56.Нові форми організаційних структур у науково-технічній сфері: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси.

Бізнес-інкубатор — це організаційна структура, яка має за мету створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих наукових, науково-технічних, дослідно-конструкторських, технологічних та інших фірм, що утворюють інфраструктуру цієї діяльності. Практика свідчить, що в конкурентному середовищі значно більше малих науково-технічних фірм виживають у межах інкубаторів, ніж поза ними. Бізнес-інкубатори можуть надавати в оренду таким фірмам приміщення, обладнання та інвентар на пільгових умовах, організовувати інформаційне, рекламне та консалтингове забезпечення. Створення бізнес-інкубаторів не потребує значних бюджетних асигнувань. Витрати, пов'язані з наданням послуг та пільг новоутвореним малим фірмам, покриваються доходами від тих фірм, що стали рентабельними, адже інкубатору гарантується участь у визначених розмірах та формі в їхніх майбутніх прибутках.

Бізнес-інкубатори бувають чотирьох типів:

1. Неприбуткові — ті, що створюються органами місцевої влади на виконання загальнодержавних та місцевих програм науково-технічного розвитку.

2. Комерційні — ті, що створюються з метою отримання прибутку від реалізацій результатів науково-технічної діяльності. Засновниками таких інкубаторів, як правило, виступають інноваційні фонди та компанії.

3. Дочірні —- засновуються вел фірмами, які зацікав в розшир наук-техн робіт у відпов напрямі. їх діяльність організована таким чином, що материнська компанія фінансує значну суму витрат, пов'язаних із становленням малої науково-технічної фірми. Це дає можливість материнській компанії з часом повністю викупити малу науково-технічну фірму й організувати на її базі власні наукові, дослідно-конструкторські, технологічні або виробничі підрозділи.

4. Філії вищих навчальних закладів — створюються з метою впровадження результатів науково-дослідних робіт у виробництво. Як правило, такі інкубатори працюють на комерційних засадах. Вищі навчальні заклади надають у користування лабораторну базу, здійснюють інформаційне обслуговування, консультують провідних фахівців, часто працівниками таких фірм стають викладачі вищих навчальних закладів.

Венчурні фірми — це самостійні підприємницькі структури, які утворюються, як правило, невеликою групою однодумців — науковців, інженерів, дослідників, менеджерів, які мають відповідну кваліфікацію і досвід роботи у наукових та дослідницьких підрозділах великих фірм.

Венчурні (ризикові) фірми працюють у нових напрямах науково-технічного прогресу. Перевагами таких фірм є вузька спеціалізація; концентрація матеріально-технічних та фінансових ресурсів за обраним напрямом досліджень; скорочення термінів науково-дослідних робіт; можливість швидкої переорієнтації на інші напрямки.

Розвиток інкубаторів та венчурних фірм є необхідною умовою для організації й становлення технопарків та технополісів,

Технопарк — компактно розташований комплекс, функціонування якого спрямовано на комерціалізацію науково-технічної діяльності та прискорення впровадження досягнень НТП у сферу матеріального виробництва. Для технопарку характерною є комплексність самостійних фірм, які утворюють замкнутий цикл створення продукції на основі використання досягнень НТП (наукові установи, вищі навчальні заклади, дослідницькі лабораторії, дослідно-конструкторські та технологічні підрозділи, фірми, які надають послуги для ефективної науково-технічної діяльності).

Технополіс — спец ств на обмеж території комплекс наукових, дослід-констр і технол орг дослідних виробництв, який охоплює повний цикл науково-технічної діяльності. У США технополісами вважаються Лос-Аламос (ядерні дослідження), Силіконова долина (програмний продукт і комп'ютерна техніка). В Японії найбільш характерним технополісом є місто Цукоба, в якому зосереджено 30 із 98 провідних державних науково-дослідних інститутів та два університети, в якому мешкають 12 тис. осіб1.