І БЛОК

1. Угорська культура в міжвоєнні роки.

Від самого початку встановлення режиму хорті почали переслідуватись найменші прояви вільнодумства, скупо виділялись гроші на наукову та освітню діяльність. В міжвоєнний період діяли університети в Будапешті, Дембрецені, Сегеді та Печі. Діяльність Академії Наук була малоефективною. Народна освіта знаходилась у важкому становищі( шестирічна школа). Дітям з сімей робітників та селян доступу до навчання не було. Встановлювалась первна плата, яку потрібно було дати при в ступі в школу чи гімназію. В початкових школах дітей навчали в релігійному дусі. Угорщина була відома такими дослідниками. історики – Б.Хоман та Д. Секфю, вони написали спільно семитомну працю "Угорська історія". Існувала історична школа Ш. Домановскі. Мовознавці: Ж.Шимон, І.Кнєжи, Я.Мелих.

Угорська література славиться такими іменами: А. Кунц "Чорний монастир", Ф. Моря "Дочка чотирьох батьків", "Воскресіння Ганібала", Л. Немет романи "Злочин", "Ян Гус", "Траур".

Образотворче мистецтво:Б. Уітц створив школу угор. фрескоживописі; Д.Деркович живописець і графік, його полотна "Коваль і мати" та "За хліб";

Архітектура: розвивалась в двохз стилях необароко та неокласицизм. Архітектори: Л.Козма, М. Бреєр. В цей час було зведено будинок Поштампу, Центр фінансових закладів. Музика: відомі композитори: Б.Барток фортепіанні сонати "Кантана", "Профана", опера "Замок герцога Синя Борода", "Чудесний мандарин", "Соната для скрипки", "Другий і Третій фортепіанні концерти" (відмічений міжнародною премією миру). З.Кодай автор творів для тенора з хором, опер "Лети павлін", "Секейська прядильня", "Танці з Марошсека".

Театр: під час режиму Хорті знаходився під політичним впливом. Будапештський національний театр ставились роботи Станіславського. Вистави: "Будь добрим до кінця життя", "Трагедія людини", "Не можу жити без музики". Набув популярності в цей час "Вігсінхаз"(театр комедії), Музикальний театр, з 1925 р. Театр Оперети.

Кіно – кіномережа знаходилась в руках приватних підприємців і то не угорського походження. Угор. Режисери в еміграції: П.Явор, Л.ЛазарЮ Дюкабон.

2. Суспільно-політичні процеси в Албанії у міжвоєнні роки

Народна партія представляла різнорідну коаліцію середнього класу, передусім православних лібералів на чолі з Фаном Нолі (1882-1965), православним єпископом Дурреса, мусульманських чиновників та військових на чолі з Ахметом Зогу (1895-1961). На початку 1922 Зогу роззброїв племена в центрі і на півдні країни, придушив заколот на півночі і 2 грудня 1922 став прем'єр-міністром. Фан Нолі 16 червня 1924 р. сформував уряд. У грудні 1924 за фінансової та військової допомоги сербів експедиційний корпус на чолі з Зогу вторгся в Албанію.

Зогу зміцнив своє становище. 21 січня 1925 Албанія була проголошена республікою, а 31 січня 1925 Національні збори обрали Зогу президентом на 7 років. 7 березня було оприлюднено нову конституцію країни - президенту диктаторські повноваження. 1 вересня 1928 Установчі збори проголосили Зогу королем албанців під ім'ям Зогу I. Монархічна конституція, прийнята 1 грудня - прямі вибори до законодавчого органу слід проводити раз на 4р.

Модернізацію Албанії: успіх у боротьбі з бандитизмом і у викорененні традицій кровної помсти, сприяв об'єднанню роз'єднаних племен шляхом будівництва доріг, лікарень і шкіл, направляв студентів до європейських університетів, створив с-му адміністративного розподілу, запровадив відповідальність чиновників перед мініс. внутрішніх справ і використав європейські зразки при розробці кодексів кримінального, цивільного і торгового права. У 1925 італійським компаніям були надані права на розробку родовищ корисних копалин. У Римі було засновано Товариство з економічного розвитку Албанії.

27 листопада 1926 в Тірані Італія та Албанія підписали Договір про дружбу і безпеку. 1932 Зогу відхилив пропозицію про встановлення митного союзу з Італією, а 1933 закрив італійські школи. В жовтні 1935 Зогу призначив ліберальний уряд на чолі з націоналістом Мехді Фрашери. У 1936 уряд було розпущено. 1920 Албанія – член Ліги Націй. 1922-24 – період пол. нестабільності. 12.04.1939. збори алб. провідників, скл. Іт., запропонували алб. корону Вікторові Емануїлові ІІІ, який правив в Іт. та Алб. на правах особист. унії.