52. Вплив нтп на розвиток промисловості: статистичний та графічний аналіз.

НТП— це безперервний процес відкриття нових знань і застосування їх у суспільному ви­робництві для виготовлення високоякісної кінцевої продукції за найменших витрат ресурсів.

• Використання у промисловому виробництві нової техніки,технології та інформаційних систем — провідний фактор зростання продуктивності економічних ресурсів.

• НТП суттєво впливає на структуру промисловості. Під впливом НТП зменшується питома вага живої праці у складі ви­трат на виробництво з одночасним збільшенням питомої ваги зношених у виробництві засобів праці та спожитих предметів праці. Усе більшого значення набуває інфраструктура.

• Застосування новітньої техніки й технології виробництва забезпечує підвищення якості промислової продукції.

Вплив технологічних змін на криву виробничих можливостей

Науково-технічні досягнення, що пов'язані зі створен­ням і впровадженням у виробництво нових технологій і товарів, знижують витрати економічних ресурсів у розрахунку на одиницю кінцевої продукції або на одиницю її корисного показника. Такі технологічні зміни дають можливість виготовляти більше продукції за умов обмежених ресурсів, тобто збільшують максимально мо­жливий випуск продукції господарською системою.

Крива виробничих можливостей зміщується назовні, якщо завдяки технологічним змінам наявні ресурсистають продуктивнішими.

Б удь-яка зміна у пропорціях витрат факторів праці і капіта­лу відповідає рухові вздовж ліній ізокванти.

Отже, технологічні зміни дають змогу отримати такий самий випуск продукції за ви­користання меншої кількості ресурсів чи більший випуск проду­кції за витрат такої самої кількості ресурсів.

Унаслідок конкретних виявів технологічних змін пересування ізокванти може мати різні напрями. Це залежить від змін у про­порції факторів виробництва. Якщо технологічні зміни збільшу­ють відношення капіталу до робочої сили, то науково-технічний розвиток втілюється у працеощадному розвитку виробництва.

Вплив технологічних змін на рівноважне економічне зростання: технологічні зміни справляють позитивний вплив на рі­вноважне економічне зростання на будь-якому етапі розвитку. У стані рецесії промислова політика має бути спрямована на відро­дження економічного потенціалу швидшими темпами завдяки технологічним змінам. У стані інфляційного розвитку технологі­чні зміни теж є дуже бажаними, бо через них можна збільшити реальний ВВП і у такий спосіб зменшити інфляцію, тобто техно­логічні зміни стають потужним антиінфляційним засобом. У ста­ні економічної стабілізації технологічні зміни є основним факто­ром зростання, не порушуючи при цьому економічної рівноваги.

53. Основні цілі, принципи та задачі державної науково-технічної політики.

Державна науково-технічна політика — складова соціально-еко­номічної політики України, яка визначає основні цілі, напрями, прин­ципи, форми й методи діяльності держави в науково-технічній сфері. Усі складові державної науково-технічної політики мають ознаку єдності, тобто вони взаємопов'язані й тісно взаємодіють.

Основними завданнями державної науково-технічної політики на період реформування науково-технічної сфери мають бути:

• визначення пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки;

• структурна перебудова науково-технічної сфери;

• підтримка нових інноваційних структур;

• розвиток вищої освіти та організація підготовки наукових кадрів;

• розвиток міжнародного співробітництва.

Одним з центральних завдань науково-технічної політики є визначення пріоритетних напрямів розвитку науки й техніки.

Брак активної інвестиційної політики, вивезення капіталу за межі України, значна тінізація економіки зумовлюють необхід­ність ретельного вибору структурних пріоритетів, тобто окрес­лення наукових напрямів, які потребують першочергового розви­тку за рахунок бюджету та позабюджетних фондів, внутрішніх кредитних ресурсів та іноземних інвестицій. Процес вибору зага­льнодержавних пріоритетів має враховувати такі основні факто­ри: науково-технічне забезпечення пріоритетних для України га­лузей виробництва, розв'язання найгостріших проблем даного періоду, реальний потенціал окремих галузей науки й техніки.

З огляду на ці фактори пріоритетними мають стати галузі, які нині недостатньо розвинено в Україні, що унеможливлює реалі­зацію науково-технічного потенціалу інших галузей промислово­сті, а саме: середнє й точне машинобудування, приладобудуван­ня, нові речовини та матеріали, комп'ютерна техніка та інформа­ційні технології, електронна, електротехнічна й радіотехнічна про­мисловість. Розвиток цих галузей науки та техніки забезпечить виведення на світовий рівень галузей, що в них Україна вже сьо­годні має значні конкурентні переваги: літакобудування, судно­будування, виробництво надтвердих металів, кераміка, військо­ва бронетехніка тощо. Реалізація цих пріоритетів забезпечить ефективну інтеграцію України до міжнародного поділу праці й сприятиме скороченню нееквівалентності зовнішньоекономіч­ного обміну.