруссії, таким чином, економічно життєво важливо для Польщі. Розділені етнічно змішаних і високо цінується в промисловості і гірському районі Сілезії між Німеччиною та Польщею, з Польщею отримувати менше за розміром, але більш промислово східній частині в 1922 році, після серії з трьох сілезьких повстань .