Лекція 15. Оперативне управління транспортним процесом.

1. Основні області координації різних видів транспорту.

Координація роботи різних видів транспорту набуває все більшого значення по мірі зростання об’ємів перевезення вантажів і пасажирів, розвитку автоматизованих систем управління, ускладнення техніки і технології роботи різних видів транспорту.

Більшість проблем взаємодії окремих видів транспорту пов’язані з організацією та удосконаленням роботи транспортних вузлів, де виникають проблеми неузгодженості дій, різноманітності тарифних систем, необхідності багаторазового переоформлення документів.

Для ефективного функціонування взаємодіючих видів транспорту необхідно узгодити їх роботу на всіх рівнях та областях управління, що досягається шляхом координації. Координація – це погодження, вироблене та встановлене спільно декількома сторонами. Вона направлена на формування корегуючих, або підтримуючих дій для забезпечення погодженої роботи у досягненні організаційно незалежних цілей.

Існують два шляхи досягнення погоджених дій:

1) зрівняння пріоритетів за цілями, що збігаються;

2) обмеження вибору альтернатив за цілями, які відрізняються.

Процес реалізації цих шляхів являє собою організовану послідовність зв’язаних між собою блоків переробки інформації. Спочатку виділяються спільні інтереси, а потім розходження. Після цього, виконується оцінка ступеню їх взаємної обумовленості та взаємної залежності, які необхідні для формування шляхів взаємодії. На останньому етапі виконується вибір альтернатив, що задовольняють погодженим вимогам. У кожному конкретному випадку, задачі координації відрізняються - або це фіксація інтересів, які збігаються, або їх перебудова, або доведення доцільності погодженого прямування до своїх цілей через усунення можливих протиріч та конфліктів, або установлення компромісу та режиму обопільної допомоги.

Координація – не завжди співробітництво, але завжди вирішення протиріч. У процесі координації відбувається:

1) співставлення інтересів координуючих сторін;

2) розташування пріоритетів;

3) орієнтування діяльності координуючих сторін.

Важливою задачею подальшого вдосконалення координації роботи різних видів транспорту є вибір стратегії розвитку вузлів на основі генерального плану. Досвід розробки генеральних планів для багатьох міст показав, що проходить збільшення диспропорції між розвитком виробництва і транспорту, а також необхідно приділяти велику увагу шляхам раціонального нарощування резервів транспортних вузлів і бронювання територій для їх потреб, тому що:

1) часто необґрунтовано приймаються рішення про винесення ряду транспортних пристроїв за межу міських територій;

2) відсутня науково-обгрунтована типологія вузлів, а в їх розвитку переважає відомчий підхід;

3) транспортні споруди, як правило, не мають достатніх умов для розвитку на існуючих майданчиках в відповідності з динамікою розвитку міста, що створює ілюзії про техніко-економічну ефективність виносу транспортних об’єктів на нові площі.

Координація роботи різних видів транспорту охвачує області: планово-економічну, технічну, технологічну (експлуатаційну), організаційну і правову.

Планово-економічна координація перевізного процесу проводиться в системі планування вантажних і пасажирських перевезень, що дозволяє науково обґрунтовано визначити потреби країни в перевезеннях вантажів і пасажирів в цілому, і правильно розподілити їх по кожному виду транспорту. Планово-економічна координація передбачає розробку ряду крупних комплексних проблем:

1) обґрунтування складу і структури транспортної системи з розподілом об’ємів перевезень на внутрішньовиробничі і в сфері обігу і ефективний розподіл їх по видах транспорту;

2) формування і наукове обґрунтування відображення показників транспортної системи в народногосподарських показниках: загальному суспільному продукті, національному доході, міжвідомчому балансі;

3) розробка нормативних і методичних документів для правильного відображення транспортного фактора в вирішенні народногосподарських проблем;

4) визначенні показників транспортного забезпечення підприємств народного господарства, ефективності і якості роботи транспортної системи і її окремих видів;

5) розробка єдиної методичної основи системи тарифів для окремих видів транспорту і змішаних сполучень на базі співставних витрат;

6) створення єдиної номенклатури вантажів;

7) уніфікація планових і звітних показників використання рухомого складу.

Технічна координація здійснюється при проектуванні розвитку окремих транспортних напрямків, їх пропускної і провізної здатності, переробної можливості транспортних вузлів і рухомого складу. Технічна координація означає також:

1) врахування взаємних вимог і узгодження між видами транспорту і вантажовласниками параметрів рухомого складу по габаритах, вантажопід’ємності, вмістимості з ціллю найбільш ефективного використання навантажувально-розвантажувальних фронтів;

2) максимальну уніфікацію і стандартизацію вузлів, деталей, навантажувально-розвантажувальних машин і механізмів для використання їх в умовах роботи різних видів транспорту.

Технологічна координація включає:

1) комплексну систему експлуатації різних видів транспорту з оптимальною організацією вантажопотоків;

2) координацію вантажної і перевізної роботи;

3) організацію руху засобів різних видів транспорту по узгоджених графіках;

4) впровадження єдиних технологічних процесів роботи різних видів транспорту в пунктах перевалки вантажів і пересадки пасажирів;

5) використання системи взаємної інформації про рух завантажених і пустих засобів різних видів транспорту;

6) координацію регулювання вантажопотоків різних видів транспорту до перевалочних пунктів і пунктів пересадки пасажирів;

7) впровадження сумісної технології роботи вантажовідправників, задіяних видів транспорту і вантажоотримувачів з ціллю забезпечення організації перевізного процесу в вантажних сполученнях „від дверей до дверей” і в пасажирському „ від будинку до будинку”.

Організаційна координація здійснюється системою державних органів. Верховна Рада і Кабінет міністрів приймають законодавчі акти, що стосуються діяльності всіх видів транспорту, і визначають порядок їх спільної діяльності в тій чи іншій області. Координацію поточної діяльності проводять між собою в оперативному порядку відповідні міністерства, відомства, транспортно-експедиторські організації. Вони узгоджують плани перевезень в змішаних сполученнях, організовують контроль за виконанням планів і здійснюють спільно оперативні заходи по забезпеченню подачі рухомого складу різних видів транспорту в пункти навантаження-розвантаження.

Правова координація виникає в здійсненні транспортного процесу між різними видами транспорту і багато численними вантажовідправниками і вантажоотримувачами а також пасажирами в разі виникнення різних юридичних і правових взаємовідносин. Від того, наскільки чітко визначені взаємні обов’язки і відповідальність сторін залежить використання транспортних засобів і якість перевізного процесу в перевезеннях вантажів і поїздках пасажирів.