
- •1. Сутність та необхідність промислової політики.
- •2. Взаємозв'язок інтересів, цілей, стратегій, пріоритетів, напрямів та методів промислової політики.
- •3. Напрями реалізації промислової політики.
- •4. Методи та засоби промислової політики.
- •5. Функції і завдання органів центральної та місцевої влади.
- •6. Система показників обсягу виробництва продукції промисловості та її взаємозв'язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками.
- •7. Система показників економічної ефективності в промисловості.
- •8. Тенденції рівня ефективності: статичні та динамічні показники рівня ефективності.
- •9. Характеристика типів розвитку промисловості: екстенсивний та інтенсивний розвиток.
- •10. Напрями та форми інтенсивного розвитку промисловості.
- •11. Моделювання розвитку промисловості за допомогою виробничих функцій: екстенсивний, інтенсивний, оптимальний розвиток.
- •12. Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості.
- •16. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції.
- •20. Роль держави у інвестиційному процесі: принципи державної інвестиційної політики.
- •21. Амортизаційні нарахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України.
- •22. Методи амортизації та їх вплив на інтенсивність відтворення основного капіталу в промисловості.
- •23. Вплив прискореної амортизації на формування витрат у промисловості України.
- •24. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промислових підприємств.
- •25. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування.
- •26. Податкове регулювання інвестиційної діяльності.
- •27. Бюджетне регулювання інвестиційної діяльності.
- •28. Грошово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності.
- •29. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення амортизаційної політики.
- •30. Шляхи активізації участі інвесторів у приватизації.
- •31. Регулювання інвестиційної діяльності за допомогою інструментів фондового ринку.
- •32. Експертиза інвестиційних проектів.
- •33. Правове та організаційне забезпечення захисту інвестицій.
- •34. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі країни.
- •35. Традиційні джерела фінансування інвестицій: прибуток, амортизація, кредит.
- •36. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.
- •37. Структура інвестиційного ринку в промисловості.
- •38. Інфраструктура інвестиційного ринку.
- •39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.
- •40. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства.
- •41. Вартість інвестицій в часі: сутність нарощення і дисконтування вартості.
- •42. Нарощення та дисконтування вартості інвестицій (доходів) за простим процентом.
- •43. Нарощення та дисконтування вартості інвестицій (доходів) за складним процентом
- •44. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів.
- •45. Врахування інфляції в інвестиційних розрахунках.
- •46. Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику, премія за ризик інвестору.
- •47. Інвестиційний цикл та його структура.
- •48. Чистий потік платежів як основа розрахунку економічної ефективності інвестиційних рішень.
- •49. Показники економічної ефективності: чистий приведений доход, внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності.
- •50. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій
- •51. Критерій та показники оцінки ефективності інвестиційної політики.
- •52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.
- •53. Основні цілі, принципи та задачі державної науково-технічної політики.
- •54.Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики.
- •55.Прямі та непрямі методи реалізації науково-технічної політики.
- •56.Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.
- •57.Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.
- •58. Принципи та форми державної інноваційної політики.
- •59.Складові організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності.
- •60. Методи реалізації державної інноваційної політики.
- •61.Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.
- •62.Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.
- •63. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності та їх структура.
- •Об’єкти промислової власності
- •65. Правова охорона інтелектуальної власності в механізмі реалізації державної інноваційної політики.
- •66. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової власності в Україні.
- •67. Форми трансферу інтелектуальної власності.
- •68. Методи обґрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій.
- •69. Види ліцензійних платежів.
- •70. Принципи встановлення ринкової вартості ліцензії.
- •71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •73. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •74. Порівняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
- •76. Основні напрями, принципи та пріоритети приватизації в Україні.
- •77. Способи приватизації та їх застосування в промисловості.
- •78. Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств у промисловості.
- •79. Порядок приватизації в промисловості
- •Оцінка вартості об’єктів приватизації та її вплив на розвиток приватизаційних процесів у промисловості
- •81. Особливості оцінки окремих видів майна: будівель, споруд, обладнання промислового призначення, нематеріальних активів, цінних паперів, нематеріальних активів бізнесу.
- •82. Напрями антимонопольної політики: демонополізація в промисловості, антимонопольне регулювання.
- •83. Подвійна роль світового ринку: відкритість економіки і структурні диспропорції в промисловості.
- •84. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в промисловості.
- •Економічні:
72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.
Сутність витратного підходу полягає у припущенні, що потенційний покупець, володіючи певною інформацією про предмет купівлі, не заплатить за нього більше, ніж за інший об'єкт тієї ж корисності. Для цього потрібно визначення витрат на відтворення первинної вартості ОІВ за вирахуванням суми зносу за період використання об'єкта. Сума витрат включає витрати на створення (придбання), правову охорону ОІВ (нематеріального активу) та доведення його до стану, що є придатним для використання.
У разі застосування витратного підходу можуть використовуватися такі методи: фактичних витрат, планових витрат, метод коефіцієнтів, вартості заміщення, відновлюваної вартості.
За методом фактичних витрат вартість ОІВ складається з прямих витрат на оплату праці прямих матеріальних витрат, амортизації основних засобів, які безпосередньо використовуються при створенні даного об'єкта , витрат на створення дослідного зразка, витрат, пов'язаних із доведенням ОІВ до стану, що є придат-ним для використання, вартості придбання ОІВ, загальновиробничих витрат у частині відповідно до прийнятих в організації, де створений ОІВ, методом їх розподілу. Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється з використанням бази розподілу. Фактичні витрати коригуються на величину індексу цін на дату оцінки та зменшуються на величину амортизації ОІВ.
Вартість ОІВ, визначену методом фактичних витрат, називають ще історичною, тому що вона ґрунтується на фактично здійснених витратах, одержаних із бухгалтерської звітності організації (підприємства), що розробило (придбало) ОІВ.
Розрахункова ціна ОІВ за методом фактичних витрат під час їх створення в організації (підприємстві) розраховується за формулою
Цмфв=Kc∑ЗtatКtu,
де Кс — коефіцієнт морального старіння ОІВ, який визначається на дату оцінки за формулою
Кс = 1 — (Тф/Тн),
де Тф — фактичний строк використання ОІВ (дії охоронного документа) на дату оцінки;
Тн — нормативний строк використання ОІВ (дії охоронного документа);
Зt — сума щорічних витрат на створення ОІВ у /-му році, визначена за формулою
Зt = Зtндр + Зtктд + Зtn ,
Де Зtндр — витрати на науково-дослідні роботи у t-му році;
Зtктд — витрати на розроблення конструкторсько-технологічної документації у t-му році;
Зtn — витрати на правову охорону ОІВ у t-му році;
at — коефіцієнт приведення щорічних витрат
at = (1+d)kt-t
d – середня прогнозована величина процента за депозитами ком банків
Кtu — індекс цін;
t— поточний рік здійснення витрат на створення ОІВ;
tн — початковий рік здійснення витрат на створення ОІВ;
tк — кінцевий рік здійснення витрат на створення ОІВ.
Для ОІВ (нематеріальних активів) характерними є часовий і моральний знос. Під часовим зносом слід розуміти відношення терміну від моменту виникнення права на ОІВ (визнання цього об'єкта нематеріальним активом та постановлення його на баланс організації) до дати оцінки порівняно з нормативним строком його корисного використання
Основним недоліком методу фактичних витрат є те, що фактичні витрати не відображують попиту на певний ОІВ, а отже, не відображають і ринкової ціни на цей об'єкт. Крім цього, фактичні витрати формуються в індивідуальних умовах створення ОІВ у певній організацій (підприємстві). Таким чином, фактичні витрати на створення ОІВ можуть значно відрізнятися як від середнього рівня витрат, так і від їхньої ринкової ціни.
Метод планових витрат, в якому за основу ціни ОІВ береться сума планових витрат, наведених на дату оцінки та скоригованих на величину індексу інфляції. Планові витрати розраховуються на основі внутрішньоорганізаційних норм та нормативів.
Розрахункова ціна ОІВ за методом планових витрат обчислюється за формулою
Цмпв=∑ЗtatКtu
at = 1/(1+d)kt-t
За методом коефіцієнтів ціна ОІВ розраховується як сума приведених на дату оцінки витрат на його створення, скоригова-на на коефіцієнт техніко-економічної значущості ОІВ, коефіцієнт морального старіння, індекс цін на дату оцінки:
Цмк = КзKc∑ЗtatКtu,
де К3 — коефіцієнт техніко-економічної значущості ОІВ;
Кс — коефіцієнт морального старіння;
Оцінка ОІВ за методом вартості заміщення засновується на тому, що максимальна вартість об'єкта оцінки визначається мінімальною ціною, яку потрібно заплатити за об'єкт, еквівалентний за функціональними можливостями й варіантами його використання, або такий, що має аналогічну споживну вартість.
За методом відновлюваної вартості ціна ОІВ визначається як сума витрат на створення нової точної копії об'єкта, що оціню¬ється, за цінами на дату оцінки. За цим методом переважно оці¬нюються унікальні ОІВ — права власності на об'єкти машино-, суднобудування, у будівництві тощо.