
- •15.Психологія соціальних класів.
- •16.Психологія етнічних груп.
- •17.Психологія масових явищ.
- •18.Психологічні особливості великих стихійних груп.
- •19.Суперетноси та субетноси.
- •20.Основні напрями етнопсихологічних досліджень.
- •21.Маргінальний статус індивіда і адаптивні реакції.
- •22.Етнічні символи. Їх різновиди.
- •23.Механізми етнічної символізації.
- •24.Етнічні стереотипи і забобони.
- •25.Різновиди стереотипів, механізми виникнення.
- •1. Характерні мовним стереотипам:
- •2. Характерні етнічним стереотипам:
- •26.Особистісна самосвідомість і її структура.
- •27.Самозахист особистої “я-концепції”.
- •28.Групоцентризм.
20.Основні напрями етнопсихологічних досліджень.
В масі етнопсихологічних досліджень можна виділити три тенденції. Перша з них полягає в підкресленні відмінностей між культурами. Її крайнім полюсом є максимізація міжкультурних відмінностей у змісті та структурі психічних процесів. З прикладами культурного релятивізму - концепцією конфігурації культур Р. Бенедикт, гіпотезою лінгвістичної відносності Сепіра-уорф - ми вже знайомі. Ще один яскравий приклад такого підходу -- концепція французького філософа і соціолога Л. Леві-Брюля, протиставляв первісне мислення логічного мислення європейців, - буде розглянуто в цій чолі.
Релятивізм не означає явного або прихованого расизму, в якому його прихильників нерідко звинувачують. Навпаки, Релятивісти відчувають почуття поваги до кожного вивчається народу і є послідовниками Ф. Боаса, який підкреслював, що всі культури рівні, але різні. Стверджуючи рівність культур, вони мало цікавляться встановленням схожості між ними. А відмінності інтерпретуються ними з якісною, а не з кількісної точки зору..
Якщо в вивчається інтелект, то міжкультурні відмінності знаходять в його формі або стилі, а не в інтелектуальної компетентності індивідів. Релятивісти прагнуть уникнути навіть натяку на перевагу власної групи, намагаючись зрозуміти людей на «їх власною мовою» і «виходячи з їх цінностей».
Друга тенденція полягає в абсолютизації подібності між культурами: заперечується будь-яка специфіка, ігноруються очевидні відмінності між ними. Прихильників абсолютизму мало хвилює проблема етноцентризму і, як наслідок, ігнорується можливість того, що особливості культури дослідників впливають на їх концепції. Прихильники «Абсолютизму навпаки», яскравим представником якого є американський психолог М. Коул (див. Коул, Скрібнер, 1977), розглядають культури як рівні і однакові, а наявність відмінностей пояснюють нездатністю існуючих методик виявити внутрішня схожість між психоло--ня явищами.
Прихильники третій тенденції відстоюють універсалізм - єдність психіки з можливими досить суттєвими зовнішніми відмінностями. Дослідники цього напряму вважають, що базові психологічні процеси є спільними для людських істот всюди на Землі, але на їх прояву серйозний вплив має культура. Іншими словами, культура «грає різні варіації на загальну тему» , а самі культури рівні, зовні різні, але в основі своїй однакові. У дослідженнях універсалістів проводяться порівняння, але з великими пересторогами, з прагненням уникнути оцінок і переваги своєї культури. Використовуються стандартні методики, але обов'язково адаптовані до кожної досліджуваної культури. Головне питання, яке ставлять перед собою дослідники: якою мірою і якими способами культура впливає на внутрішній психічний світ людини. Відповівши на нього, можна, на їхню думку, і наблизитися до розуміння того, які психологічні поняття дійсно є універсальними і можуть бути використані для опису поведінки людини в будь-якій культурі.
21.Маргінальний статус індивіда і адаптивні реакції.
Якщо індивід або етнічна група в певнім суспільстві займають прикордонне положення тоді тут говориться про маргінальний стан даного індивіда або етнічної групи.
У будь-яких умовах життя багатоетнічних суспільств, особливо в історичні періоди швидких соціальних і економічних змін невелике число членів гноблених етнічних груп домагається підвищення свого соціального статусу й виходить за ті рамки ролей які їм пропонувалися. Такі люди займають проміжний статус між цими двома соціальними світами. Формально вони стають членами вищого шару суспільства (навіть еліти), але в цій новій групі їм дуже важко ввійти в неформальні, первинні взаємини з її членами. Якщо такі люди залишаються жити в середовищі своєї колишньої етнічної групи, тоді членам обох груп важко визначити, як варто звертатися з ними.
«Маргінальна людина» - позначає людину, що одночасно належить двом або більшому числу референтних, зокрема етнічних груп, яка хоче жити у двох світах, бажає зберегти свої традиції, мову й релігію й одночасно бути прийнятою у новому середовищі. Але тут її звичайно не приймають через расові й інші упередження.
Хронічна дезадаптованість людини в сучасних динамічних суспільствах у ще більшому ступені властива маргінальним людям.
Підтипи маргінальної людини. Е.В. Стоунквист розглядав наступні різновиди (підтипи) маргінальної людини:
♦ вискочка (парвеню);
♦ відірваний від своїх етнічних корінь людина (deracine);
♦ декласовані особистості (declasse).