22.Етнічні символи. Їх різновиди.

Етнічні символи - виражають (або, вірніше, приховують) певні частини, "Згустки" психічного складу і ідей етносу, його установки і світосприйняття, я-концепцію і інші змісту етнічної психіки. Символізуються різні уявлення, частина ідеології, психологічний досвід етносу. Символізується частина культури етнічної групи. Етнічні символи є засобами сублімації етнічних конфліктів. У тих випадках, коли конфлікт має груповий або особистий егоїстичний характер і не виражає загальноетнічні інтереси, лідери прагнуть перетворити його в загальноетнічних, щоб мати достатню кількість послідовників і необхідні ресурси. У цій справі велику допомогу надають етнічні символи: а) символізуючи конфлікт, його розширюють, перетворюють на загальноетнічних. Наприклад, якщо стверджується і яскраво демонструється, що ворог піднімає руку на наші етнічні символи, які освячені традицією, тоді члени етносу не можуть залишатися байдужими, б) символи беруть участь у виправданні конфліктів з егоїстичними, вузькогрупових корисливими цілями учасників.

За ствердженням рекламістів, звернення за допомогою архетипічних символів до глибин людської психіки на сьогоднішній день є одним з найбільш дієвих способів для створення ефективної реклами .

У цьому напряму найбільш вдалою і професійною на наш погляд, є реклама Блоку Юлії Тимошенко. Білий, чорний, червоний, що становлять основу колірного рішення, являють собою традиційну тріаду барв українців, в якій кожний колір несе певне символічне навантаження. Білий у давній давнині ототожнювався з водою, світлом. Така відповідність обумовила його символічне значення як блага. З прийняттям християнства білий набуває змісту духовності, праведності, чистоти, божественного світла, стає символом причетності до ангельського чину, лику блаженних, святих. Окрім того, він є також кольором мудрості, правди, добра.Червоний – найбільш уживаний, значимий і улюблений у традиційній культурі українців – уподібнюється крові, вогню, сонцю. Як колір вогню, він є символом захисту й очищення. Це – колір відродження, життя, життєдайного тепла, любові. Символіка кольору, що обумовлена оціночною семантикою, представляє червоний як гарний, цінний, відмінний.

З чорним, як правило, поєднуються уявлення, пов’язані з негативними явищами, діями, якостями. Проте, у символіці та більшості реклами БЮТ завдяки незначній кількості чорного та перевагою за площею білого і яскравого червоного вони не є домінуючими і чорний набуває зовсім іншого значення – кольору землі, яка завжди була годувальницею і основою життя для українського народу. Виключенням є серія плакатів «Вони ... вона – працює», де чорний колір уособлює зло і є кольором пітьми, ворожості, зради, реакції.

У рекламі БЮТ вміло використані й інші колірні символи. Зокрема, зелений (паросток на плакаті «Весна переможе»), що втілює символічну функцію нового росту, блага, надії на щасливе майбуття, відродження і відновлення життя, а, у даному випадку, і національного українського життя та золотисто-жовтий (зріле колосся – плакат «Україна переможе»), символізуючий сонячне світло, зрілість, достаток.

На українському етнокультурному тлі така загальнолюдська закономірність набувала своєрідних етнічних рис, властивих психічному складу українців та їхній духовній культурі. Річка для них уособлювала не просто господарські, економічні, соціальні чи суто людські зв'язки, як це характерно для багатьох інших народів, вона ставала духовним началом для людності, що пов'язувала з нею своє буття. Адже більшість обрядових дій українців відбувалися біля води, бо ототожнювалися з водною стихією: купальські обряди, русалії й водохреще, обливання та ворожіння на мосту, біля криниці чи ополонки; водна магія та культ води лежали в основі багатьох вірувань та повір'їв, втілюючись у колоритних демонологічних обрядах, що стали етнічними символами духовної культури українців, - у образах русалки, нявки, водяника тощо.

Одним із символів матеріальної народної культури українців став відкритий тип двору - не покритий дахом, що відрізнявся від типу дворів, розповсюджених серед усіх сусідніх з українцями народів: росіян, білорусів, поляків, молдаван та ін. Етнічною своєрідністю визначалася й забудова - розташування хати і господарських споруд, хоча вона в Україні пізнього середньовіччя мала кілька варіантів. Один з них - вільна забудова: окремі господарські споруди розміщувалися на дворі вільно, не з'єднуючись спільним дахом; другий - однорядна забудова: всі господарські споруди ставали в один ряд з хатою, нерідко об'єднуючись спільним дахом; третій - дворядна забудова: жилий будинок і господарські споруди розташовувалися один проти одного; четвертий - Г-подібна забудова, коли хата і господарські споруди будувалися по обидві сторони садиби і були об'єднані спільним дахом.