ПЛАН
Вступ.
1. Сутність, значення та основні функції транспортного комплексу Туреччини.
2. Передумови регіонального розвитку і розміщення транспортного
комплексу Туреччини.
3. Сучасна структура та рівень розвитку транспортних мереж Туреччини.
4. Територіальна структура та регіональні відмінності транспортного
комплексу Туреччини. Транспортно-економічні зв’язки.
5. Проблеми, перспективи розвитку і розміщення транспортного комплексу
Туреччини.
Висновки.
Список використаних джерел.
ВСТУП
Дослідження зарубіжних країн та їх регіонів завжди було і залишається однією із важливих проблем на сьогоднішній день. Досліджуючи економічно розвинені держави ми можемо робити висновки та намагатися проаналізувати причини розвитку.
Транспорт Туреччини відіграє важливу роль у житті країни, особливо в економічній сфері.
Актуальність теми. Транспорт є основою формулювання внутрішнього та міжнародного ринків, забезпечення сталого розвитку ринкової економіки. Постає завдання дослідити останні тенденції у розвитку транспортних систем Туреччини, розкрити їхню роль у формуванні виробничої інфраструктури країни, оскільки остання є об'єктом для ґрунтовного дослідження.
Мета роботи. Метою даного дослідження є вивчення сфери послуг транспортного комплексу в умовах розвитку постіндустріальних тенденцій в сучасній економіці, встановлення перспектив розвитку транспорту Туреччини. Функціонування різних транспортних систем через окремі види транспорту дозволить проаналізувати їхню роль у формуванні державної обслуговуючої системи. В зв'язку з цим метою дослідження є аналіз та розкриття впливу кожного структурного елементу транспортної системи на формування національної інфраструктури.
Для досягнення цієї мети слід поставити перед собою наступні завдання:
- розглянути етапи розвитку транспорту й основні поняття економічної географії транспорту;
- охарактеризувати структуру транспортної системи;
- визначити основні види транспорту та їх особливості в деяких економічних районах Туреччини;
- намітити основні проблеми розвитку транспортної системи та напрями її інтегрування в транспортні структури Європи.
Предметом дослідження є географічні фактори, компонентно-функціональна структура та особливості територіальної організації Туреччини.
Транспортний комплекс – це поєднання різних видів транспорту, обслуговуючих та допоміжних підприємств і організацій на певній території.
Розширення територіального поділу праці, його удосконалення і виникнення нових, ефективніших форм обміну товарами між окремими територіями значною мірою залежить від рівня розвитку транспортного господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах. Чим розвиненіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення об’єкта (міста, промислового підприємства). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і розвитку господарств на окремих територіях.
Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру господарського комплексу. Це пов’язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається якась кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому найдоцільніше розміщувати господарські об’єкти там, де найменші транспортні витрати.
В першому розділі розглядається сутність, значення та основні функції транспорту Туреччини. Також розглядаються переваги та недоліки даного виду транспорту.
В другому розділі курсової роботи розглядаються та аналізуються передумови розвитку і розміщення транспорту Туреччини.
В третьому розділі вивчається сучасна структура та рівень розвитку транспорту Туреччини.
Четвертий і п’ятий розділ курсової роботи присвячений територіальній структурі та регіональним відмінностям транспорту Туреччини, вивченню транспортно-економічних зв’язків, проблемам, перспективам розвитку і розміщення транспорту Туреччини.
1. Сутність, значення та основні функції транспортного комплексу Туреччини
Транспорт – специфічна комунікаційна інфраструктурна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потреби господарства і населення з усіх видів перевезень. Це матеріальна основа розвитку виробничо-технологічних внутрішніх і зовнішніх зв’язків країни. Він бере участь у перевезенні сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції та доставці їх споживачам, а також перевозить пасажирів. Транспорт є необхідною умовою територіального поділу праці, спеціалізації районів, їх комплексного розвитку. Транспортний чинник здійснює вплив на розміщення і галузеву структуру виробництва, без його врахування не можна досягти раціонального розміщення продуктивних сил.
Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере участь у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу. Транспортні витрати включаються до собівартості продукції. У деяких галузях промисловості транспортні витрати особливо значні, як, наприклад, у нафтовій галузі, де вони можуть досягати 50% собівартості продукції.
Транспорт – важлива складова частина ринкової інфраструктури Туреччини, бо створює умови для формування загальнодержавного і місцевих ринків.
Важливе значення транспорт має і у вирішенні соціально-економічних проблем. Забезпеченість території розвиненою транспортною системою – важливий критерій високого рівня її освоєння, фактор залучення населення і виробництва та розвитку інтеграційних процесів.
Туреччина має досить розвинену транспортну систему. У цій галузі зайнято 3% населення країни.
Домінуюче положення в системі перевезень займає автомобільний транспорт. Число автотранспортних засобів швидко зростає. Велике значення для розвитку автомобільного транспорту Туреччини має введення в експлуатацію другого підвісного моста через Босфор. Він дозволив збільшити потік транзитних вантажів через Туреччину, що є джерелом надходження валюти.
Транспорт і зв'язок займають перше місце за інвестиціями серед державних секторів економіки. Близько 90 % транспортних перевезень в країні здійснюється наземним шляхом. Структура транспортних перевезень наземними шляхами вказана на рис 1.1.
Рис 1.1. Структура транспортних перевезень наземним шляхом за 2013 р.
У Туреччині добре розвинений повітряний транспорт. Найбільшими є аеропорти Стамбула: імені Сабіха Гекчен та імені Ататюрка , а також аеропорт Анкари Есенбога. Рейси усередині країни виконують турецькі авіакомпанії Turk Hava Tasimaciligi і турків Хава Йоллари, зарубіжні рейси - компанія SunExpress.
Перевагу у перевезенні іноземних пасажирів надається повітряному транспорту, а вантажів - морському. Країна має берегову лінію протяжністю близько восьми з половиною тисяч кілометрів, тому найбільшу питому вагу в зовнішньоторговельних перевезеннях має морський транспорт. Тоннаж морського флоту – близько 4 млн.т. Він забезпечує до 243,5 млн. тонн вантажоперевезень на рік. Основні порти Туреччини - Стамбул, Ізмір, Самсун, Ізміт, Трабзон, Іскендерун, Мерсин, Ереглі [5].
Другим за значимістю є автотранспорт. На його частку припадає до 90% внутрішніх вантажних перевезень і велика частина пасажирських перевезень. Основний вид пасажирського автотранспорту - автобуси, більшість з яких комфортабельні, і вартість проїзду в них відносно невелика.
Залізничний транспорт в Туреччині грає другорядну роль, частка його вантажоперевезень не перевищує 5%, а у більшій частині районів середземноморського узбережжя залізничне сполучення практично відсутнє.
Серед видів міського транспорту найбільш популярні автобуси і маршрутні таксі. В Анкарі, Стамбулі, Ізмірі і Адані функціонують лінії метро. У Стамбулі діє також лінія так званого «легкого метро»- Istanbul LRT.