13. Фактори, що впливають на вибір моделі корпоративного управління.

Фактори, що визначають формування національної моделі корпоративного управління

• Структура акціонерів компанії

• Специфіка фінансової системи країни (ступінь розвитку фінансових ринків, роль банків)

• Співвідношення джерел фінансування АТ

• Макроекономічна ситуація та економічна політика у країні

• Історія розвитку та особливості правової системи і культури

• Традиційна національна ідеологія

• Практика ділових стосунків

• Традиції та ступінь державного втручання в економіку та роль держави у регулюванні правової системи

32. Формування та функціонування органів управління корпорацій у різних моделях ку.

Правове поле, інституційні чинники та особливості економічного розвитку окремих країн дали життя англо-американській, японській, німецькій моделям корпоративного управління. Ці системи корпоративного управління відрізняються підходами до визначення кількості акціонерів та їх складом, формуванням органів управління, можливістю участі держави та банківських установ у створенні акціонерних товариств тощо.

Загальні збори акціонерів, спостережна рада та правління (Німеччина, Швейцарія);

Загальні збори та правління (Англія, США);

Право вибору найприйнятнішої для корпорації системи управління (Франція).

Визначаючи можливості впливу акціонерів на управлінські рішення розрізняють інсайдерську та аутсайдерську системи управління.

Англо-американська модель. Для американської економіки характерна аутсайдерська модель корпоративного управління (розпорошений капітал у поєднанні з контролем в руках або менеджерів, або зовнішніх власників). Модель корпоративного управління, яка прийнята у США, використовується в Англії, Канаді, Новій Зеландії тощо.

Головна мета управління за даною моделлю - збільшення добробуту власників за рахунок зростання курсової вартості акцій корпорації. В забезпеченні ефективності функціонування цієї моделі корпоративного управління значну роль відіграють ринки капіталу та розподіл за їх допомогою інвестиційних ресурсів.

33. Вплив фондового ринку на діяльність корпорацій у різних моделях корпоративного управління.

Фондовий ринок - це не тільки цінні папери, не лише його учасники, а й дії, які вони виконують, оперуючи цінними паперами. Ясна річ, що перед виконанням будь-якої дії необхідно прийняти певні рішення - як діяти, чи діяти взагалі. Особливо це стосується фондового ринку, де навіть незначна помилка може призвести до великих неприємностей. Рішення приймають усі учасники фондового ринку: одні щодо випуску і продажу цінних паперів і залучення капіталу, інші - у розрахунку на придбання цінних паперів і вкладання капіталу, треті - з метою мати зиск із надання фондових послуг. Сучасне управління виробництвом і фінансами надзвичайно складне і потребує спеціальних знань і можливостей користуватися інформацією про ринок капіталів, чим не може володіти кожен акціонер. З фінансового погляду акціонеру доцільніше інвестувати не в одне, а в кілька акціонерних товариств, що зменшує ризик втрат. Менеджери корпорації мають можливість отримувати інформацію про становище на фінансових ринках, вартість нової технології, про ринки збуту і джерела сировини. Отже, акціонерам вигідніше віддати свою власність в управління найманим спеціалістам, персоналу, котрий може кваліфіковано управляти акціонерним капіталом. При цьому власність на капітал відокремлюється від управління ним. Менеджери діють в інтересах власників. практика щодо діяльності Ради директорів в США має своє логічне обґрунтування: власники корпорації США поводяться як інвестори, які у разі незадоволеності діяльністю менеджменту можуть продати акції. Таким чином провідна роль корпоративного контролю в цій країні належить фондовому ринку, що зумовлено достатньо високим рівнем розвитку фондового ринку США (представлено близько 6000 корпорацій, має високий ступінь капіталізації - найбільша у світі сума операцій) та високим ступенем розпорошеності акцій корпорацій.

Японія має розвинутий фондовий ринок, який є значним чинником корпоративного регулювання. Токійська фондова біржа є провідною в Південно-Східній Азії. Громадськість Японії має дещо менший вплив на корпоративний сектор, ніж, наприклад, у США. Це пов'язано з національними особливостями японської моделі корпоративного управління.

Особливістю німецької моделі корпоративного управління виступає те, що фондовий ринок не відіграє суттєвої ролі, оскільки при всій потужності німецької економіки існують лише 600 корпорацій, із них лише біля п’ятої частини включено в списки Лондонської фондової біржі і лише десята частина котирується у США.