3. Сучасна структура та рівень розвитку транспортної системи Туреччини

Світова транспортна система характеризується досить неоднорідною інституціональною та соціальною структурою. Її стан в значній мірі визначається економічною потужністю національного капіталу та змінами у характері перевезень. Вона включає приватні, державні та змішані компанії. Держава у значній мірі курує розвиток національних транспортних систем, оскільки транспорт є матеріально- та енергомістким сектором економіки з довготривалим інвестиційним циклом та високим рівнем фізичного та морального зношення. У транспорті створюється біля 10 % ВВП (у с/г - 2,5%), у транспорт вкладається 20% усіх приватних капіталовкладень, транспортом споживається 15-18% усієї енергії, під об'єктами транспортної інфраструктури зайнято до 5% території світу.

У сучасному світовому господарстві Туреччина за багатьма ознаками належить до групи країн, що розвиваються. За класифікацією світового банку вона відноситься до підгрупи країн з середньонизькими доходами. Це індустріально-аграрна країна, яка входить до числа перших 25 країн світу за виробництвом ВВП. Прямі іноземні інвестиції в Туреччину незначні – менше 1 млрд. дол. щороку.

В основі державної економічної політики лежить контроль базових галузей господарства з великими капіталовкладеннями. Держава контролює весь залізничний транспорт та засоби зв’язку, 50% морського транспорту, 75 % видобувної та понад 30% обробної промисловості (переважно підприємства паливно-енергетичного та металургійного комплексів), 75% кредитно-банківської системи. Разом з цим Туреччина має сильний і швидко зростаючий приватний сектор.

У перевезенні вантажів різко виділяється автомобільний транспорт. Незважаючи на те, що за останні шість жів обсяги перевезення вантажів цим видом транспорту зменшились більше ніж у 3,9 раза, його частка залишається досить високою і становить 70% від загального обсягу перевезених вантажівів транспортною системою Туреччини. Стабільними залишаю­ся обсяги перевезення вантажів трубопровідним транспортом, у той час як усіма іншими видами транспорту ці обсяги постійно скорочуються. Внаслідок цього частка трубопровідного транспорту значно зросла і досягла 13%, що майже дорівнює питомій вазі залізничного транспорту (16%) [Додаток Б].

Сумарна вартість транспортних послуг та послуг зв’язку складає біля 16% вартості ВВП Туреччини. Загальна протяжність автомобільних шляхів 385,9 тис.км. Структура автомобільних шляхів показана на рис.3.1.

Рис 3.1.Структура автомобільних шляхів (%)

Загальна протяжність залізниць 11,5 тис. км, з них лише близько 3 тис. км –електрифіковані. Як видно з табл.3.1. загальна протяжність залізниць Туреччини є не надто великою.

Таблиця 3.1.

Протяжність залізниць деяких країн світу

Назва країни	США	Росія	Канада	Китай	ФРН	Австралія	Туреччина
Загальна протяжність залізниць (тис.км.)	265	86	68	55	44	42	11,5

Турецькі залізниці переважно одноколійні. Рухомий склад і самі залізниці сильно зношені. Вони забезпечують головним чином перевезення вантажів та мінеральної сировини.

Як відомо Туреччина в силу свого своєрідного географічного положення лежить на перетині головних торгових шляхів, що ведуть з Європи до Азії, на Близький схід і в Північну Африку. Тому транспортна система Туреччини відіграє важливу роль не тільки в економіці самої Туреччини, але впливає на рівень торгівлі сусідніх країн. Ця країна служить своєрідним перевалочним пунктом для всього Європейського Союзу, який веде активну торгівлю з країнами Азії та Африки по морю, суші або повітрю.

Основними торговими партнерами Туреччини є: Німеччина, США, Італія, Росія, Франція, Великобританія, а також Нідерланди, Бельгія, Японія, Іран,

Саудівська Аравія (рис.3.2.).

Рис. 3.2. Товарообіг Туреччини із зарубіжними країнами-партнерами у 2012 р. (млрд. дол. на рік)

В Туреччині розвинені всі види транспорту, але значна берегова лінія та наявність зручних бухт зумовили особливий розвиток морського транспорту, який повністю обслуговує каботажні та частково експортно-імпортні перевезення. Морські порти мають свою власну інфраструктуру і забезпечені сучасним обладнанням. Вони в даний час належать державі, але включені в план загальнонаціональної приватизації, в якій дуже зацікавлені зарубіжні інвестори. Для внутрішнього судноплавства можуть використовуватися лише озера, оскільки на ріках – пороги, а деякі з них влітку взагалі пересихають. Зараз склалася така ситуація: держава переважає по загальному тоннажу торгового флоту, і в її руках знаходяться найбільш великі судна, але щодо дрібних і середніх суден вирішальне слово за приватним сектором. В цілому, приблизно половина суден перебуває в руках приватних судновласників. Але, так як основна частина приватних суден - вантажні, а у держави - пасажирські, то у перевезеннях вантажів приватний флот випереджає державний.

Через Туреччину проходять важливі міжнародні авіалінії до Європи, країн Азії та Північної Африки. 15 внутрішніх авіаліній забезпечують перевезення понад 2 млн. пасажирів. Стільки ж пасажирів перевозиться зовнішніми авіалініями. На території Туреччини функціонує 120 аеропортів. Аеропортами міжнародного значення є Ессенбога (Анкара), Ешільський (Стамбул), Чіглі (Ізмір) та Адана.

По території Туреччини проходить 1738 км нафтопроводів, якими транспортується сира нафта, 2321 км трубопроводів, якими перекачуються нафтопродукти та 708 км газопроводів. У 2005 був введений в дію нафтотрубопровод Баку-Джейхан (узбережжя Середземного моря). Посередницька й зв’язуюча роль Туреччини у майбутньому ще більше зростатиме після введення нових нафто- і газопроводів з Ірану, Казахстану, Туркменістану та Азербайджану до Європи, у тому числі й України, про що є відповідна домовленість, або ведуться переговори. Найбільший з них зв’язує райони видобутку нафти на сході країни з Іскендеруном та іншими промисловими центрами сходу країни. Розміщення трубопроводів показано в додатку В.

На даний момент пасажирське авіасполучення в країні добре розвинуте. Туреччина налічує більше 102 аеропортів, з них близько ста з твердим покриттям злітно-посадкової смуги, і тільки 12 з грунтовими злітно-посадковими смугами.

Авіакомпанія Turkish Airlines здійснює регулярні рейси між регіональними та районними центрами країни. Крім того, проводяться щоденні рейси зі Стамбула, Анталії і Адани на Північний Кіпр.

Турецькі авіакомпанії Turk Hava Yollari і Turk Hava Tasimaciligi виконують рейси усередині країни.

Головний міжнародний аеропорт Туреччини - аеропорт Ататюрк у Стамбулі. У 2009 році експерти назвали його другим кращим авіатранспортним підприємством Східної Європи. Цей найбільший аеровузол Туреччини щодня обслуговує від 70 до 100 тис. пасажирів.

Другий стамбульський аеропорт Sabiha Gokcen - обслуговує головним чином внутрішні, бюджетні та чартерні рейси. Великими є також аеропорти Анкари і Ізміра.

Низький рівень транспортного машинобудування змушує уряд Туреччини до регулярних закупівель транспортних засобів за кордоном. Основним продавцями останніх є США, Великобританія, Німеччина, Франція, Росія. Це збільшує різноманітність типів транспортних засобів, що істотно здорожує можливості і знижує оперативність технічного обслуговування.

Загальна довжина залізниць Туреччини становить 11,5 тис.км. Вантажообіг - 7 млрд. т / км. Структура рухомого складу залізниці показана в додатку Д. Оснащеність і технічний стан залізниць низькі. Близько половини залізничного полотна не відповідає технічним нормам. Майже всі дороги одноколійні, максимальна допустима швидкість для пасажирських поїздів - 80 км на годину, для вантажних – 60 км на годину.

Вагони поділяються на декілька видів: "Pulman" - сидячі місця, "Yataklı" -двомісне купе підвищеної комфортності, "Kuşetli" - чотиримісне купе (нагадує російське купе), "Kompartımanlı" - чотиримісне сидяче купе.

Турецькі залізниці здійснюють сполучення за кількома головними напрямками: Стамбул - Анкара; Стамбул - Анкара - Ерзурум - Карс; Стамбул - Ескішехір - Ізмір; Стамбул - Анкара - Кайсері - Ван (далі в Іран) .

В даний час у зв'язку з різким підвищенням тарифів на автобусні перевезення (приблизно вдвічі за останні три роки ) поїзд стає досить зручним і недорогим способом пересування по країні. Число ліній розширюється з кожним роком, зростає і швидкість пересування.

Незважаючи на те, що протяжність транспортних шляхів Туреччини за останні роки збільшилися, і покращилася якість самих доріг, загальний стан транспортної мережі ще далекий від задоволення потреб країни. Про це свідчить зіставлення відповідних даних по Туреччині і по країнах Західної Європи. По густоті транспортної мережі Туреччина в 15-20 разів поступається західноєвропейським країнам. Водночас витрати на будівництво та утримання державних доріг в Туреччині в 10 разів нижче, ніж у розвинених країнах.

В умовах Туреччини, де переважає сільськогосподарське виробництво і де основним продуктом, який підлягає перевезенню, є продукція, вироблена дрібним сільськогосподарським підприємством, найбільш ефективним видом транспорту є автомобіль. В автомобільному транспорті до 80% перевезень здійснюється приватним сектором, особливо в перевезеннях пасажирів, де його частка ще вище. Хоча, поряд з сучасними видами транспорту в Туреччині до цього часу повсюди зберігається гужовий і в'ючний транспорт, який має велике значення для сільського населення.

Протяжність автомобільних доріг становить 385 тис.км, в тому числі 131,2 тис. км - з твердим покриттям. Карта автомобільних шляхів Туреччини показана в додатку Е.

Структура автомобільного парку Туреччини у 2013р. показана на рис.3.3.

Рис. 3.3. Структура автомобільного парку Туреччини у 2013р.

Автомобільними дорогами Туреччина пов'язана з усіма сусідами, крім Грузії.

Автобусне сполучення в Туреччині розвинене відмінно. Переважна більшість автобусів сучасні, чисті, обладнані кондиціонерами і біотуалетами. Автобусне сполучення швидше і ефективніше ніж залізничне, особливо на малі та середні відстані.

Дешеві, надійні і комфортабельні міжміські автобуси стали в Туреччині найбільш популярним засобом пересування. Автобусних компаній в Туреччині дуже багато (більше 320), і квитки купити досить просто. Кращими за співвідношенням ціни з рівнем обслуговування є компанії Ulusoy і Varan.

Сучасна Туреччина з економічного розвитку і менталітету населення більше схожа на Східну Європу, ніж на справжню азіатську країну. Величезна кількість доларів, ввезених до Туреччини російськими «човниками» в 90-х роках, дозволили суттєво підняти економіку - і як наслідок тут організовано досить сучасна система громадського транспорту. Наприклад, у Стамбулі працює кілька видів громадського транспорту, в тому числі: таксі, маршрутне таксі, автобус, метробус, метро, ​​трамвай, фунікулер, приміські поїзди, морські автобуси і пороми.

Турецькі автобуси бувають двох видів: муніципальні і приватні. Муніципальні пофарбовані в червоний або зелений кольори. Приватні, більш комфортабельні, - в блакитний або помаранчевий. Автобусна зупинка позначається буквою D і по-турецьки називається durak.

Таксі - дуже поширений в Туреччині вид транспорту. У місті стоянки таксі можна знайти майже повсюдно. Яскраво-жовті машини таксі легко відрізнити в транспортному потоці. Це цілодобовий і найзручніший вид транспорту, причому в Стамбулі він, порівняно з більшістю європейських столиць, порівняно дешевий.

Метро відіграє надзвичайно важливу роль у житті багатомільйонного Стамбулу, який об'єднав Європу та Азію. Метро в Стамбулі - досить дивна підземна конструкція з трьох ліній, які абсолютно не перетинаються між собою.

Всі шість станцій лінії були обладнані ескалаторами і ліфтами для інвалідів. Станції виглядають однаково, незважаючи на те, що для кожної з них був обраний індивідуальний колір. Загальна протяжність лінії - 7,9 кілометрів. Пропускна здатність - 70 000 осіб на годину в одному напрямку. Поїздка по всій лінії триває 12 хвилин.

Є ще одна гілка - так зване "легке метро".

Фунікулер - рейковий транспортний засіб з канатною тягою для перевезення людей на невелику відстань по крутій трасі. Фунікулер є спеціалізованим транспортом, застосовуваним в умовах важкого рельєфу місцевості. Аналогічні лінії метро знаходяться в містах Анкара, Ізмір, Бурса.

Турецькі трамвай і метро в сукупності складають досить дивну на перший погляд схему. Це - два види транспорту, які доповнюють один одного.

Трамваї є як мінімум в чотирьох турецьких містах - Стамбулі, Бурсі, Коньї і Анталії. У культурній столиці Туреччини Коньї трамвай схожий на російський, відрізняється лише тим, що часто зустрічаються міні-поїзда з трьох вагонів. Трамвайні колії проходять по звичайних міських дорогах, там же, де рухається автотранспорт.

Дороги в південно-західній Туреччині і в туристичних центрах відрізняються високою якістю. Рух правосторонній, але на практиці рух часто здійснюється по середині дороги без будь-якого дотримання смуг.

У Туреччині немає розвиненої суднобудівної промисловості, тому майже всі великі судна, якими володіє турецький торговий флот, мають іноземне походження.

За статистичними даними турецький торговий флот має загальну водотоннажність понад 4 млн.т., що ще далеко не задовольняє потреби країни в такому виді транспорту порівняно з іншими країнами (рис.3.4.).

Рис 3.4. Водотонажність країн світу у 2012 р. (млн.брутто-тонн)

На всьому турецькому узбережжі зараз налічується 12 портів. Характеристика портів країни вказана в додатку Ж.

Найбільші з них: Стамбул, Ізмір, Зонгулдак, Самсун, Трабзон і 57 пристаней. Вантажно-розвантажувальні роботи, особливо на пристанях, ведуться повільно, посадка і висадка пасажирів здійснюється примітивним способом, складське господарство не справляється із збільшеним вантажообігом. У штормову погоду всі роботи повністю припиняються.

Розміри портів та їх потужність визначаються насамперед ступенем розвиненості і економічним потенціалом того району, де цей порт розташований. Для більшості портів Туреччини обставини склалися несприятливо, оскільки вони віддалені від основних промислових і сільськогосподарських центрів. Крім того, пристані і судна слабо оснащені сучасними вантажно-розвантажувальними пристроями; портові операції проводяться повільно, що ще більше уповільнює рух вантажів.

Ефективність портового господарства і самого торгового флоту знижується внаслідок відсутності будь-якого єдиного адміністративно-господарського центру: все це багатолике господарство розосереджено між численними організаціями і компаніями, які часто конкурують одна з одною. Так, частина портів експлуатує Мореплавний банк, який знаходиться у віданні Управління залізниць, деякі пристані знаходяться під управлінням місцевої влади.

У Туреччині добре розвинена система водних перевезень. Найбільш швидкий і комфортабельний засіб пересування - морські автобуси. Крім того, виконуються поромні рейси вздовж берегів Мармурового, Егейського і Середземного морів, а також на грецькі острови (Лесбос, Хіос, Самос, Родос). Для водних пасажирських перевезень використовуються судно на підводних крилах, «морські автобуси», або катамарани.