7. Інвестори та інститути спільного інвестування.

Вагому роль у розвитку корпоративного сектору відіграють інституційні інвестори, а саме інститути спільного інвестування. Інститут спільного інвестування (ІСІ) - організація, що залучає кошти інвесторів з метою їхнього подальшого вкладення в цінні папери, корпоративні права, нерухомість та інші активи. Необхідно виділити наступні функції, що виконують інститути спільного інвестування в системі корпоративного управління:

1. Посередницька функція. ІСІ виступають тією зв'язуючою ланкою, яка забезпечує задоволення зустрічних інтересів інвесторів, які мають потребу у здійсненні капіталовкладень та під-в, які потребують залучення необхідних їм коштів.

2. Спрямування вільних інвестиційних ресурсів у найбільш перспективні галузі економіки. При цьому інститути спільного інвестування своєю діяльністю впливають на структурну перебудову економіки та динаміку ек. процесів.

3. Зниження рівня ризиків інвестиційної діяльності. Це стосується в першу чергу приватного інвестора, для якого зміна об'єкту інвестування, оминаючи фінансових посередників, супроводжується певними складнощами та ризиками. В той час, як ІСІ, які займаються професійною діяльністю на фондовому ринку беруть розв'язання цих проблем на себе.

Суть роботи ІСІ полягає в наступному. Шляхом емісії та продажу цінних паперів фонд здійснює поєднання ресурсів безлічі дрібних інвесторів. В свою чергу об'єднані ресурси інвестуються в цінні папери, об'єкти нерухомості, валюту та інші активи, що не суперечать вимогам законодавства. До інститутів спільного інвестування відносяться корпоративний інвестиційний фонд та пайовий інвестиційний фонд. Необхідно також зазначити, що інвестування через ІСІ забезпечує їх учасникам податкові переваги. Так при первісних вкладеннях в активи (з погляду оподатковування) схеми "прямої інвестиції" і через фонд інвестицій не відрізняються між собою.

8. Функції різних професійних учасників фондового ринку.

Основою ринку цінних паперів і, відповідно, фондового ринку є суб'єкти ринку - юридичні та фізичні особи, які здійснюють свою діяльність на ринку цінних паперів. Вони продають, купують цінні папери, обслуговують їх обіг і розрахунки по них, при цьому вступаючи між собою в певні економічні відносини з приводу обігу цінних паперів і маючи спільне завдання - отримання прибутку. Саме під впливом джерел і умов, при яких утворюється прибуток, складається структура фондового ринку. Склад його учасників залежить від тієї ступіні на який знаходиться виробництво і банківська система, а також які економічні функції держави. Цим визначається спосіб фінансування виробництва і державних витрат. Важливим є також і обсяг нагромадження засобів у населення понад задоволення необхідних поточних потреб.

Суб'єктів фондового ринку на кшталт діяльності можна підрозділити на три категорії:

1) емітенти - держава в особі уповноважених нею органів, юридичні особи і громадяни, які залучають на основі випуску цінних паперів необхідні їм кошти і виконуючі від свого імені передбачені в цінних паперах зобов'язання;

2) інвестори (або їх представники, які є професійними учасниками ринку цінних паперів) - громадяни або юридичні особи, які набувають цінні папери у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою здійснення посвідчених цими цінними паперами майнових прав (населення, промислові підприємства, інституціональні інвестори - інвестиційні фонди, страхові компанії тощо);

3) професійні учасники ринку цінних паперів - юридичні особи та громадяни, які здійснюють види діяльності, визнаної професійної на ринку цінних паперів (дилерська, брокерська та інші види діяльності)

У залежності від відношення до ринку цінних паперів всіх осіб, які мають до нього відношення, можна умовно розділити на три інші групи. До першої групи належать «користувачі» фондового ринку - емітенти та інвестори. Їх професійні інтереси часто лежать поза ринком цінних паперів. Емітенти звертаються до нього, коли їм необхідно залучити довгострокові або середньострокові капітали, інвестори звертаються до нього для тимчасового вкладення наявних в їх розпорядженні капіталів з метою їх збереження та примноження. Емітентів та інвесторів об'єднує те, що ринок цінних паперів для них - частина «зовнішнього ділового середовища», а не професія [14].

Другу групу складають професійні торговці, фондові посередники, тобто ті, кого називають брокерами і дилерами. Це - організації, а в ряді країн - і громадяни, для яких торгівля цінними паперами - основна професійна діяльність. Їх завдання полягає в тому, щоб обслуговувати емітентів та інвесторів, задовольняти їх потреби у виході на фондовий ринок.

Третю групу складають організації, які спеціалізуються на наданні послуг для всіх користувачів фондового ринку. Усю сукупність цих організацій ще іменують «інфраструктурою» фондового ринку. До них відносяться фондові біржі та інші організатори торгівлі, клірингові та розрахункові організації, депозитарії та реєстратори та ін.